В. Кремень, в. Ткаченко, д. Табачник
По-перше,
період
Хмельниччини засвідчує, що українці
ХVII
ст. були цілком свідомі своєї відмінності
від козаків, татар чи росіян.
По-друге,
одним
із головних наслідків національно-визвольної
війни було те, що Україна була винесена
із сфери впливу Польщі в політичне поле
Росії. Переяслав був початком
українсько-російського співжиття, яке,
добре чи зле, привело до 1991 р.
По-третє,
…весь
період після 1654 р. слід би охарактеризувати
як домінуючий вплив російської
православно-християнської цивілізації.
По-четверте,
…Україна
відіграла роль "донора" в політиці
"вестернізації" Росії…, виснажила
свої ресурси, перетворившись у ХІХ ст.
в розряд "неісторичних", "плебейських
народів".
По-п’яте,
…
і після Люблінської унії і після "Руїни"
соціально-політична еліта України
ополячувалася чи зросійщувалася,
залишаючи народ напризволяще. У всіх
цих випадках завдання синтезатора
Сходу і Заходу виявилось непосильним
і приводило до невдач, втрати
самоідентифікації.
|
Українське відродження – |
комплекс подій і явищ кінця ХVIII – початку ХХ ст., пов’язаних із поширенням масового національного самоусвідомлення, пожвавленням і піднесенням національного руху, розвитком усіх галузей культурного життя українців. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1. Зенон Когут: |
"Вболіваючи за майбутнє, українці оглядалися назад на ідеалізоване, здебільшого міфологічне минуле, коли шляхетна старшина була незаперечною владою у незалежній державі". |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Сергій Єфремов: |
"Цим підгрунтям була ідея українського відродження і непереможно тягла людей з демократичних і демократизованих класів назад до народу, конкретного українського народу". |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Лисяк-Рудницький: |
"Якщо знищення козацької державності й русифікація козацької аристократії вивели були Україну з числа націй і знизили її до рівня аморфної етнографічної маси, то тепер з цієї маси починає підніматися нова українська нація. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. М. Грушевський |
"…і поодинокі люди, і цілі групи, гурти, верстви, відбившися від національного життя, чи відірвані від нього, чули потребу вернутися до своєї народності, вчитися наново мови, студіювали своє письменство, народне життя й відновляли розірвану зв’язь з своїм народом…" |
|