45. Водно-емульсійні фарби.
Найпоширеніші емульсійні фарби на основі водяних дисперсій полі вінілацетату й акрилових смол, а також стиролобутадієнового латексу. Вони мають слабкий запах, не вогненебезпечні і швидко висихають. Плівки їх мають достатньо високу атмосферостійкість, гарну адгезію до металів, дерева, бетону, цегли і навіть до старих покриттів. Завдяки стійкості до дії лугу ці фарби можна наносити на свіжу штукатурку і цемент. їх розбавляють водою, легко наносять пензлем або фарборозпилювачем. Вони швидко сохнуть (від ЗО хв до 1-2 год) .
(Полівінілацетатні водно-емульсійні фарби готують шляхом затирання пігментів на полівінілацетатній емульсії, яку одержують при емульсійній полімеризації вінілацетату у водяному середовищі. Для підвищення еластичності плівок до складу емульсії вводять деяку кількість пластифікаторів (дибутилфталату й ін.)).
Полівінілацетатні емульсії і фарби на їхній основі розбавляють водою, з ними можна працювати в закритих помешканнях. їхні плівки мають достатньо високу механічну тривкість, стійкі до дії вологи, бензину, жирів і мінеральних масел, світлостійкі. Особливістю полі-вінілацетатних плівок є їхня спроможність поглинати деяку кількість вологи при високій вологості повітря і віддавати її при сухій атмосфері без порушення цілісності покриття і його властивостей.
Поліакрилатні емульсійні фарби готують на основі емульсій акриловьіх смол (полімерів і сополімерів) у воді. Вони широко використовуються для оздоби (взуття, одежі і галантерейних виробів) шкір за допомогою фарбування їхньої поверхні. Застосовуються також для різноманітних внутрішніх і зовнішніх покриттів.
46. Класифікація і система позначення лакофарбових сполук і покриттів.
У основу класифікації і системи позначення лакофарбових складів (матеріалів) і покриттів у нашій країні покладена хімічна природа основної плівкоутворювальної речовини і призначення матеріалу стосовно до умов експлуатації. У позначення входять звичайно початкові букви найменування плівкоутворювальної речовини. Якщо застосовується суміш плівкоутворювальних речовин, то позначення встановлюється по початковій букві найменування тієї плівкоутворювальної речовини, (смоли), яка визначає основні властивості лакофарбового складу і покриття. Так, склади на одних рослинних оліях (оліфи) позначають буквами МА, а при введенні в них каніфолі і її похідних — буквами КФ.
Перша група визначає вид лакофарбового складу і позначається словами: лак, фарба, емаль, емульсійна фарба.
Друга група знаків визначає вид плівкоутворювальної речовини і позначається двома буквами, як уже вказувалося, наприклад МА — фарби на натуральних і комбінованих оліфах (масляних).
Третя група знаків означає призначення фарбового складу і позначається однією цифрою: 1 — для зовнішніх робіт, 2 — для внутрішніх робіт, а також 0 - ґрунтовка, 00 - шпаклівка.
Четверта група знаків визначає порядковий номер, привласнений даному матеріалу.
П'ята група знаків — колір фарби (позначається словами).
У основі класифікації лакофарбових покриттів лежать такі ознаки: вид лакофарбового матеріалу, зовнішній вигляд поверхні (клас покриття) і умови експлуатації.
47. Раціональний вибір лакофарбового складу дозволяє забезпечувати гарну адгезію і достатньо високу когезію.
Утворення плівки в результаті випару розчинників із розчину (лаку або фарби) і дисперсійного середовища з водяної емульсії (водоемульсійної фарби) є фізичним процесом. Вихідна плівкоутворювальна речовина при цьому хімічно не змінюється і за допомогою розчинників може бути знову переведена в розчинний стан. Такий процес плівкоутворення є оборотним. За цим типом утворюються плівки з розчинів (спиртових лаків, нітролаків й ін.) і емульсій.
Плівкоутворення в багатьох випадках відбувається внаслідок реакцій поліконденсації між молекулами плівкоутворювача під дією кисню повітря, тепла, каталізаторів й ініціаторів, а також спеціальних речовин для затвердіння. Звичайно це пов'язано з необоротним переходом плівкоутворювальної речовини у неплавкий і нерозчинний стан із установленням поперечних хімічних зв'язків у його структурі. Утворення твердої плівки у цьому випадку є необоротним хімічним процесом. Такі процеси відбуваються при плівкоутворенні з масляних і алкідних лакофарбових складів, ненасичених поліефірних лаків, епоксидних смол
Процес плівкоутворення в ряді випадків відбувається спочатку в результаті випару розчинників, а потім унаслідок хімічних реакцій. Так утворюються плівки з лакофарбових складів на основі ущільнених оліф, алкідних смол.
Процес висихання масляної плівки пов'язаний з інтенсивним поглинанням кисню (маса плівки збільшується), тому висихання олії на повітрі розглядається як процес окислювання і полімеризації, у результаті якого мономерні молекули олії поступово перетворюються у тверді неплавкі і нерозчинні тривимірні полімери, названі ліноксинами.
48. Фарбами, або фарбовими складами, називають суспензії пігментів плівкоутворювальних речовин або їхніх розчинів. До складу фарби, крім плівкоутворювальної речовини і пігментів, можуть входити наповнювачі, пластифікатори, розчинники й ін.
На якість фарб впливають такі основні технологічні процеси: з'єднання пігменту з плівкоуткорювальною речовиною, (оліфою, лаком) у спеціальних змішувальних машинах; перетирання отриманої суміші на спеціальних машинах до одержання дрібнорозтертої пасти; розведення розтертої пасти оліфою або лаком, а також розчинниками до необхідної робочої консистенції; очищення отриманої фарби від домішок; коригування кольору і в'язкості фарби за еталоном.
За допомогою змішувачів досягається лише грубе змішування пігменту з плівкоутворювачем. Подальше більш детальне змішування з поділом агрегатів пігменту на окремі первинні частки здійснюється перетиранням сумішей на спеціальних машинах.
Рідка суміш перетирається гірше, тому при замішуванні пігменту добавляють лише частину рідкого плівкоутворювача. Іншу частину його добавляють після закінчення перетирання фарби — у процесі розведення пасти.
Перетирання фарб є найважливішим процесом їхнього виготовлення, від якого залежить якість фарбового покриття. Погано розтерта фарба утворює шорсткувату поверхню з цятками нероз-тертого пігменту і наповнювачів. Навколо цих цяток на покритті затримуються бруд і волога, що сприяє руйнації фарбової плівки.
Після перетирання розтерту пасту розводять до робочої консистенції і фільтрують отриману фарбу для очищення від сміття і грубих часток пігментів, що залишилися. Фільтрацію добре перемішаної фарби здійснюють звичайно на одновалковій фарботертці, до вала якої притиснутий фільтрувальний брус. Готову розведену фарбу розливають у тару.
49. Мило, споживні властивості
Функціональні; миюча здатність, універсальність, нешкідливість до матеріалу.
Ергономічні; нешкідливість для людини та навколишньго середовища, безпека, розчинність, здатність дозуватися, ступінь нагрівання, конфортність.
Надійність; стабільність консистенції, здатність виконувати миючі функції у певних умовах
Естетичні; колір, якість оформлення, якість супроводжуваної інформації
Перевага синтетичних мийних засобів, порівняно з милом, не тільки в тому, що вони заміняють жирові мила і не потребують для виготовлення харчових жирів, але і в тому, що вони володіють мийною дією навіть у кислому середовищі й у жорсткій воді. Не створюючи лужне середовище при розчиненні у воді, вони не послабляють тривкість вовняних і шовкових тканин і не впливають на їхнє фарбування. Тому їх застосовують для прання виробів із натурального і штучного шовку, вовни, хутра, фетру, трикотажу й ін. Однак мийна дія одних синтетичних мийних речовин (без корисних добавок) буває недостатньою. Піноутворювальна спроможність і піностійкість у них нижча, ніж у мила, але введення корисних добавок (алкілоламідів й ін.) істотно покращує їхнє піноутворення й стійкість піни. Проте для машинного прання надмірно висока піноутворювальна властивість мийної речовини не потрібна. Основним недоліком більшості синтетичних мийних речовин є їхнє важке біозасвоєння (переварювання) у стічних водах мікроорганізмами, оскільки фактично вони є отрутами для них.