9.2.Кейнсіанська революція в економічній теорії та економічна політика.

Кейнсіанство- один з провідних напрямків сучасної економічної думки, основні положення якого були сформульовані в 1930р. Кейнсом. Головна ідея кейнсіанства полягає в тому що ринкова система не є досконалою та саморегульованою, тому забезпечення повної зайнятості та стабільного економічного розвитку потребує активного державного втручання. Кейнс – осн. праця « Загальна теорія зайнятості проценту та грошей»(1936):

1. Відкрив неокласичну доктрину і констатував, що цілковите домінування рікардіанського підходу протягом століття було катастрофою економічної думки.

2. Мікроекономічному підходу неокласики пртиставляли макроекономічний підхід;

3. Досліджував економіку як єдине ціле, започаткувавши нову науку яа макроекономіка;

4. Увів в економічний обіг поняття сукупний попит і сукупне пропонування , проаналізував ключові фактори, що впливають на них;

5. Заперечив закон Сея,поставивши на передній план проблеми формування ефективного попиту;

6. Обґрунтував парадокс ощадливості;

7. Сформував основний психологічний закон;

8. Вважав втручання держави необхідним, при цьому більше ефективним інструментом вважав фіскальну політику;

9. Розробив цілу програму практичних дій уряду спрямованих на стимулювання сукупного попиту в умовах кризи. Практичне втілення рекомендацій Кейнса була зокрема політика Рузвельта в США, що отримала назву новий курс і передбачала: Закриття усіх банків на банківські канікули, з наступним відкриванням тих, які будуть визначені фінансово здоровими;

1. Створення федеральної страхової корпорації;

2. Створення національної адміністрації з відбудови економіки;

3. Заборона вивезення золота за кордон і викуп його населенням з метою девальвації;

4. Посилення контролю над біржою і ринком цінних паперів;

5. Об’єднання підприємців у союзи в середині яких діяли так звані кодекси чистої конкуренції;

6. Організація громадських робіт, запровадження обов’язкових пенсій за віком та допомоги по безробіттю;

7. Збільшення оподаткування для фінансування численних соціальних програм.

9.3.Еволюція кейнсіанства.

У ІІ пол.. ХХ ст. кейнсіанські ідеї пройшли численні випробування практикою, що зумовило виникнення таких напрямів як неокейнсіанство та посткейнсіанство. Неокейнсіанство – модифікований варіант кейнсіанства, що виник у ІІ пол.. ХХст. І значно більшою мірою відповідав реаліям економічного розвитку світу після ІІ світової війни, основну увагу приділяв проблемі забезпечення стабільних темпів економічного зростання . О. Домар – основна праця « Нариси теорії економічного зростання”:

1. Основною умовою довгострокової рівноваги вважав динаміку інвестицій, які створюють нові доходи і новий капітал;

2. Розробив модель довгострокового економічного зростання за умови відсутності економічного прогресу.

Р. Харрд – основна праця «До теорії економічної динаміки»:

1. Розробив модель економічного зростання, якій основну увагу приділяв проблемі зайнятості робочої сили;

2. Розробив модель акселератора;

3. Розрізняв гарантований та природний темпи економічного зростання, співвідношення між якими характеризує стан економічної системи.

Е.Хансен – основна праця «Економічні цикли та національний доход»

1. Розробив класифікацію економічних циклів, розвинув інвестиційну теорію циклу;

2. Причиною циклічності вважав коливання динаміки інвестицій, які поділяв на автономні і індуковані;

3. Розробив модель мультиплікатора – акселератора ;

4. Розробив модель спільної рівноваги товарного і грошового ринків.

А. Філіпс – основна праця «Взаємозв’язок між безробіттям та темпами приросту номінальної заробітної плати у Великобританії з 1862-1957р. »

1) виявив обернену залежність між рівнем безробіття і темпами приросту номінальної зарплати; 2)Обґрунтував можливість за виваженого державного втручання збалансувати помірну інфляцію з незначним рівнем безробіття.

Посткейнсіанство – течія у розвитку кейнсіанської теорії , представники якої виступали з критикою та переглядом кейнсіанської доктрини, намагаючись завершити кейнсіанську революцію в теорії і створити новий синтез мікроекономіки і макроекономіки.

Дж. Робінсон – основна праця «Економічна теорія недосконалої конкуренції»:

1. Розробила теорію недосконалої конкуренції, досліджувала закономірності ціноутворення за умов монополії;

2. Обґрунтувала неефективність функціонування фірми в умовах недосконалої конкуренції, що зумовлює необхідність державного регулювання;

3. Досліджувала можливі використання ціни для впливу на попит і регулювання збуту, застосовуючи поняття поведінку монополій;

4. Запропонувала власну концепцію економічного зростання на основі реформування ринкової економіки;

5. Виступала з радикальними програмами державного перерозподілу доходів, скорочення військових видатків та обмеження монополій.

Чемберлін – «Теорії монополістичної конкуренції : ре орієнтація теорії вартості»:

1. Розробив теорію монополістичної конкуренції;

2. Досліджував види нецінової і недобросовісної конкуренції;

3. Одним з перших звернув увагу на збільшення кількості типів ринкових структур і необхідність їх дослідження.

Шумпетер – основна праця «Капіталізм, соціалізм, демократія»:

1. Вважав, що досконала конкуренція втрачає свої значення і не може розглядатися як модель максимальної ефективності;

2. Важливою умовою ефективної конкуренції вважав монополізацію, яка дає змогу нагромаджувати кошти для впровадження інноваційних програм;

3. Пов’язував економічні цикли з нерівномірністю впровадження інновацій у виробництво.