Класифікатор іноземних валют та банківських металів

1. Вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали (1 група).

Найменування валют	Код валюти
	цифровий	літерний
австралійські долари	036	AUD
англійські фунти стерлінгів	826	GBP
датські крони	208	DKK
долари США	840	USD
ісландські крони	352	ISK
позицію виключено
канадські долари	124	CAD
норвезькі крони	578	NOK
шведські крони	752	SEK
швейцарські франки	756	CHF
японські єни	392	JPY
євро	978	EUR
СПЗ	960	XDR
золото	959	XAU
паладій	964	XPD
платина	962	XPT
срібло	961	XAG

2. Вільно конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (2 група).

Найменування валюти	Код валюти
	цифровий	літерний
білоруські рублі	974	BYR
леви (Болгарія)	100	BGL
вірменські драми	051	AMD
грузинські ларі	981	GEL
долари Гонконгу	344	HKD
естонські крони	233	EEK
ізраїльські нові шекелі	376	ILS
індійські рупії	356	INR
казахстанські тенге	398	KZT
киргизькі соми	417	KGS
кувейтські динари	414	KWD
латвійські лати	428	LVL
литовські літи	440	LTL
мальтійські ліри	470	MTL
молдавські леї	498	MDL
новозеландські долари	554	NZD
польські злоті	985	PLN
Республіки Корея вони	410	KRW
російські рублі	643	RUB
румунські леї	642	ROL
саудівські ріали	682	SAR
сінгапурські долари	702	SGD
словацькі крони	703	SKK
словенські толари	705	SIT
турецькі ліри	792	TRL
угорські форинти	348	HUF
КФА франки ВСЕАО1	952	XOF
КФА франки ВЕАС2	950	XAF
хорватські куни	191	HRK
юані Женьміньбі (Китай)	156	CNY
інші валюти

3. Неконвертовані валюти (3 група)³

Найменування валют	Код валюти
	цифровий	літерний
азербайджанські манати	031	AZM
єгипетські фунти	818	EGP
нові тайванські долари	901	TWD
таджицькі сомоні	972	TJS
туркменські манати	795	TMM
узбецькі суми	860	UZS
югославські динари	891	YUM
та всі інші валюти, що не належать до 1 та 2 груп валют

____________ ¹ У віданні Центрального банку держав Західної Африки.

² У віданні банку держав Центральної Африки.

³ Належать валюти держав, які не прийняли зобов'язань статті VIII Угоди МВФ за станом на травень 2002 року.

Законодавче регулювання розрахунків у безготівковій іноземній валюті

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті по господарських операціях резидентів регулюється законодавчими актами України. Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки сплати заборгованостей, зазначених у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів із моменту митного оформлення продукції, яка експортується, а у випадку експорту робіт, прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акту чи іншого документу, який засвідчує виконання робіт, експорт прав інтелектуальної власності.

У випадку здійснення резидентами імпортних операцій, які здійснюються за зовнішньоекономічними договорами та передбачають відстрочку поставки, товари (роботи, послуги), що імпортуються по таких договорах, повинні надійти в Україну, в термін, зазначений у договорі, але не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу чи виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується. При здійсненні розрахунків по імпортних операціях у формі документарного акредитива товари, роботи, послуги, які є предметом зовнішньоекономічної угоди, повинні надійти в Україну потягом 90 календарних днів з моменту здійснення платежу уповноваженим банком на користь нерезидента.

Порушення резидентами строків тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочки у розмірі 0,3 % від суми не отриманої виручки, вираженої в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Днем виникнення заборгованості вважається перший день після закінчення законодавчо встановлених строків розрахунків по експортних, імпортних, лізингових операціях або строків, встановлених у відповідності з раніше отриманими по цих операціях ліцензіях.

У випадку звернення резидента з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених зовнішньоекономічними договорами, встановлені наступні особливості нарахування і стягнення пені:

• у випадку прийому судом чи арбітражним судом. Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 даного Закону, призупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується;

• у випадку прийняття судом чи арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю чи частково або зупинення (закриття) виробництва по справі або залишення позову без розгляду строки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожен день прострочення, включаючи період, на який ці строки були призупинені;

• у випадку прийняття судом чи арбітражним судом рішення про задовільнення позову пеня за порушення строків не сплачується з дати прийому позову до розглядання судом чи арбітражним судом.

Державні податкові інспекції вправі по результатах перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню.

У випадку коли в строки, встановлені для сплати пені за порушення порядку розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, резидент не вносить на відповідний розділ бюджетної класифікації зазначені платежі, органи державної податкової служби здійснюють стягнення пені в примусовому порядку.

Слід відзначити, що розрахунки по експортно-імпортних операціях в національній валюті здійснюються резидентами України в такому ж порядку. А це означає, що на такі операції також розповсюджується строк 90 календарних днів, а також встановлений порядок нарахування і стягнення пені за порушення строків розрахунків по таких операціях.

У випадку коли встановлені строки розрахунків по експортно-імпортних операціях порушені резидентами по договорах, які передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, оперативний і фінансовий лізинг, поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, Національний банк може видавати таким суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності індивідуальну ліцензію на продовження цих строків.

Обов’язковою умовою для отримання ліцензії є наявність відповідного рішення Кабінету Міністрів України про належність зовнішньоекономічного договору резидента до зазначених договорів, а саме:

• До операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів виробничої кооперації, відносяться операції по поставці сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, які технологічно взаємопов’язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції по виконанню послуг по проектних і ремонтних роботах, технічному обслуговуванню і здійсненню технологічних операцій.

• До операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів консигнації, відносяться операції по реалізації товарів, у відповідності з якими одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) про тягом визначеного часу (строку угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.

• До операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів комплексного будівництва, належать операції по виконанню проектних і проектно-пошукових робіт, передачі «ноу-хау» в галузі будівництва і виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконанню будівельних, спеціальних і будівельно-монтажних робіт, в тому числі під час виконання договорів про реалізацію проектів по схемі «будувати-експлуатувати-передавати (Build-Operate-Transfer)», здійсненню шеф-монтажу і авторського нагляду в будівництві, виконанню пусконалагоджувальних і гарантійних робіт і послуг, а також по ставці машин і механізмів, матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій і матеріалів для виконання вказаних робіт. До операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів поставки складних технічних виробів, відносяться операції по поставці обладнання частинами або поставці складних технічних виробів, які потребують установки, монтажу, наладки, гарантійного обслуговування і введення їх в дію на місці експлуатації, а також поставці складних технічних виробів, строк виготовлення і транспортування яких перевищує 90 днів.

• До операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення, відносяться операції по поставці продукції згідно переліку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

• До операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів оперативного і фінансового лізингу (у формі міжнародного лізингу), відносяться операції, визначені пунктом 1 статті 3 Закону України «Про лізинг».

Законодавче регулювання розрахунків в готівковій іноземній валюті.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торгового обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються тільки через уповноважені банки.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій і готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, і для погашення заборгованості по кредитах в іноземній валюті.

З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку можуть здійснюватися такі операції з готівковою іноземною валютою:

• виплата готівкою для оплати праці робітникам-нерезидентам, що працюють в Україні за контрактом (договорові);

• виплата готівкою або платіжними документами робітникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України;

• виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обов’язків перед капітаном судна, що належить судовласнику-нерезиденту, за контрактом (договорові, угоді) на здійснення агентських послуг, укладених відповідно до Кодексу торгового мореплавства;

• виплата готівкою фізичним особам коштів, отриманих адвокатськими й іншими компаніями-резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб по справах, що знаходяться у використанні цих компаній відповідно до їхньої статутної діяльності і ліцензії на відповідну діяльність (виплата валюти готівкою фізичним особам здійснюється через уповноважений банк, у якому відкритий поточний рахунок юридичної особи-резидента (посередника));

• виплата готівкою фізичним особам-резидентам за використання їхніх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-резидентами, що мають відповідні на це повноваження відповідно до чинного законодавства України, за рахунок коштів, отриманих з-за кордону);

• виплата готівкою для сплати державного збору відповідно до чинного законодавства України.

Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами — резидентами або представництвами юридичних осіб — нерезидентів в уповноваженому банку, використовується винятково на ті цілі, на які вона отримана. На власників рахунків відповідно до чинного законодавства України покладається відповідальність за цільове використання цих засобів.

Якщо залишки іноземної валюти залишаються в неробочий час доби в касах тих суб’єктів підприємницької діяльності, яким дозволяється використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу або як заставу, то уповноважений банк установлює ліміт зазначених залишків іноземної валюти в касі (у розрахунок ліміту каси не включаються кошти, що спрямовуються на виплату заробітної плати, і кошти на відрядження). Понадлімітні залишки готівкової іноземної валюти підлягають повній інкасації в установах уповноважених банків і зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента. Якщо суб’єкти підприємницької діяльності працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного дня банку, у якому вони обслуговуються.

Якщо юридичні особи-резиденти працюють у вихідні і святкові дні, то вони можуть перевищувати встановлені ліміти залишку іноземної валюти в касі з обов’язковою інкасацією понадлімітних залишків в установи уповноваженого банку не пізніше наступного робочого дня банку.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у випадку відсутності у фізичних осіб-нерезидентів або резидентів засобів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінних операцій через пункт обміну іноземної валюти в деяких визначених випадках на території митниць, вокзалів, аеропортів, портів, готелів і в деяких інших випадках. При цьому при визначенні ціни товару і вартості наданих послуг використовується офіційний обмінний курс грошової одиниці України, встановлений НБУ на день здійснення платежу. Ці операції здійснюються відповідно до вимог Закону України від 06.07.95р. №. 265/95-ВР «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» у редакції Закону України від 06.06.96 р. №227/96-ВР, із змінами і доповненнями.

На територіях митниць використання готівкової іноземної валюти дозволяється у випадку:

• сплати мита, митних платежів або зборів фізичними особами — резидентами і нерезидентами відповідно до митного законодавства України;

• сплати нерезидентами (юридичними і фізичними особами) дорожніх зборів і оформлення перевезень негабаритних, великовагових і небезпечних вантажів;

• сплати платежів за охорону і супровід підакцизних і транзитних товарів митними органами із залученням, у разі потреби, підрозділів Міністерства внутрішніх справ України відповідно до чинного законодавства України;

• сплати нерезидентами консульських зборів для закриття віз на в’їзд в Україну;

• оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними санітарно-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними й іншими службами контролю;

• оплати нерезидентами послуг по обов’язковому медичному страхуванню, що гарантує надання їм швидкої медичної допомоги відповідно до чинного законодавства України;

• реалізації суб’єктами підприємницької діяльності товарів і надання ними послуг (у зоні, звільненої від сплати мита і податків) за наявності відповідного дозволу Державної митної служби України.

На територіях вокзалів, аеропортів і портів використання готівкової іноземної валюти дозволяється у випадку:

• реалізації нерезидентам суб’єктами підприємницької діяльності паливно-мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів і надання нерезидентам послуг по обслуговуванню іноземних транспортних засобів (літаків, судів, паромів, поїздів), їхніх пасажирів і членів екіпажа. Розрахунки з нерезидентами здійснюються на підставі рахунку, рахунку-фактури або відповідно до укладеного договору (контрактом), що передбачають оплату в готівковій іноземній валюті. Підставою для зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок юридичної особи-резидента є копії рахунку або рахунку-фактури і копія митної декларації про ввезення іноземної валюти в Україну нерезидентом (копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

• переоформлення фізичним особам суб’єктами підприємницької діяльності квитків і доплати за багаж у день здійснення цього міжнародного рейсу;

• реалізація суб’єктами підприємницької діяльності юридичним особам-нерезидентам, що у силу метеорологічних обставин або поломки змушені були здійснити непередбачену посадку або зайти в порт, паливно-мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів і надання нерезидентам послуг по обслуговуванню пасажирів і членів екіпажу іноземних транспортних засобів (літаків, судів). Підставою для зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок юридичної особи-резидента є копія рахунку або рахунку-фактури і копія митної декларації про ввезення іноземної валюти в Україну нерезидентом (копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

• надання суб’єктами підприємницької діяльності послуг нерезидентам із застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті.

Дозволи на роботу з дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті суб’єктам підприємницької діяльності надаються Кримським республіканським, обласним і по м. Києву і Київській області управліннями Національного банку України або Головним управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди між суб’єктом підприємницької діяльності й уповноваженим банком.

В інших випадках на території України використання готівкової іноземної валюти дозволяється у випадках:

• надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі з застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Дозволи на здійснення операцій із дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті суб’єктам підприємницької діяльності надаються Кримським республіканським, обласними і по м. Києву і Київської області управлінням Національного банку України або Головним управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди між суб’єктом підприємницької діяльності й уповноваженим банком;

• виплати іноземної валюти готівкою по пластикових картках міжнародних платіжних систем в уповноважених банках;

• здійснення розрахунків у готівковій іноземній валюті між юридичними особами резидентами і нерезидентами (фізичними або юридичними особами) на території України при наявності індивідуальної ліцензії, наданої Національним банком України.

Також дозволяється використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у випадку здійснення суб’єктами підприємницької діяльності торгівлі і надання послуг за межами України на транспортних засобах, що їм належать (зафрахтовані) і формуються в Україні, у таких випадках:

• за реалізовані товари і надані послуги на повітряних, морських, річкових судах, у поїздах і в автобусах;

• за надані послуги по міжнародних пасажирських перевезеннях і паромних переправах у прикордонних з Україною зонах.

Іноземна валюта, що ввозиться на Україну в касах судів, поїздів, паромів, автобусів, командирами літаків і яка отримана за продані квитки, товари і перевезення багажу, підлягає обов’язковому декларуванню на митниці і зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента в сумах, задекларованих у митній декларації.

На оригіналі митної декларації ставиться позначка уповноваженого банку про прийняття готівкою іноземної валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку.

У цих випадках при визначенні ціни товару і вартості наданих послуг використовується офіційний обмінний курс Національного банку України, встановлений на час перетину митного кордону України транспортним засобом.

Порушення правил використання готівкової іноземної валюти на території України тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства.

Так, використання інвалюти на території України як засобу платежу без індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою стягнення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, переліченої у валюту України по обмінному курсу НБУ на день здійснення таких операцій.

Відповідальність за порушення порядку декларування валютних цінностей.

Валютні цінності, а також інше майно, що належить резидентам, і перебуває за межами України, підлягають обов’язковому декларуванню.

Суб’єкти підприємницької діяльності здійснюють декларування в регіональних відділеннях Національного банку України та у державних податкових адміністраціях (інспекціях) по місцю свого перебування тільки в тому випадку, коли валютні цінності, які їм належать перебувають за межами України.

Уповноважений банк суб’єкта підприємницької діяльності реєструє подані таким суб’єктом три примірники Декларації про валютні цінності, прибутки і майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. Після цієї реєстрації третій примірник залишається в регіональному відділенні Національного банку України, а інші два примірники Декларації про валютні цінності, прибутки і майно суб’єкт підприємницької діяльності подає в органи податкової служби: за місцем свого перебування: Перший примірник такої Декларації залишається в органах податкової служби, а другий її примірник із штампом і підписом начальника валютної інспекції суб’єкт підприємницької діяльності подає у відповідне регіональне відділення Національного банку України. При одержанні зазначеного примірника Декларації про валютні цінності, прибутки і майно регіональне відділення Національного банку України видає суб’єкту підприємницької діяльності довідку про проведення декларування.

Ті суб’єкти підприємницької діяльності, що мають за межами України належні їм валютні цінності, прибутки та інше майно, для безперешкодного проходження митного оформлення експортно-імпортних вантажів повинні подати довідку про проведення декларування в органи митної служби. У разі відсутності за межами України валютних цінностей та майна до ДПА подається відповідна довідка.

Суб’єкти підприємницької діяльності обов’язкове декларування здійснюють за підсумками звітного періоду в терміни, встановлені для подання квартальної або річної бухгалтерської звітності. Підприємства з іноземними інвестиціями здійснюють декларування до 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, або в терміни, встановлені для подання річної звітності.

За невиконання суб’єктами підприємницької діяльності вимог щодо обов’язкового декларування валютних цінностей, прибутків і майна, що належать резиденту і перебувають за межами України, регіональними відділеннями Національного банку України до таких резидентів застосовуються наступні міри відповідальності:

• за порушення термінів декларування — накладається штраф у розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;

• за порушення порядку декларування, а саме:надання недостовірної інформації або фальсифікції даних, що відбиваються в декларації— накладається штраф у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім того, органи податкової служби за непредставлення суб’єктом підприємницької діяльності платником податків декларації про валютні цінності, прибутки і майно, що належать такому платнику податків і знаходяться за межами України, на підставі документальних перевірок, якими встановлено факт перебування валютних цінностей і майна за межами України, можуть видати уповноваженому банку такого платника податків розпорядження про призупинення операцій на рахунках банку.

Кредитні ризики та способи захисту від них.

У процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредитним ризиком, тобто ризиком несплати позичальником основного боргу та процентів, належних кредитору (рис. 7.8).

Рис. 7.8. Види ризиків при кредитних операціях

Враховуючи обернено пропорційну залежність між рівнем ризику та дохідністю позичкових операцій, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечити баланс між ризикованістю та обережністю. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикованість створює загрозу втрати не тільки доходу від процентів, а й позичених коштів.

Банківська практика свідчить, що труднощі з поверненням позичок найчастіше виникають під впливом процесів, що розвиваються протягом певного періоду. Тому досвідчений кредитний інспектор банку може ще на ранній стадії помітити ознаки труднощів, що виникають у позичальника, і вжити заходів щодо своєчасного захисту банківських інтересів. Працівник банку повинен вдатися до таких заходів ще до того, як ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть неминучими. Невжиття своєчасних заходів щодо виявлення фінансових ускладнень у позичальника та захисту інтересів банку призводить не тільки до несплати процентів і позички. Втрати для банку у даному разі можуть бути значно більшими.

По-перше, підривається репутація банку, оскільки велика кількість прострочених позичок призведе до падіння довіри вкладників та інвесторів, виникне загроза неплатоспроможності банку.

По-друге, втрати від позичкових операцій підвищують загрозу звільнення з банку кваліфікованих працівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання.

По-третє, банк змушений проводити додаткові видатки, що пов’язані зі стягненням проблемних позичок.

По-четверте, певна частка позичкового капіталу перетворюється на непродуктивні активи.

Названі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямі збитки від неповернення боргу. Труднощі з погашенням позичок можуть виникати з різних причин. Найпоширенішими з них є: помилки самого банку при розгляді кредитної заявки, при розробці умов кредитної угоди, при подальшому контролі; неефективна робота клієнта, що отримав позичку; фактори, непідконтрольні банку.

Серед причин неповернення позичок, що залежать від самого банку, слід підкреслити: ліберальне ставлення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника; погана структуризація позички; помилки в оцінці забезпеченості позички; неповне відображення в кредитній угоді умов, що забезпечують інтереси банку, відсутність контролю за позичальником у період повернення позички (обстеження, перевірки забезпечення та ін.).

Основні причини створення проблемних позичок, що залежать від позичальника, пов’язані: з незадовільним керівництвом підприємством; погіршенням якості продукції і роботи; помилками в оцінці ринків збуту тощо.

До факторів, що не перебувають під контролем банку та позичальника, належать: погіршення економічної кон’юнктури, зміна політичної обстановки і законодавства та ін.

Контроль за своєчасним та повним поверненням позички і виплатою процентів є важливим етапом процесу кредитування. Він здійснюється систематично шляхом проведення аналізу кредитної справи позичальника, кредитного портфеля банку, оцінки стану позичок, проведення аудиторських перевірок.

В банківській практиці вироблені наступні способи захисту від кредитного ризику [14, с 100].

• Лімітування кредитів.

• Диверсифікація кредитних вкладень.

• Вивчення та оцінка кредитоспроможності позичальника.

• Вимога від клієнтів достатнього та якісного забезпечення по виданих кредитах.

• Оперативність при стягненні боргу.

• Страхування кредитних операцій.

Лімітування кредитів — це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позичках конкретному позичальнику.

Види лімітів:

• вихідні;

• внутрішньоквартальні;

• ліміт видач;

• контрольна цифра;

• плановий розмір кредиту;

• кредитна лінія.

Кредитна лінія являє собою юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити в розмірах обумовленого ліміту.

Диверсифікація позичок являє собою розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами (юридичними та фізичними особами).

Примітка: З метою дотримання комерційними банками принципу диверсифікації кредитів Національний банк України встановив такий економічний норматив, як максимальний розмір ризику на одного позичальника. Величина цього нормативу не повинна перевищувати 25% власних коштів банку.

Оперативність при стягненні боргу передбачає обов’язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом усього строку користування позичкою. Банк повинен уважно стежити за станом справ у клієнта і в разі появи у нього проблемних ситуацій, що можуть призвести до несплати боргу, вжити відповідних попереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів.

Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на мікро-, так і на макрорівні, а також страхувати окремі високоризикові кредитні операції в спеціалізованих страхових організаціях.

Форфейтингові ризики та засоби їх запобігання.

При будь-якому виді комерційного кредитування зовнішньоторговельної операції в експортера виникає ціла система ризиків, що він бере на себе.

У цю систему традиційно включаються комерційні, валютні, політичні ризики, пов’язані із переводом валют із країни в країну. Комерційні ризики пов’язані з нездатністю або небажанням боржника або гаранта платити. Загроза невиконання зобов’язання неминуче спричиняє необхідність у кожному конкретному випадку оцінки кредитоспроможності імпортера або гарантуючого банку. Комерційний ризик, пов’язаний із невиконанням зобов’язання державною організацією, відноситься до категорії політичних ризиків. До них належать також політичні конфлікти (війна, страйки, інтервенція), що можуть заподіяти експортерові збитків.

У число найсерйозніших ризиків входять і ризики, пов’язані із здійсненням платежів в іноземній валюті. При переводі валюти покупця у валюту продавця плаваючі курси іноземних валют можуть призвести до значної зміни вартості придбаних за контрактом товарів, а внаслідок цього і до втрат для експортера. Ризики непереказу найчастіше викликані нездатністю або небажанням держави або іншого спеціалізованого органа здійснити платежі у валюті контракту, а також мораторієм на переказ платежів у валюті за кордон.

Усі ці види ризиків відносяться і до форфейтування, оскільки враховуючи векселя, форфейтер бере на себе без права регресу всі ризики експортера. Тому при форфейтуванні необхідно додержуватися основних правил страхування від ризиків. При страхуванні від комерційних ризиків експортер повинен стежити за тим, щоб позичальник належав до першокласної компанії, хоча в більшості випадків вимоги експортера покриваються авалем або гарантією банку країни боржника. Більшість компаній, що форфейтуються, приймають на себе зобов’язання тільки в період можливого виникнення ризиків для форфейтера.

Покриття ризику непереказу валют із країни в країну здійснюється форфейтером. При підписанні форфейтингової угоди саме він визначає спроможність країни імпортера виконувати свої валютні зобов’язання.

Форфейтування з точки зору ризикованості кредиту містить для експортера і переваги, і недоліки. До переваг відносяться:

• спрощення балансового співвідношення можливих зобов’язань;

• поліпшення стану ліквідності (ці дві переваги важливі у випадку зростаючої заборгованості експортера);

• зменшення можливості втрат, пов’язаних лише з частковим державним або приватним страхуванням, і можливих ускладнень із ліквідністю, неминучих у період пред’явлення застрахованих раніше вимог;

• відсутність ризиків, пов’язаних із коливанням процентних ставок;

• відсутність ризиків, пов’язаних із курсовими коливаннями валют і зміною фінансового стану боржника;

• відсутність ризиків і витрат, пов’язаних із діяльністю кредитних органів і стягненням грошей по векселях і інших платіжних документах.

Недоліки для експортера зводяться до можливих відносно високих витрат по передачі ризиків форфейтеру. Але, користуючись форфейтуванням, фірма-експортер спирається на стратегічні міркування, виходячи з яких форфейтування може виявитись дуже вигідним для неї.

Аналізуючи головні умови угоди форфейтування, для зниження ступеня можливих ризиків основну увагу варто приділити:

• механізму погашення;

• валюті;

• дисконтуванню;

• видам документів, що форфейтуються;

• видам банківської гарантії.

Нормальною умовою кредиту є регулярне його погашення частинами. Ризики кредитора зменшуються в результаті скорочення середнього терміна. Там, де заборгованість виступає у формі простого або переказного векселів, це досягається виставленням ряду векселів на певний строк, зазвичай до шести місяців. Отже, при форфейтуванні на термін до п’ятьох років можна оперувати з десятьма простими векселями, виписаними послідовно на однакову суму, терміном на шість місяців кожен після чергового відвантаження товару.

Боргові розписки і вексель виписуються, як правило, у доларах США чи євро, хоча врахувати вексель можна у будь-якій валюті. На практиці форфейтери часто використовують ці валюти через їх широке застосування на євроринках, а також для уникнення ускладнень із проведенням операцій в інших валютах. Більш того, оскільки вартість форфейтингових операцій визначається, головним чином, основним витратами форфейтера, то ризики, пов’язані зі слабкими або нестабільними валютами, надзвичайно підвищили б вартість таких операцій. Тому важливо, щоб платежі здійснювалися у вільно конвертованій валюті.

Для цього боргові розписки або векселя завжди включають це важливе позначення, коли вони виражені в іншій валюті, ніж валюта місця платежу.

Прості або переказні векселі, що акцептуються при форфейтуванні, майже завжди супроводжуються банківським страхуванням у вигляді звичайної гарантії, або аваля. Гарантом, як правило, виступає діючий на міжнародному ринку і відомий форфейтеру банк, який є резидентом у країні імпортера і спроможний підтвердити платоспроможність імпортера. Така гарантія важлива не тільки для зменшення ризику форфейтера, але також для того, щоб при необхідності мати можливість переобліку зобов’язань на вторинних ринках позичкових паперів. Гарантії й авалі, по суті, прості: обидва види в їхній найпростішій формі виступають як обіцянка сплачувати якусь суму на визначену дату у випадку неплатежу початкового боржника. Застосування в якості забезпечення зобов’язань «бюргшафра» (поруки) дещо складніше.

При видачі гарантії обіцянка приймає форму підписаного гарантом самостійного документа, в якому повністю викладені умови, що стосуються угоди. Важливо, щоб у гарантії спеціально були зазначені не тільки повна сума, але і кожний термін платежу і сума погашення, що припадає на цю дату, оскільки саме на основі цих даних розраховуються витрати на дисконтування. Суттєво також, щоб гарантія була цілком відособлена від основної угоди, тому що іноді на практиці видають гарантії, покладаючись на економічне становище імпортера, але форфейтер, як правило, наполягає на чистих безвідзивних і безумовних зобов’язаннях гарантуючого банку і віддає перевагу документам без обороту на експортера, але тільки в тому випадку, якщо по виконанні основного контракту гарантуючий банк оголосить заборгованість безумовною.

Аваль у міжнародній практиці можна розглядати як безвідзивну і безумовну гарантію про оплату на визначену дату, що видається гарантом, так якби він сам був боржником. Це найкраща форма страхування для форфейтера. Аваль виписується прямо на кожному векселі або тратті, для чого на них достатньо зробити напис «per aval» і підписатися під нею (на переказному векселі треба зазначити також найменування початкового боржника, на користь якого зроблений аваль). Простота і ясність аваля разом із властивою йому відособленістю і трансферабельністю дозволяють уникнути багатьох ускладнень, пов’язаних із наданням гарантії. Тому при страхуванні форфейтування авалю як формі гарантії і надається перевага. Проте варто мати на увазі, ще в деяких країнах аваль не визнається.

Іншою формою гарантії є бюргшафт — оголошення зобов’язання, прив’язаного до визначеного контракту. Але оскільки контракт не залежить від правового обґрунтування, то ця форма гарантії при форфейтуванні використовується менше. .Як правило, форфейтер нехтує необхідністю перевірки законності всіляких документів, акцентуючи бюргшафт тільки після підтвердження, що постачання товарів відповідним чином завершене. Ця обставина значною мірою скорочує сферу застосування даної форми гарантії. Форфейтер зазвичай вимагає від гарантуючого банку підтвердження відсутності в нього контрвимог, незмінності сум і термінів, згоди на передачу прав і вимог новому власнику, а також підтвердження, що банківський бюргшафт діє безумовно і безвідривно. Таке підтвердження значно обмежує застосування бюргшафта і сприяє тому, що форфейтований бюргшафт стає звичайною гарантією, тобто відособленим зобов’язанням виконання, не пов’язаним із основною операцією.