Приблизна інструкція до плану евакуації студентів і співробітників бдпу на випадок виникнення пожежі

№п/п	Найменування дій	Порядок і послідовність	Посада	ПІБ
1.	Повідомлення про пожежу	При виявленні загорання необхідно викликати пожежну допомогу: подзвонити по телефону 01 і дати сигнал для місцево добровільної дружини
2.	Евакуація студентів і співробітників з приміщення, що горить.	Евакуацію студентів і співробітників потрібно починати з приміщень, де виникла пожежа, а також з приміщень, яким загрожує розповсюдження пожежі.
3.	Порядок евакуації	Всі евакуйовані повинні негайно вийти через аварійні виходи
4.	Перевірка кількості евакуйованих	Перевірній евакуйованих по кількості і списку.
5.	Повідомлення про пункти розміщення евакуйованих	Направити всіх студентів і співробітників в безпечне місце. Вказати адресу.
6.	Гасіння пожежі обслуговуючим персоналом до прибуття пожежної частини.	Гасіння пожежі організується і проводиться негайно з моменту виявлення її співробітниками інституту, не зайнятими евакуацією. Для гасіння пожежі використовують всі засоби вогнегасіння.
7.	Приймання участі гасінні пожежі після прибуття пожежної команди.	Для зустрічі пожежної команди необхідно виділити людину з обслуговуючого персоналу інституту, яка повинна чітко інформувати командира про стан на даний момент (хто евакуйований і в яких ще приміщеннях залишились люди).

Література :

1. Сулла М.Б. "Охорона праці". Робота № 3. "Вивчення первинних засобів гасіння пожежі", С. 263, Робота № 4. "Складання плану евакуації людей на випадок виникнення пожежі". – С. 265.

2.. Сулла М. Б. Охрана труда. – М.: 1986, С. 240-250.

3. Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності. – К.: 2001. – С. 120.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4

Тема. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НЕБЕЗПЕКИ. ЕЛЕМЕНТИ САМОЗАХИСТУ

Мета: Ознайомитися з основними соціальними та політичними небезпеками, їх впливом на людину та її здоров'я.

Обладнання: методичні розробки.

ХІД РОБОТИ

Теоретична частина

Соціальні небезпеки

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджуються в суспільстві і загрожують життю і здоров’ю людей.

Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи. Особливість соціальних небезпек полягає в тому, що вони загрожують великій кількості людей. Розповсюдження соціальних небезпек зумовлено особливостями поведінки людей окремих соціальних груп. Соціальні небезпеки вельми численні. Наприклад, до соціальних належать всі протиправні (незаконні) форми насилля, вживання речовин, що порушують психологічну і фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики), паління шахрайство, шарлатанство, самогубство, що здатні принести шкоду здоров’ю людей.

Класифікація соціальних небезпек.

Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками.

1. За походженням можуть бути виділені такі групи небезпек:

а) небезпеки, пов'язані з психічним впливом на людину (шантаж, шахрайство, крадіжки та ін.)

б) небезпеки, пов'язані з фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор, ґвалтування, утримання заручників).

в) небезпеки, пов'язані з вживанням речовин, що руйнують організм людини (наркоманія, алкоголізм, паління);

г) небезпеки, пов'язані з хворобами (СПІД, венеричні захворювання); д)небезпеки самогубства.

2. За масштабами подій соціальні небезпеки можна розділити на:

а) локальні;

б) регіональні;

в) глобальні.

3. За статево-віковими ознаками поділяють соціальні небезпеки, що характерні для дітей, молоді, жінок, людей похилого віку.

4. За організацією соціальні небезпеки можуть бути випадковими і навмисними.

Соціально-політичні небезпеки

При соціально-політичних конфліктах виникають соціально-політичні небезпеки. Конфлікт – це зіткнення двох чи декількох різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів. Джерело конфлікту – соціальна нерівність.

Конфлікти, що виникають у суспільстві, називаються суспільними. Вони бувають: політичними, коли конфліктують політичні системи; соціальними – коли протистоять соціальні системи; економічними – коли стикаються інтереси економічних систем (об’єднань, корпорацій).

Соціальний конфлікт, що набуває значного розмаху, об’єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно відстоюють певні соціально-політичні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичного значення, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини. Особливої гостроти набули міжетнічні конфлікти в країнах, де зазнала краху форма державного устрою (СРСР, Югославія).

Поняття “соціально-політичний” конфлікт використовується також тоді, коли трапляються всередині держав громадянські війни, страйки та між державами – війни, партизанські рухи.

Суб’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали способом його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб’єктами конфліктів можуть виступати окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап – постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії, Югославії, Чечні та ін.