10.3.Лондонська школа неолібералізму.

Лондонська школа неолібералізму зробила сучасним класичне трактування завдань і цілей класичної науки, а саме функціонування ринкових механізмів в умовах обмеженості ресурсів, вона в найбільшій мірі ґрунтується га класичних засадах лібералізму.

Ф. Хайєк – основна праця «Дорога до рабства», «Фатальна концепція: помилки соціалізму»:

1) розробив концепцію спонтанного порядку, що ґрунтується на індивідуальній свободі; 2) Відстоював принципи неокласичної теорії, рішуче виступив проти державного втручання в ринкову економіку, 3) Визнавав необхідність втручання держави лише у сфери, які створюють внутрішнє середовище розвитку економіки; 4) пропонував скасувати монополію держави на випуск грошей; 5) розробив теорію торгівельного циклу; 6) здійснив критичний аналіз планової економічної системи соціалізму, довівши неминучість становлення диктатури в країні,що ставлять цілі контролю над цінами і рівномірним розподілом доходів.

Основні чинники і риси післявоєнного розвитку економіки Великобританії:

1. Посилення державного регулювання у зв’язку з проголошенням лейбористами переходу до соціалізму;

2. Часткова націоналізація базових галузей економіки повної зайнятості;

3. Здійснення контролю і регулювання капіталовкладень в націоналізовані галузі;

4. Планування діяльності приватних підприємств;

5. Впровадження режиму економії зарплати та інших доходів, обмеження споживання та імпорту для цивілізації платіжного балансу та підтримання стабільності національної грошової одиниці.

10.4.Паризька школа.

Паризька школа – спиралася на теоретичні засади запропоновані як неокласиками так і представниками альтернативного напряму.

Моріс Алле – основна праця «У пошуках економічної дисципліни», «Про податкову реформу»:

1. Обґрунтував економічну модель суспільства, що зводиться до саморегульованої ринкової економіки з активною роллю держави водночас;

2. Досліджував проблеми як на мікпр так і на макро рівні;

3. Розробив теорію економіки ринків;

4. Універсальним у регулюванні економіки вважав монетарні засоби;

5. Сформулював власну теорію золотого правила нагромадження.

Основні чинники і риси господарського розвитку Франції після ІІ світової війни: 1)Повномасштабне застосування індикативного планування; 2)Створення фонду соціального економічного розвитку; 3)Націоналізація депресивних підприємств, створення адміністративного фонду для

11.1. Неоконсервативні концепції

Незважаючи на стрімкі темпи НТР, госп-во.провідних країн в 70-их роках втратило динаміку, а інтенсивне бюджетне фінансування не супроводжувалось адекватним зростанням зайнятості, натомість породило незнану раніше проблему стагфляції. Це зумовило гостру критику кейнсіанства та пош.неоконсервативних течій в ек.теорії.

Чиказька школа (монетаризм) – течія,яка всебічно аналізує гроші, кредитно-грошові інститути та їх роль в стабілізації економіки

Осн.положення:

- визначальна роль в циклічному розвитку економіки належить грошам

- усі гроші повинні бути зароблені, а не просто отримані

- держ.втручання в економіку не дає бажаних результатів, тому потрібно повністю відновити ринкове саморегулювання і ліквідувати держ.власність

- держ.регулювання допустиме лише по відношенню до грош.ринку

Ірвінг Фішер

- розвинув кількісну теорію грошей, запропонувавши рівняння обміну

- розробив модель міжчасового вибору,яка стала базовою теорії багатоперіодної економіки

Людвіг Мізес

- акцентував увагу на вивченні всіх ек.явищ з суб’єктивної точки зору окремих госп.субєктів

- надавав вагомого значення фактору часу в ек.дослідженнях

- активно захищав принципи ек.свободи і засуджував спроби держ.втручання в розвиток економіки

- виступив як критик соціалізму, який ліквідує рац.економіку і неспроможний забезпечити рац.розподіл ресурсів ч/з відсутність істинних цін

Мілтон Фрідмен

Осн.праці: Дослідження у галузі кількісної теорії грошей (1956), Програма монетарної стабілізації (1959), Гроші та ек.розвиток (1973), свобода вибору (1980)

- розробив теорію перманентного доходу,яка стала базовою при розробці положень монетарної політики та аналізу ек.циклу

- ств.монетарну теорію госп.розвитку – зміни обсягу грош.маси випереджають аналогічні зміни ринкової конюктури в сер.на 12-18 місяців

- єдиним ефективним інструментом впливу держави на економіку вважав регулювання грош.пропонування

- спростував обернену залежність між безробіттям та інфляцією у довгострок.періоді

- розробив концепцію природного рівня безробіття до якого тяжіє економіка в довгострок.періоді

- розробив теорію портфеля активів

- сформулював монетарне правило і вивів р-ня довгосрок.рівноваги грош.ринку

- довів,що держава здатна контроювати лише номін.параметри

Неокласичне відродження – це течія в ек.теорії,яка виникла в 70-ті роки на базі ідеї про необхідність мінімізації держ.втручання в економіку,оскільки ек.субєкти наперед прогнозують наслідки ек.політики держави і намагаються вжити заходів щодо нейтралізації їх впливу на власний добробут.

На основі цих висновків сформ.2 течії:

1 – теорія рац.очікувань – це течія представники якої намагаються ств.модель формалізації суб’єктивної поведінки виробників та споживачів, прогнозуючи їхню реакцію на зміни політики та ринкової конюктури

Джон Мут (автор ідеї рац.очікувань)

Осн.праця: Рац.очікування і теорія руху цін (1961)

Роберт Лукас

- заснував нову класичну школу економікс,яка заперечувала буль-які форми держ.втручання в економіку

- узагальнив,систематизував,класифікував численні обчислювальні, аналітичні, ек., економетричні і статистичні методи та інструментальні дослідження

- виходить не з того, що люди завжди роблять точні передбачення, а з того, що люди не роблять постійно хибних передбачень, які можуть викор.політики

Томас Саджент

На основі ідеї рац.очікувань довів нееф-сть активної фіскальної та монетарної кейнсіанської політики

2 – теорія економіки пропонування - це концепція, яка виходить з того, що сукупний попит залежить від сукупного пропонування.

Осн.чинниками, що стримують сукупне проп.є високі податки та надмірні урядові видатки.

Осн.представником є Артур Лаффер. Осн.досягнення є те, що він змоделював і обґрунтував причинно-наслідковий зв'язок між под.ставкою і под.надходженнями.