78. Усне та писемне мовлення

Усне мов-ня відрізняється такими ознаками: спонтанність; інтонація; посилена інформативність, насиченість різноплановими фактами. Усне мов-ня допускає повтори. Повторюються одні й ті ж самі слава, словосполуч, можуть вони і дещо змінюватись, допускається варіативність слову. Особлива увага приділяється діл усн мов-ню в прцєсі виконання службових обов’язків, прийому відвідувачів, спілк з колегами. Слід зважати на те, якою мовою говорить відповідач, і вести бесіду мовою співрозмовника. Усне мов-ня кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури взагалі. Пис мов-ня є основним для діл людей, бо саме через діл документацію, листування встановл певні діл контакти. Одиницею пис мов-ня є текст різного хар-ру (стаття, лист, док-ти). Залежно від змісту текст поділяється на абзаци, які лог пов’язані. Пис мов-ня має такі особливості: фіксується графічними знаками (літери, малюнки формули, ін); фіксує чиюсь висловлену думку; монологічна; хар-ся точним добором відповідної лексики; переважає особливий стиль, традиційна форма викладу, загально прийняті структури док-в; у пис мов-ні виділяють тексти за сферою спілкування: діл папери, накази накладні тощо.

79. Формуляр та реквізити документів. Для виготовлення будь-якого з організаційно-розпорядчих документів необхідно засвоїти правила формуляра-зразка. Формуляр-зразок-це модель побудови форми документа,яка встановлює галузь використання,формати,розміри берегів,вимоги до побудови конструкційної сітки та основні реквізити. Сукупність певних реквiзитiв, розміщених у встановлений послiдовностi, називається формуляром.

Реквізити бувають постiйнi і змiннi.

Наявність того чи іншого реквізиту документа зумовлена назвою його виду, призначенням, змістом та підпорядкуванням вищому органові.

Реквізити в документі розміщують з урахуванням послiдовностi операцій його підготовки, оформлення й виконання.

Бiльшiсть документів умовно можна поділити на три частни:

1) заголовна;2) основна;.З) оформлення

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Звертання до адресата (у Кл. формі):

—статус (посада);

—прізвище;

—ім'я;

—ім'я по батькові.

3. Текст, що містить:

—дату і час заходу;

—місце проведення;

—назву заходу;

—порядок денний, тематику подій;

— прізвища доповідачів у послідовності заявленого ви­ступу;

—маршрут проїзд? (якщо треба);

---контактний телефон для довідок.

80. Характеристика офіційно - ділового стилю.

Оф.-діл. стиль – це стиль ділової мови, яким користуються для написання різноманітних діл. док-тів, зокрема законів, указів, постанов, договорів, заяв, актів, протоколів, анкет, розписок тощо. Він хар-ється використанням канцелярської термінології та деяких застарілих слів (вельмишановний, вищезгаданий), наявністю стандартних схем висловлення. В оф.-діл. стилі може викорис. лексика з інших шарів, зокрема науково-термінологічна, виробничо-професійна, суспільно-політична, що залежить від того, яку галузь суспільного життя він обслуговує. Загалом для цього стилю властиве суворе дотримання зразків оформлення ділових паперів, мова яких має бути ясною, чіткою, лаконічною.

Власне, функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характер документа, а відображеним у ньому різним сторонам людських стосунків – офіційно-ділового забарвлення.

Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовуються в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя.