4.2.4. Організація кредитних операцій по міжнародних кредитних лініях.

Загальні умови кредитування

В умовах глобального економічного і фінансового спаду, обмежених внутрішніх фінансових можливостей, що характеризують перехідну українську економіку, однією з дієвих форм держарної підтримки національного товаровиробника є залучення середньо- та довгострокових фінансових ресурсів в межах міжнародних договорів для забезпечення придбання українськими підприємствами необхідних ресурсів економічного розвитку на зовнішньому ринку.

Одним із небагатьох реальних джерел підтримки вітчизняного виробничого сектора є іноземні міждержавні та банківські кредити.

Стратегія залучення і використання іноземних кредитів базується на пріоритетних напрямах розвитку економіки України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995, №234 (енерго- та ресурсозберігаючі технології, агропромисловий комплекс, медична та мікробіологічна промисловість, авіабудування, ракетобудування, автомобілебудування, легка промисловість, інфраструктура, окремі надзвичайно важливі об’єкти), програмах діяльності Кабінету Міністрів України з відповідними корективами, що окреслюються Законами про державний бюджет України на кожний рік.

Останнім часом при залученні іноземних експортних кредитів державні органи докладають зусиль щоб примусити ці ресурси працювати на території України та підтримувати українські підприємства. Міжнародні правила дозволяють фінансувати і ту частку контрактів, яка передбачає постачання товарів або надання послуг, які походять не з країни-кредитора, в тому числі і долю власного виробництва (до 15%). Вимогою до зарубіжного кредитора при наданні державних гарантій Уряд України висуває виконання субконтрактів за експортними контрактами українськими виробниками, створення спільних підприємств.

Залучення і використання іноземних кредитів стимулює збільшення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Виходячи з необхідності структурних зрушень в українській промисловості, перевага надається спрямуванню іноземних кредитів в галузі з високою часткою доданої вартості (машинобудування, переробна, харчова, легка промисловості, інфраструктура).

При прийнятті рішень щодо надання державних гарантій, перевага надається не разовим торговельним операціям, а реалізації комплексних інвестиційних проектів, що передбачають системну і структурну перебудову підприємств і галузей, вирішення нагальних соціальних питань у регіонах.

Починаючи з вересня 1997 р. укладено вісім міжнародних угод про фінансове співробітництво з урядами країн Японії, Чехії, Фінляндії, Канади, Норвегії, Данії, Польщі, Туреччини, які відкривають можливість українським підприємствам залучати іноземні кредити на загальну суму більше 1 млрд. дол. США та співпрацювати з іноземними партнерами у різних напрямах модернізації власного виробництва конкурентоспроможним обладнанням, тим самим інтегруючись у європейську та світову кооперацію.

Всі зазначені угоди були укладені з метою створення рамкових умов для пожвавлення торговельно-економічних стосунків як між державами, так і на рівні суб’єктів підприємницької діяльності країн. Укладати кредитні угоди в межах зазначених договорів можуть всі банки-агенти Кабінету Міністрів України, які мають широке поле діяльності в установленні та розвитку співпраці з провідними іноземними банками.

Обов’язково необхідно проводити контроль за цільовим використанням іноземних кредитів, залучених державою або під державні гаранти, який здійснюється шляхом проведення перевірок:

• банками-агентами Кабінету Міністрів України, що виконують агентські (посередницькі) функції під час залучення та використання іноземних кредитів юридичними особами-позичальниками;

• органами державної податкової служби;

• митними органами.

Визначення вартості кредиту

Визначення вартості кредиту є також найважливішим елементом процесу кредитування. Під час встановлення процентної ставки велику роль відіграють такі фактори: ризик; вартість фондів банку; необхідний для банка рівень прибутковості; агресивність: чи переслідує банк цілі зростання активів; конкуренція: в яких категоріях кредитів банк хоче конкурувати з іншими банками і конкурентами при визначенні ціни на свої інструменти; категорія клієнта: чи орієнтований банк на розвиток відносин з клієнтом чи на вигоду від угоди? Елементи, що формують вартість кредиту узагальнені в табл. 5.4.

Кожен співробітник кредитного відділу повинен бути інформованим про вартість фондів банку та базові ставки по залучених коштах. Останню можна визначити, як середньозважену ставку, сплачену по всіх джерелах, включаючи вартість страхування депозитів, резервні вимоги в центральному банку, вартість всіх непроцентних видатків, пов’язаних з мобілізацією коштів. Визначення ціни кредиту базується, як правило, на процентній ставці за пасивами, хоча для деяких кредитів може бути використана гранична ціна фондів.

Після узгодження основних умов кредитування укладається кредитний договір.

Таблиця 5.4

Формування вартості кредиту

Екстернальні чинники	Інтернальні чинники
• міжнародні угоди про регулювання вартості кредиту;	• джерела фінансування кредиту;
• стан національного та міжнародного ринку капіталів;	• момент укладення кредитної угоди відносно торговельної угоди;
• політичне, економічне та фінансове становище в країні позичальника;	• статус, конкурентні позиції, ділова репутація та фінансовий стан партнерів;
• рівень інфляції;	• якість забезпечення кредиту;
• зміни у законодавстві країни позичальника.	• наявність страхового покриття;
	• сума, валюта, термін кредиту та платежу;
	• характер проектних та технічних ризиків.