10.1.Економічні прогрими відбудови та реформи після іі світової війни.

Загальні риси господарського становища після ІІ світової війни:

1. Колосальний занепад с/г;

2. Виснаження сировинних баз;

3. Руйнування інфраструктури та промислових об’єктів;

4. Моральний та фізичний знос промислових обладнань;

5. Зниження життєвого рівня, що призвело до високої смертності;

6. Нестабільність національної валюти;

7. Розпад колоніальної системи;

8. Зміна у співвідношенні сил на світовій арені, зумовлена формуванням соціалістичного табору.

Спільні чинники економічного відродження капіталістичних країн:

1. Використання здобутків НТР;

2. Наймасштабніша в історії капіталістичних країн, націоналізація промисловості, транспорту та фінансових установ;

3. Розвиток державного підприємництва і створення потужного державного сектора;

4. Запровадження економічного та адміністративного контролю над цінами, заробітною платою;

5. Запровадження системи соціально економічного програмування. Після воєнного відродження багатьох країн Європи сприяла реалізація плану Маршала – програми після воєнної відбудови значною мірою базувалися на ідеях державного регулювання Кейнса, які були пануючими до кінця 1970р. Поряд з цим почалась модифікація неокласичного напряму економічної думки, що передбачає визначення ролі державного регулювання ринкової рівноваги. Виник, а згодам набув значного поширення неолібералізм – один з основних напрямів сучасної економічної теорії та економічної політики, що ґрунтується на визнанні необхідності поєднання принципів економічної свободи з обмеженим державним регулюванням економіки.

10.2.Фрайбурська школа . Фрайбурська школа ( ордо лібералізм) – основні положення:

1. Використання методології неокласиків та інституціональних підходів розроблених ще історичною школою;

2. Поєднання ідеї спільної держави, що виконує інституціональні, організаторські та виховні функції і має на меті створити сильну конкурентну економіку, спираючись на менталітет нації та неокласичних ідей саморегулювання економіки. В. Ойкен – основна праця «Основи національної економіки»:

1) об’єктом дослідження вважав лише ідеальні типи господарств – центральне кероване господарство і вільне ринкове господарство; 2) ринкова економіка не реалізує принципи соціальної справедливості , який може забезпечити лише централь керована система побудована на суспільній власності, разом з тим централізація суперечить самій природі економіки і руйнує її; 3) розробив теорію ладу, що грунтується на 3 основних принципах: - індивідуальної свободи; - системної економічної політики; - сильної держави.

А. Мюллер – Армак – основна праця «Господарський порядок і господарська політика»:

1) вперше концептуально виклав ідею поєднання принципу свободи ринку з принципом соціальним вирівнюванням; 2) ввів поняття соціальне ринкове господарство – поєднання конкурентно- ринкового господарства заснованого на приватній власності і соціальної ролі сильної держави; 3) вважав, що державне регулювання повинно бути спрямоване на досягнення синтезу між гарантованою законом свободою в економічній сфері та зобов’язання держави у забезпеченні соціальної справедливості та захищеності.

Людвіг Ерхард – основна праця «Добробут для всіх”:

1. Метою господарської реформи вважав свідоме створення нового економічного ладу;

2. Основним завданням держави вважав підтримку умов існування соціального ринкового господарства, шляхом стеження за виконанням правил вільної конкуренції, запобігання монополізму, гарантування охорони і пріоритетного значення приватної власності;

3. Здійснив низку реформ у ФРН, ставши батьком німецького економічного дива.