8. Кінець ординського ярма

Намагаючись відновити панування монголів, хан Булат-Султан послав в 1408 р. князя Едигея у стрімкий набіг на Русь. Росіяни знову виявилися захопленими зненацька, і все вийшло приблизно так само, як і при навалу Тохтамиша, але взяти Москву на цей раз ворогам не вдалося. Під враженням цієї невдачі московський князь Василь Дмитрович в 1412 р. поїхав до хана і відновив виплату данини, але це була вже передостання поїздка московських правителів у Орду (остання відбулася в 1434 р.). А незабаром перестали їздити туди і інші князі. Що стосується данини, то вона час від часу продовжувала ще виплачуватися, але вже в невеликому обсязі. Нарешті, в 1478 г, московський государ Іван III, який об'єднав на той час під своєю владою майже всю Північно-Східну Русь і призвів у свою волю і Новгород (див. Освіта Російської централізованої держави), вирішив покінчити і з цими формальними залишками ярма, тим більше що Золота Орда на той час розпалася на декілька самостійних ханств (Казанське, Кримське і ін.) Найсильніше з них - Велика Орда на чолі з ханом Ахмедом (Ах-матом) - вважало себе наступницею Золотої Орди і претендувало на владу над Руссю. Ще в 1472 р. у відповідь на припинення платежу данини Ахмед зробив набіг на Русь, але зазнав невдачі. Тоді він мобілізував всі сили Великої Орди і вирушив на Москву. Однак на Оці дорогу йому перегородив багатотисячна загальноросійська рать, що мала вже рушниці і гармати, яких не було у монголів. Намагаючись обійти росіян і в надії отримати допомогу від польського короля і великого князя литовського Казимира IV, Ахмед пересунувся на захід, на р, Угру, але й Іван III перемістився туди ж і знову закрив ординцям шлях для вторгнення.

Іван III розриває ханську грамоту з вимогою данини. Іван III припинив виплату данини Великий Орді. Спроби хана Ахмеда повернути втрачені позиції закінчилися невдачею. Так було покладено край багатовіковому ординського ярма.

Поляки і литовці, абстрактні нападом союзних Івану III кримських татар, не надали підтримку Ахмеду, і спроба хана власними силами атакувати росіян була відбита з величезним для нього втратою. Отримавши ж незабаром звістка, що інше російське військо, спустившись по Волзі, захопило ординських столицю Сарай і розорило кочовища, Ахмед примушений був поспішно відступити від Угри для порятунку власних володінь. Незабаром він був убитий в степу союзними Москві Тюменський татарами. Так звалилося ненависне монгольське іго, що терзали російський народ близько двох з половиною століть. Зі встановленням ординського ярма посилилося відставання "Русі від західних європейських країн. Ординський володарі не сприяли централізації російських земель, В їх інтересах було розпалювати ворожнечу між руськими князями, не допускати їх єдності. Звичайно, тривале панування ординців привело, крім іншого, до обопільним запозичень - в господарстві, побуті, мові та ін Але головне - монгольське нашестя і ярмо відкинули назад російські землі в їхньому розвитку.

9. Соціально-економічний розвиток Росії у першій половині хvі ст.

Пануючою формою землеволодіння було феодальне помісне землеволодіння.Зміцнювалася і розширювалася феодальна власність на землю, відбувалося подальше покріпачення селян.

У провідних галузях виробництва головне місце починають займати більш-менш великі підприємства, в основному державні: Гарматний двір,Збройова палата, Городовий наказ і Наказ кам'яних справ з його цегельними заводами і т.д.

Створення і розвиток великих підприємств сприяв росту поділу праці й удосконаленню техніки. Характерною рисою розвитку міського ремесла була поява нових, усе більш вузьких спеціальностей.

Збільшувалося торгово-промислове населення Росії. У Москву стікалися іноземні фахівці і купці, що привело до виникнення в Москві Німецької слободи, торгових дворів - Англійського, Панського, Вірменського. Це свідчить про всі ролі торгівлі, що зростала, в економіці Росії того часу.

Розвиток ремесла і торгівлі був першою ознакою зародження капіталістичних відносин у Росії, однак тоді ще не спостерігалися умови, що були б здатні кардинально змінити існуючий у країні економічний

уклад, у той час як економіка західноєвропейських країн стрімко розвивався в напрямку встановлення капіталізму. У Росії не було единого національного ринку, товарно-грошові відносини ґрунтувалися на продажі надлишкового продукту феодального натурального господарства. Ринкові зв'язки базувалися на поділі праці, зв'язаному з розходженнями природно-географічних умов.

Початок XVII століття в історії Росії було ознаменовано найбільшими політичними і соціально-економічними потрясіннями. Це час историками було названо Смутою. Численні народні хвилювання, безвладдя і сваволя

польсько-шведських інтервентів привели країну до небаченого господарського руйнування. Наслідком неясного часу був могутній регресс економічного і соціально-політичного положення в порівнянні з досягнутим

до кінця XVI століття. Документальні і літературні джерела того часу малюють похмурі картини розорених, що збезлюділи міст і селищ, що запустіли орних земель, упадку ремесла і торгівлі. Проте російські люди

досить швидко справилися з нещастями, і до середини XVII століття життя стало входити в колишнє русло.