5.4. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання розрахункових і кредитних зобов’язань.

Загальні принципи і правові основи.

У міжнародній торгівлі для обох ділових партнерів часто виникає проблема: продавцю важко оцінити платоспроможність покупця, а останньому нелегко оцінити готовність постачальника виконати зобов’язання, його фахові і фінансові можливості. Таким чином, основною потребою обох є забезпечення, тобто гарантування виконання зобов’язань.

Тлумачення терміна «гарантія» є неоднозначним. Одні розуміють під цим тільки самостійне, незалежне від правових відносин між боржником і кредитором гарантійне зобов’язання. Інші називають гарантією будь-якого роду гарантійні операції: патронат, поруку чи обіцянку платежу.

Загальним для всіх таких операцій є обіцянка гаранта ручатися за виплату боргу або виконання послуги, якщо той, хто зобов’язався це зробити, не в змозі виконати обіцянку. Істотна ознака гарантії — функція забезпечення. Гарантія дає також переваги ліквідності, дозволяючи відмовитися від надання наявних коштів у депозит.

Вперше Міжнародна торговельна палата в Парижі видала основні правила для гарантій — «Уніфіковані правила по договірних гарантіях» (УПДГ) – у серпні 1978 р. (публікація МТП № 325). З 1 січня 1994 р. набрала сили нова редакція УПДГ (публікація МТП № 458).

На відміну від URC № 522 і UCP № 500 Уніфіковані правила по гарантіях дотепер майже не вдалося реалізувати, тобто уніфікація в цій області ще кінцево не проведена. Ці «правила...» застосовують тільки в тому випадку, коли є чітка вказівка на те, що «... дана гарантія підпадає під дію Уніфікованих правил для договірних гарантій публікації МТП № 458».

Для банківських гарантій найчастіше застосовується право, що діє по місцю знаходження або місцю діяльності того «банку, що видає гарантію бенефіціарові» (УПДГ № 458, ст. 27). Крім того, у випадку виникнення спірних питань, їхнє врегулювання повинно відбуватися також на основі зазначеного вище принципу (УПДГ №458, ст. 28), тому необхідно з’ясувати правове положення для кожного окремого випадку. Будь-яку заяву, яка називається «гарантією», варто перевірити в правовому відношенні і на предмет дієвості. Насамперед, потрібно чітко розуміти відміни між поручництвом і зобов’язанням здійснити платіж, який називається також абстрактною обіцянкою платежу.

Сутність поруки і банківських гарантій.

По загальному праву іноземних держав порука являє собою договір, відповідно до якого одна особа (поручитель) приймає на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов’язання в повному обсязі або частково.

Порука носить акцесорний характер і має силу тільки в тому випадку, коли головне зобов’язання є чинним. Акцесорний характер поруки полягає в тому, що:

• зобов’язання поручителя не може бути великим за обсягом або більш обтяжним, ніж зобов’язання головного боржника. Проте воно може бути меншим і менш обтяжним і може стосуватися частини боргу;

• за певних умов поручитель може використовувати право головного боржника на залік його вимоги;

• поручителю належить право на всі заперечення проти вимог кредитора, що випливають із самого зобов’язання головного боржника.

Порука забезпечує не тільки основне зобов’язання головного боржника, але і додаткові зобов’язання, наприклад, сплату відсотків за прострочення платежу, відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов’язання, сплату договірної неустойки. Вимога до поручителя може бути пред’явлена кредитором не раніше того терміна, коли головний боржник повинен був виконати своє зобов’язання. Поручитель, що сплатив борг за головного боржника, стає стосовно нього в те положення, у якому знаходився кредитор. До поручителя переходять усі права стосовно боржника, що належали кредитору, включаючи забезпечення (заставу, іпотеку та ін.).

Варто мати на увазі, що акцесорність є критерієм розмежування між порукою і гарантією. Якщо акцесорність дана, то є порука, якщо її немає, то узгоджена гарантія (рис. 7.4). За формою порука може бути простою або солідарною.

При простій поруці відповідальність поручителя субсидіарна (тобто допоміжна). Це виражається в тому, що поручитель має право вимагати у випадку пред’явлення до нього вимоги кредитором, щоб кредитор спочатку звернувся до головного боржника і вжив заходів до стягнення боргу з майна головного боржника. Тільки за неможливості стягнення заборгованості з головного боржника кредитор може пред’явити вимогу до поручителя.

Рис. 7.4. Механізм надання: а) поруки; б) гарантії

За солідарної поруки кредитор може при невиконанні зобов’язання головним боржником пред’явити вимогу про оплату боргу відразу поручителю або до них обох. Солідарна порука — найреальніша гарантія забезпечення сплати боргу. У комерційній практиці використовується саме ця форма.

У зовнішній торгівлі використовують фірмові, особисті, урядові та банківські гарантії.

Фірмова гарантія може служити достатньо надійним методом забезпечення платежів, якщо мова йде про солідні фірми зі значним капіталом, що мають гарну фінансову репутацію, що підтверджується банками. У цих випадках можна використовувати, наприклад, гарантії холдінгових компаній у відношенні виконання платіжних зобов’язань їхніми філіями.

Особиста гарантія може бути оформлена як порука особи, що має солідне майно або рахунок у банках і добре відома в ділових колах.

Серед гарантій особливе місце займають гарантії, що видаються державними органами.

Урядова гарантія надається з забезпечення погашення кредиту, наданого державі і державним банкам на основі міжурядових кредитних угод.

Найнадійнішими є гарантії банків, що беруть на себе зобов’язання здійснити за покупця передбачені контрактом платежі. Покупці сплачують банкам вартість гарантій, що є оцінкою ризику невиконання платіжних зобов’язань. Вартість банківських гарантій залежить від надійності фірми, очікуваної перспективи її фінансового стану, відносин між фірмою і банком тощо.

Додаткове забезпечення рекомендується банками у виді письмових односторонніх зобов’язань, які можуть називатися також гарантійними листами, оскільки часто виступають у виді листів, адресованих безпосередньо особам, на користь яких виставлені (бенефіціарам).

Гарантія являє собою письмове одностороннє зобов’язання (поруку) банка-гаранта, прийняте стосовно якої-небудь особи (бенефіціара) по дорученню іншої особи (принципала), у забезпечення виконання останнім своїх зобов’язань перед бенефіціаром. Змістом зобов’язання по гарантії завжди є виконання іншого договору-контракту, до якого відсилає гарантія.

Реалізація гарантії відбувається в той момент, коли банк-гарант виконує свої зобов’язання перед бенефіціаром (за допомогою виплати йому визначеної суми).

Банк не зобов’язаний здійснювати прогарантовану ним роботу замість виконавця. Він не буде, наприклад, будувати цементний завод, якщо його принципал не в змозі це виконати. Він не буде виробляти тканини, якщо його клієнт запізнюється з постачанням. Банк буде сплачувати, оскільки його обов’язок як гаранта обмежується платежем.

Учасники гарантійних операцій та взаємовідносини між ними

Банківська гарантія може виставлятися бенефіціару напряму, без авізування через банк бенефіціара. У цьому випадку в гарантійній операції приймають участь мінімум три сторони.

1. Принципал — наказодавець по гарантії, що уповноважує свій банк виставити гарантію, він же інструктує свій банк у відношенні того, яку гарантію варто надати (її вид, сума, дата закінчення терміну дії, специфічні умови і т.д.).

2. Гарант, або банк-гарант — банк, що виставляє гарантію (банк принципала).

3. Бенефіціар — особа, на чию користь виставлена гарантія. Взаємовідносини сторін можуть бути схематично показані таким чином (рис. 7.5):

Рис. 7.5. Схема надання прямої гарантії

Дана схема ясно показує, що банк-гарант надає гарантію на користь бенефіціара напряму, без допомоги посередника. Ці гарантії називаються прямими гарантіями.

Такий засіб отримання гарантії менше вигідний бенефіціарові з точки зору перевірки вірогідності гарантії й оперативного зв’язку з банком-гарантом. Найбільше поширення в міжнародній торгівлі одержав спосіб, при якому гарантія авізується через банк бенефіціара. До того ж користування послугами місцевого банку для бенефіціара часто необхідно через національні юридичні і митні формальності, які діють в країні. У цьому випадку до операції підключається четвертий учасник і гарантія дається бенефіціарові місцевим банком на запит банку експортера, що діє в якості контр-гаранта. Таким чином, учасники угоди такі (рис. 7.6):

1) принципал;

2) банк-гарант;

3) авізуючий банк — банк, що робить авізування бенефіціарові отриманої від банка-гаранта гарантії;

4) бенефіціар.

Якщо банк-гарант і банк, що авізує, не є кореспондентами, то в проведенні операції можуть брати участь ще банк-посередник (загальний кореспондент) або декілька банків-посередників. Такі гарантії називаються непрямими.

Відзначимо два моменти при виставленні контргарантії.

• Немає прямого зв’язку між банком принципалів (контргарант) і бенефіціаром по гарантії. (Це означає, що банк, який діє в якості контргаранта, практично не має можливості впливати на бенефіціара при необхідності прискорити виконання зобов’язань за гарантією. Крім того, оскільки банк гаранта виступає на стороні свого клієнта, можливість успішності такого тиску стає ще менше).

• Ця система взаємовідносин діє і нагадує на практиці безвідзивний документарний акредитив: у дійсності в ній беруть участь ті ж сторони (за

Рис. 7.6. Схема надання непрямої гарантії

малим винятком, механізм дії обернений: імпортер діє як принципал, запитуючи свій банк відкрити акредитив у банку експортера, задача якого складається в авізуванні клієнта-бенефіціара, із наданням або без надання свого підтвердження).

При використанні непрямих гарантій уповільнюється процес реалізації гарантії через залучення зайвої сторони в якості посередника. Витрати також зростають, оскільки банк, що виступає гарантом, буде брати комісію, яку віднесуть на рахунок експортера.

Варто пам’ятати, що днем закінчення контргарантії (виданої банком експортера на користь банку, який діє в якості гаранта) повинна бути дата відмінна, від дня закінчення гарантії, щоб існувала можливість для поштових відстрочок, тому що необхідно переконатися, що банк, який діє в якості гаранта, має достатньо часу для контакту з банком-контргарантом у випадку виникнення претензії. Отже, контргарантія повинна закінчуватися не пізніше ніж через 15 днів після самої гарантії. В окремих випадках можливо збільшення зазначеного терміна.

Типи, форми і види банківських гарантій

В банківській практиці відрізняють відзивні та безвідзивні типи гарантій.

Відзивна банківська гарантія означає, що вона може бути відізвана або її умови можуть бути змінені банком-гарантом без попереднього повідомлення бенефіціара. Така гарантія не містить твердого зобов’язання банку перед бенефіціаром і, отже, не є достатнім забезпеченням для бенефіціара.

Більш доцільне застосування безвідзивної банківської гарантії. Безвідзивна гарантія означає, що вона не може бути відізвана, а її умови не можуть бути змінені без згоди бенефіціара.

З погляду підстави для реалізації гарантії поділяються на безумовні й умовні.

Виставлення безумовної гарантії розуміється, що банк-гарант виконує свої зобов’язання перед бенефіціаром (здійснює йому платіж) проти його простої першої вимоги, навіть якщо вона нічим не обумовлена і не підтверджена наданням будь-яких додаткових документів. Такий тип гарантії найвигідніший бенефіціарові, оскільки максимально захищає його інтереси, і не вигідний принципалу. Реалізація безумовної гарантії відбувається в результаті одностороннього ухвалення рішення бенефіціаром, тобто виключається можливість виникнення будь-яких суперечок. Вимога бенефіціара повинна бути тільки заявлена в межах суми і терміна гарантії. При виставленні безумовних гарантій банк-гарант використовує формулювання: «Безумовно гарантуємо», «Гарантуємо безумовний платіж на першу вимогу бенефіціара», «Гарантуємо безумовний платіж по першій простій вимозі бенефіціара незалежно від можливих заперечень з боку принципала» тощо. Як правило, безумовні гарантії виставляються за дорученням значних клієнтів банку, і за ними вимагається покриття.

Умовна гарантія менш вигідна бенефіціарові, оскільки її реалізація залежить від виконання певних умов, як наприклад:

• бенефіціар повинен зазначити причину заяви своєї вимоги по гарантії, наприклад, приклавши сертифікат про те, що він виконав свої зобов’язання за контрактом, а його контрагент не здійснив платіж у встановлені терміни;

• до вимоги бенефіціара на платіж в рахунок гарантії повинні бути прикладені документи, що підтверджують виконання ним своїх зобов’язань за контрактом (комерційні або інші документи); такі гарантії, що передбачають надання комплекту вантажних документів, називаються документарними;

• вимога бенефіціара в рахунок гарантії повинна бути підтверджена спеціальним документом — свідченням повноважної третьої особи (наприклад, торгової або торгово-промислової палати, органами сертифікації товару, арбітражем) про те, що контрагент (принципал) не виконав своїх зобов’язань;

• згода принципала на здійснення платежу в рахунок гарантії — така умовна гарантія найменш вигідна для бенефіціара.

У міжнародній практиці застосовуються в основному прямі гарантії і контргарантії.

Розрізняють такі види гарантій, які можна підрозділити на платіжні і договірні (контрактні) гарантії.

Платіжні гарантії застосовуються при розрахунках за відкритим рахунком й у формі інкасо, при розрахунках на умові комерційного кредиту. Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов’язань покупців (боржників) стосовно продавців (кредиторів). Такі гарантії захищають інтереси експортерів. Вони можуть бути як безумовними (при розрахунках на умовах комерційного кредиту; при розрахунках у формі інкасо, особливо якщо покупець має можливість одержати товар до його оплати), що передбачають платіж проти першої простої вимоги бенефіціара, так і умовними (при розрахунках банківським переказом), тобто передбачати надання визначених документів, які підтверджують відвантаження товару, проти яких здійснюється платіж по гарантії (документарна гарантія).

При виставленні документарних гарантій банки-гаранти просять виписувати товаророзпорядчі документи їх наказу. Останнім часом намітилася помітна тенденція проводити операції по документарних гарантіях аналогічно операціям по документарних акредитивах, застосовуючи при цьому ряд положень Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів.

Договірні (контрактні) гарантії виставляються банками в забезпечення інтересів імпортера. Договірні гарантії, так само як і документарні акредитиви й інкасо, є предметом уніфікації.

Проте застосування Уніфікованих правил до договірних гарантій є факультативним. Цих Правил дотримуються тільки тоді, коли це прямо оговорено сторонами в зовнішньоторговельному контракті й у самій гарантії про це зазначено.

До договірних гарантій належать насамперед гарантії повернення авансу, гарантії належного виконання контракту, тендерні гарантії (гарантії участі в тендерних торгах), гарантії на тимчасове ввезення товару (гарантії митного очищення).

Одним із специфічних підвидів і варіацій розглянутих вище гарантій є гарантія утримань грошових коштів. За цілями і призначенням вона близька і може розглядатися в якості гарантії виконання: запобігання відмови покупця або його стримування від платежу за допомогою гарантії і здійснення оплати тільки у випадку повної впевненості, що продавець виконав свої зобов’язання. Структура цієї гарантії може значно відрізнятися від інших, особливо якщо взяти до уваги те, що може відбутися під час переговорного процесу. Тому завжди потрібно пам’ятати, що гарантія утримання на противагу авансовій гарантії вступає в дію після того, як постачання здійснене повністю або ж частково і виконання контракту продовжуються, через що гарантію утримання можна вважати такою, що логічно випливає із авансових гарантій.

Крім названих вище видів гарантій, що одержали найбільше поширення в міжнародних розрахунках, існують інші види, менш поширені і більш специфічні. Потреби в забезпеченні надійності можуть бути задоволені банківськими гарантіями, що забезпечують не тільки постачання, але і платежі. Ці гарантії в широкому розумінні можуть бути поруками або платіжними зобов’язаннями (у правовому відношенні).

Розмаїтість їхніх форм визначається не написом, що стоїть на документі, а його матеріальним змістом. Види гарантій, які часто застосовуються в операціях із закордонними країнами, коротко охарактеризовані нижче.

Митна гарантія (гарантія митного очищення, тимчасового ввозу). Вона видається банками за дорученням підрядчиків для забезпечення безмитного тимчасового ввезення устаткування або матеріалів, необхідних для будівництва або проведення інших робіт. Звичайно таке устаткування після закінчення робіт повинно бути вивезене назад. Якщо воно не буде вивезено, гарантія митного очищення забезпечить отримання або виплату мита.

Гарантія якості (Warranty Bond; Gewahrleistungsgarantie; Garantie de Bonne Fin; Garazia di Buon Funzionamento). Вона забезпечує бенефіціару гарантії при нестачах товарів, що виникають протягом визначеного періоду на випадок, якщо контрагент не усуне ці недоліки, а також служить свого роду страховкою виконання продавцем претензії покупця при виникненні дефектів, що виявляються після постачання. Сума зазвичай вказується в самому контракті і складає від 5 до 20% вартості контракту. Термін дії: залежить від характеру діяльності, але зазвичай не більше одного року після постачання або комісіонерства.

Гарантія платежу (Payment Guarantee; Zahlungsgarantiе; Garatic dе Paiеmеnt; Garanza di Pagamento). Вона складається банком імпортера на користь експортера і забезпечує узгоджене раніше (у контракті) проведення платежу по торговій угоді у визначений день. За допомогою платіжної гарантії експортер може забезпечити свою вимогу оплати купівельної ціни покупцем. База для такої гарантії — позики або інші зобов’язання. Своєю функцією забезпечення платежу дана гарантія відрізняється від банківської гарантії, яка класично забезпечує договірне зобов’язання. Сума гарантії відповідає контрактній ціні або її частині. Термін дії — до моменту повної сплати за товар.

Гарантія забезпечення кредиту (Security for a Credit Line). Кредит часто пов’язаний із визначеними гарантіями, які видаються самим одержувачем кредиту або третіми особами. Гарантія банку дає кредитору можливість забезпечити собі повернення кредиту. Сума гарантії визначається як сума кредиту і маржи, яка покриває очікувані відсотки і які-небудь разові видаткові статті. Термін дії — зазвичай до моменту повної оплати за кредит і відсотків по ньому.

Гарантія коносамента (більш правильна назва «гарантія за загублений коносамент; Guarantee for Missing Bill of Lading, Konnossementsgarantie; Garantie pour Connaissement Manquant; Garanzia per polizza di Carico Mancante). Окремі коносаменти або їхній повний комплект, необхідні для одержання товару, можуть загубитися або запізнитися в ході поштової пересилки. Цей вид гарантії найчастіше застосовується в тих випадках, коли платіж забезпечується акредитивом, а товар уже знаходиться в порту призначення. У такому випадку банк імпортера може дати гарантію коносамента власнику пароплавства або експедитору, тобто обіцянку взяти на себе усі виникаючі витрати, якщо виявиться, що приймальник товару не був правомірним одержувачем. Таким чином, проти такої банківської гарантії можна вимагати передачі товару одержувачу без пред’явлення коносамента, тому що банківська гарантія захищає перевізника у випадку вимоги відшкодування збитків. Сума такої гарантії складає зазвичай від 150 до 200% вартості вантажу. Термін дії не лімітований або до моменту надання оригінальних коносаментів.

Гарантія постачання. Вона є забезпеченням покупця, якщо продавець не поставить товар або не зробить послугу в узгоджений термін. (По своїй суті близька до гарантії виконання.)

Гарантія утримання засобів (грошей) (Retention Мопсу Guarantee). Деякі контракти обумовлюють утримання відсотків із кожного платежу до повного завершення проекту і прийняття його замовником. Подібного роду гарантії дозволяють продавцеві одержувати повну суму кожного платежу, у той же час гарантуючи покупцю, що ці кошти можна повернути у випадку невиконання умов контракту.

Гарантія обслуговування. Ця гарантія використовується при складанні контрактів на будівництво. Ціль — гарантувати, що після закінчення робіт будівельник виконає свої зобов’язання в період обслуговування об’єкта. Такі гарантії можуть використовуватися замість утримання грошей протягом періоду обслуговування.

Судова гарантія. Вона забезпечує витрати процесу і сторін у ході судових виробництв на користь судових інстанцій або сторін.

Гарантія накладення арешту на майно (або гарантія забезпечення позову). Якщо на майнові цінності дебітора накладається арешт, то він може виставити гарантію забезпечення позову (наприклад, солідарна порука), після чого йому знову дається право розпорядження цими цінностями.

Гарантія ренти. Служить забезпеченням одержання ренти домовласником від орендаря у випадку неплатоспроможності останнього.

Банківські гарантії вимог. Термін «банківські гарантії вимог» використовується для опису гарантій, що забезпечують виплату платежів:

• за першою вимогою (гарантії простої вимоги) або

• на першу вимогу, підкріплену документом або документами, визначеними в гарантії: заявою, підписаною покупцем і/або продавцем, або засвідченою копією арбітражного рішення (гарантія умовної вимоги).

Гарантії першої вимоги накладають на банк непрості зобов’язання, які юридично зв’язують його, компенсацію за які банк повинний бути спроможний одержати від продавця. Вони можуть передбачати виплату за «першою, або простою, вимогою», або «за першою, або простою, вимогою, підкріпленою документами, обговореними гарантією». Це значить, що, якщо банк одержить вимогу, яка відповідає обговореним гарантією умовам, він зобов’язаний заплатити і заплатить без усякого зобов’язання з боку клієнта. Така гарантія найвигідніша бенефіціару, оскільки максимальпо забезпечує його інтереси. Гарантія реалізується в результаті одностороннього ухвалення рішення бенефіціаром, тобто виключається можливість виникнення будь-яких суперечок. Звичайно, вимога бенефіціара повинна бути заявлена в межах суми і терміна дії гарантії. При виставленні безумовних гарантій банки зазвичай використовують формулювання: «Безумовно гарантуємо... »; «Гарантуємо безумовний платіж на першу вимогу бенефіціара ...»; «Гарантуємо безумовний платіж за першою простою вимогою бенефіціара незалежно від можливих заперечень із боку принципала» і т.п. Безумовні гарантії банки виставляють, як правило, за дорученням значних постійних клієнтів; за такими гарантіями потрібне внесення забезпечення.

Гарантії, що потребують незалежно випущених документів, таких, як сертифікат арбітражного рішення, можуть розглядатися як умовні гарантії, але покупці рідко приймають їх.

Сьогодні необхідна незалежність банківської гарантії від відповідної фінансової операції підкреслюється шляхом використання статті «Виплатити за першою вимогою». Ця стаття розуміє і відмову від усіх заперечень і протестів у зв’язку з даною операцією. Недоречних претензій до гаранта можна запобігти своєчасними угодами: у випадку контракту на закупівлі, наприклад, при пред’явленні претензій до гаранта необхідно надати документальне свідчення порушення. Приймаються сертифікати уповноважених осіб, думки незалежних експертів, декларації, підписані покупцем і продавцем, рішення арбітражу й інші документи подібного роду. Важливо, щоб один із цих документів був описаний так само докладно, як для документарного акредитива. Абстрактний характер гарантії не ставиться під погрозу простою умовою, що бенефіціар, пред’являючи претензії, повинний надати документи, адекватно і недвозначно визначені в гарантії. Платіж потім здійснюється на першу вимогу, але тільки якщо дотримані всі умови, обговорені в гарантії.

Відповідно до національних законів деяких країн гарантії вимог банку, що випускаються на користь жителів даної країни, повинні бути видані місцевим банком. Проте навіть там, де офіційно такого закону немає, закордонні покупці будуть наполягати, щоб гарантії на їхню користь були видані місцевим банком. Якщо в цій ситуації банк експортера одержує інструкцію організувати видачу банківської гарантії вимоги від імені клієнта, він повинний проінструктувати відповідний закордонний банк-кореспондент про видачу гарантії, а сам зобов’язаний забезпечити обоюдну гарантію компенсації від імені клієнта. У даному випадку зобов’язання банку від імені клієнта можуть підпорядковуватися місцевому законодавству і вимогам, висунутим банком-кореспондентом.

Цілі і сфера застосування банківських гарантій.

Метою банківських гарантій є додаткове забезпечення фінансових інтересів сторін, що беруть участь у зовнішньоторговельних операціях. Навіть старанно розроблений зовнішньоторговельний контракт, що докладно визначає обов’язки сторін, застосування різноманітних санкцій за їхнє невиконання; порядок розгляду претензій і спорів, не є достатньою гарантією виконання контрагентами своїх зобов’язань. Деякі особливості постачання і приймання товару, здійснення платежів, що впливають на реалізацію зовнішньоторговельної операції, виявляються у ході виконання контракту і не можуть бути враховані в повному обсязі заздалегідь. Навіть можливий виграш справи в арбітражі або суді ще не означає, що питання урегульоване. Тому імпортери й експортери прагнуть до додаткового забезпечення своїх інтересів через банківські гарантії.

Найбільше застосування банківські гарантії знайшли з забезпеченні платіжних зобов’язань контрагентів по угодах. У першу чергу це пов’язано з використанням банківського переказу як форми авансових розрахунків і розрахунків по відкритому рахунку.

Вважається також, що класична форма компромісу при розрахунках між імпортером і експортером, що створює достатні гарантії для обох сторін, — акредитив. Проте акредитивна операція складна, у тому числі і з технічної точки зору, що робить її застосування в ряді випадків неможливим. До того ж у деяких ситуаціях, зокрема, при постачаннях складних технічних товарів, застосування цієї форми розрахунків неможливо для імпортера. Наприклад, при постачанні товару на умовах, крім франко-завод-виробник, коли імпортер не має можливості провести попередню інспекцію товару перед його відвантаженням, платіж за товар по відвантажних документах до його приймання може бути для імпортера неприйнятним. У даному випадку доцільніше використовувати розрахунки у формі переказу на умові відкритого рахунку з одночасним виставленням на користь експортера умовної платіжної гарантії. Можливі суперечки щодо приймання товару за якістю і кількістю і, відповідно, його оплати вирішуються фіксуванням у контракті пункту, що зобов’язує імпортера завіряти результати приймання сертифікатом незалежної організації-експерта.

Ці і ряд інших причин призводять до необхідності використовувати банківський переказ у якості форми розрахунків за контрактами, незважаючи на те, що вони передбачають досить великий ризик. Сполучення переказів із банківською гарантією дозволяє нівелювати негативні моменти розрахунків у формі переказів. Крім того, гарантії використовуються при розрахунках у формі інкасо.

У більшості випадків банківська гарантія не реалізується. Записана в договорі послуга виконується належним чином, і гарантія гаситься після закінчення терміна дії, іноді гарантійний документ, якщо він уже не потрібний, повертається банку, який його видав.

Якщо постачальник, на думку бенефіціара гарантії, порушив своє договірне зобов’язання, останній може скористатися гарантією.

Як правило, проста письмова заява бенефіціара про настання терміна виплати гарантійної суми є достатньою умовою для здійснення гарантійним банком або його кореспондентом негайного платежу. Передумовою є лише те, щоб використання відбувалося безумовно, протягом терміна дії і на передбачених умовах. Якщо банк-гарант доручив банку-кореспонденту в країні бенефіціара видати гарантію, то вимога подається там. Банк-кореспондент негайно заплатить і, посилаючись на зустрічну гарантію, буде вимагати суму від банка-гаранта. При цьому банк-кореспондент вирішує, чи відбувалося використання в повній відповідності з умовами гарантії.

Банк-гарант також негайно виконає своє зобов’язання по платежах і потім зніме дану суму з рахунку принципала. Правову основу для цього дає підписана клієнтом заява про відповідальність (реверсі), що є складовою частиною гарантійного договору.

Гарантія може завершитися одним із двох шляхів: виконанням зобов’язання або пред’явленням претензії.

Якщо ми говоримо про виконання зобов’язань, то відбувається це, як правило, при настанні дня витікання терміна або якщо бенефіціар надає повідомлення (сповіщення) про відкликання, анулювання (Cancellation) гарантії.