63. Протокол.

Протокол – це документ, який відбиває процес і результат роботи колегіальних органів, проведення різних нарад, засідань тощо. У ньому занотовуються всі виступи з розглянутих питань та прийняті рішення.

Текст протоколу може складатися з одного або кількох розділів, кожен з яких ділиться на 3 частини, що починається словами: Слухали; Виступили; Постановили (Ухвалили). Після цих слів ставиться двокрапка.

Протоколи — це один із найпоширеніших документів коле­гіальних органів, у яікому фіксують місце, час, мету і результат проведення зборів, конференцій, засідань, нарад та ін. У прото­колі занотовують скшад присутніх і відсутніх, зміст доповідей, Ідо заслухані, та вижесені ухвали з обговорених питань. Зміст інших протоколів — 'об'єктивний опис певного факту чи події.

Протоколом також оформляється певна діяльність адміні­стративних, державзних, міждержавних структур, слідчих, міліцейських та судгових органів.

Відповідно до обссягу фіксованих даних усі протоколи по­діляють на три групіи:

Стислі (короткі), тгекст яких містить лише назви обговорених піггань (під рубрйкоісо «СЛУХАЛИ:»} та ухвалу або поширену ре­золюцію щодо цих шитань (під рубрикою «УХВАЛИЛИ:»).

Повні, у тексті якіих окрім ухвал стисло записують виступи

повідачів та іншюх учасників зібрання. До повного прото-°лу заносять також запитання доповідачам та конспектив-

І запис виступів Іпід час обговорення.

Стенографічні, у я-Іких дослівно зафіксовано виступи, реплі-

запитання, обгошорення та весь хід засідання, зборів.

^реквізити:

Назва виду доисумента (посередині), порядковий наомер (після слова «Протокол»). *та проведенїня заходу, засідання та ін. (ліворуч)¹. Місце проведешня (праворуч). 5. Назва заходу, зібрання із зазначенням його характеру (^ гальні збори; установча, наукова, ювілейна конференції виробнича, розширена, позачергова нарада тощо).

6. Назва установи, організації, закладу чи їхнього стру^ турного підрозділу, де відбувається захід.

7. Посада, прізвище та ініціали особи, яка веде збори.

8. Посада, прізвище та ініціали особи, яка укладає протокол

9. Склад учасників заходу зазначається за таким принципові

—посада¹, звання, прізвище та ініціали керівників уста. нови, службових осіб, почесних гостей та інших запро. шених, членів президії (якщо є);

—якщо кількість присутніх членів колективу не пере. вищує 15 осіб, то вказують прізвища та ініціали всіх учасників (за абеткою);

— якщо кількісний склад присутніх перевищує зазна-1 чену вище цифру, у протоколі вказують лише запіль­ну кількість, додавши до нього реєстраційний лист (укладений за абеткою).

ІО.Відсутніх і причини відсутності зазначають або поімен­но (за абеткою), або лише загальну кількість, якщо відсутніх більше 10 осіб.

11. Порядок денний (питання, що розглядаються, форму- | люють у Н. відмінку, зазначивши посаду, прізвище та ініціали особи доповідача).

Протокол

засвідчений від 12 вересня 2005 року

Зборів групи 6.103-1 КЕІ КНЕУ

Усього студентів: 26

Присутні: 24 чол. (дод. № 1)

Відсутні: (Пугач І., Андрощук О.)

Голова зборів: Сафонов Ю. М.

Секретар: Місюра А. Я.

Порядок денний

1.Обрання старости групи

2. Обрання профорга групи

Слухали:

Доповідь Сафонова Ю. М. Про обов’язки та роботу старости і профорга.

Виступили:

Калачов Д., Маслова Ю., Бутова Д., Колесник І.

Усього виступило 4 чоловіки з конкретними пропозиціями щодо обрання та затвердження старости та профорга групи.

Постановили:

Надати право, бути старостою групи 6.103-1 КЕІ КНЕУ – Козулі М.

Заступити на посаду профорга групи 6.103-1 КЕІ КНЕУ – Ащаулову В.

Голова зборів (підпис) Ю. М. Сафонов

Секретар (підпис) А. Я. Місюра

64. Професійна лексика та термінологія. Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професіоналізмами. Професійні слова — це назви понять певної галузі виробництва, роду занять тощо (вікно редактора, вінчестер, командний рядок — зі сфери комп'ютерної техніки; зняти касу, вивести баланс - зі сфери банківсько-фінансової діяльності). За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Значна частина професіоналізмів - неофіційні розмовні замінники термінів Професіоналізми утворюються різними шляхами. По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у спеціальному значенні. По-друге, шляхом усічення основ слів на зразок кібер (кібернетик), термояд (термоядерна реакція); скороченням слів та словосполучень: мех-мат (механіко-математичний факультет), юрфак (юридичний факультет). По-третє, через зміни в наголошенні слів: атомний, компас, рапорт. По-четверте, звичайна потреба професіоналів визначити деталі виробничого процесу чи виробу призводить до появи фахових назв, наприклад: дно - нижня частина виробу, машина - комп'ютер. По-п'яте, шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, жири, солі, сталі. Професійні слова можуть виникати шляхом додавання префіксів і суфіксів. Найчастіше Професіоналізми вживаються в усному неофіційному мовленні людей певної професії. У ділових паперах їх слід уникати, вони можуть викликати непорозуміння, ускладнювати ділові стосунки. Мета професіоналізмів - спростити спілкування. Окрім професіоналізмів існує ще одна група вузьковживаних слів - це терміни. Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Термін - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, технологічні, математичні, економічні та ін. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право. Терміни позбавлені образності, експресивно-стилістичного забарвлення. До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги: 1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі акта (документ), акта (дія); рахунка (документ), рахунку (дія); обіг (а не оборудка); 2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо - різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу; дебітор — боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі); 3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт - актувати, а не активування, спонсор - спонсорський, а не спонсорний; споживчі товари, а не споживацькі, позика - позиковий і позичка — позичковий;). Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад: справа - означає один документ і сукупність документів; одиниця зберігання документів в архіві (юридична справа), різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива. Щодо використання термінів у документах - слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.

65. Професійна термінологія. Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професіоналізмами.

Окрім професіоналізмів існує ще одна група вузьковживаних слів - це терміни. Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Термін - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, технологічні, математичні, економічні та ін. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право. Терміни позбавлені образності, експресивно-стилістичного забарвлення. До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги: 1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі акта (документ), акта (дія); рахунка (документ), рахунку (дія); обіг (а не оборудка); 2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо - різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу; дебітор — боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі); 3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт - актувати, а не активування, спонсор - спонсорський, а не спонсорний; споживчі товари, а не споживацькі, позика - позиковий і позичка — позичковий;). Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад: справа - означає один документ і сукупність документів; одиниця зберігання документів в архіві (юридична справа), різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива. Щодо використання термінів у документах - слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.

66. Реквізити документа. Реквізит – складова частина документа (сукупність окремих документів).

Організаційно – розпорядча документація має 31 реквізит.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Звертання до адресата (у Кл. формі):

—статус (посада);

—прізвище;

—ім'я;

—ім'я по батькові.

3. Текст, що містить:

—дату і час заходу;

—місце проведення;

—назву заходу;

—порядок денний, тематику подій;

— прізвища доповідачів у послідовності заявленого ви­ступу;

—маршрут проїзд? (якщо треба);

---контактний телефон для довідок.

Реквізити в документі розміщують з урахуванням послiдовностi операцій його підготовки, оформлення й виконання.