Література:

1. Банківська справа : Навчальний посібник / Тиркало Р., Гуцал І., Чайковський Я., Андрушків Т., Галапуп Н. - Т.: Карт-бланш, 2001.- 314 c.

2. Бюджетна система України : Навчальний посібник / Артус М.М., Хижа Н.М. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005.- 220 c.

3. Податковий кодекс України.

УДК 330.111.4

С.О. ЛОБОДА

Ю.О. БУРЕНКО к.е.н., асис.,

Взаємодія та поєднання факторів виробництва

У статті аналізується теоретична концепція і взаємодія особистого та речовинного факторів виробництва, розглядається, як об`єктивний економічний закон, узагальнюються теоретичні знання та практичний досвід, які виникають у зв`язку зі змінами факторів виробництва. Його вивчення дає можливість здійснювати контроль за сучасними змінами взаємодії техніко-економічної структури та відповідних змін у потребах робочої сили.

Вступ. Існування сучасного ринку в умовах економічної кризи, що відбувається нині в Україні вимагає контролю за взаємодію особистого та речовинного факторів виробництва. У цей час виявляються деякі диспропорції у функціонуванні особистого фактора. Зміни техніко-економічної структури не встигає супроводжуватися змінами в потребах працівників. Вплив фінансової кризи вже спостерігається в будівельній, металургійній, хімічній, банківській галузях української економіки, які інтегровані у міжнародні економічні структури. На сьогоднішній день у цих галузях вже відбувається падіння виробничих показників та як наслідок – звільнення працівників. Теоретичні знання і виробничий досвід працівників на визначеному етапі приходять у невідповідність зі знов виникаючими змінами з іншими факторами виробництва. Трапляється, що фактори виробництва потребують перепідготовки працівників в умовах скорочення вакансій робочої сили, що виникли на виробництві.

Аналіз останніх досліджень. Аналіз наукової літератури свідчить, що основним змістом дослідження в сучасних умовах набула особлива роль накопичення знань ,наука як поєднання особистого та речовинного факторів виробництва. Процес інтенсифікації виробництва означає більш повне використання його факторів, їхнє якісне удосконалення, а також поліпшення технологій використання продуктивних можливостей їх та відповідне зменшення ролі простого кількісного нарощування факторів, не пов'язаних з суттєвим поліпшенням їхнього застосування. Актуальність означеного дослідження зумовлена недостатньою кількістю розробок в Україні відносно особистого та речовинного факторів виробництва

Мета. Метою статті є розробка ефективного безпосереднього використання факторів виробництва для досягнення максимального ефекту у виробництві кінцевого продукту. Цей бік взаємодії особистого та речовинного факторів виробництва найбільш точно показує сутність властивих йому відповідних виробничих відносин.

Основний розділ. Взаємодія і поєднання особистого і речовинного факторів виробництва виявляється як загальний економічний закон, що відображає реально існуючу, стійку, повторювану, діалектичну причинно-слідчу взаємозумовленість двох елементів продуктивних сил. Даний закон відображає якісну і кількісну здатність до праці та потреб збільшення вимог до речовинного фактору. Кількісно особистий фактор визначає відповідність робочих місць чисельності працівників, якісно – забезпеченість цих робочих місць працівниками визначеного професійно-кваліфікаційного рівня, відповідність структури робочої сили структурі виробничо-технічної. Кількісні зміни, як правило, супроводжуються і якісною перебудовою.

Механізм чинності закону відповідності факторів виробництва в умовах масштабів виробництва, що зросли, і розвитку науково-технічної революції в усіх галузях виражає об'єктивну необхідність сполучення кількісних і якісних професійно-кваліфікаційних пропорцій особистого фактора на різних рівнях суспільного виробництва, рівні і характері революційного становлення речовинних факторів, оскільки якісна і кількісна диференціація особистого фактора залежна і зумовлена розвитком речовинного фактору виробництва, ступенем спеціалізації і поділом праці. З цієї причини проблема розподілу особистого фактора повинна зважуватися в комплексі з заходами для удосконалювання знарядь і предметів праці. З іншого боку, кількісна і якісна відповідність особистого фактора виробництва характеру і рівню розвитку речовинного фактора припускає гармонічний розвиток особистості з метою забезпечення умов формування всебічно розвинутих особистостей на основі повного задоволення їх матеріальних і духовних благ.

Тут є сенс відзначити, що існуючі в нашій науковій літературі визначення закону сполучення факторів виробництва механізмом формування відповідності професійно-кваліфікаційної структури особистого фактора рівню наявних засобів виробництва, мають трохи спрощений, однобічний характер Даний підхід обмежує сферу чинності закону і виходить за межі безпосереднього виробництва. Закон відповідності особистого і речовинного факторів виробництва виражає діалектику розвитку продуктивних сил і характеризується відносинами між людьми, пов'язаними з раціональним і оптимальним застосуванням об'єктивно зумовлених технічним прогресом факторів виробництва, що постійно удосконалюються. Він відображає виробничі відносини з приводу ефективного безпосереднього використання факторів виробництва з метою досягнення максимального ефекту у виробництві кінцевого продукту. Ця сторона закону найбільш точно показує сутність властивих йому відповідних виробничих відносин.

Проте деякі автори взагалі заперечують дію цього закону, інші розуміють його як форму прояву закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Дослідження закону відповідності особистого і речовинного факторів виробництва висунуло проблему визначення ролей в їхній взаємодії і розвитку. В економічній літературі з цього приводу немає одностайної думки.

Перш ніж перейти до обґрунтування позиції, яку ми поділяємо, відзначимо, що особистий і речовинний фактори виробництва, взаємодіючі в суперечливій єдності, знаходяться в постійному прямому і зворотному взаємозв'язку. Відповідність факторів виробництва не є статичною. Складне кількісне і якісне співвідношення і взаємозумовленість постійно порушується, знаходячись у діалектичному переплетінні і взаєморозвитку. Подібно до закону відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, соціально-економічна форма особистого фактора виступає як відображення розвитку речовинного фактора. Відповідність особистого фактора визначається структурою застосовуваних у виробництві речовинних факторів, змістом технологічного процесу. Протиріччя між досягнутим рівнем розвитку речовинних факторів і постійно виникаючою новою потребою розвитку особистого фактора є однією з умов ефективного розвитку виробництва взагалі, тому що поява більш сучасних речовинних факторів виробництва та їхнє доцільне використання в процесі створення матеріальних благ неминуче супроводжується зміною в загальному рівні удосконалювання особистого фактора. Інтенсивно речовинний фактор об'єктивно пред'являє все нові і нові високі якісні і кількісні вимоги до становлення професійної структури, що регулюється суспільством залежно від конкретної потреби виробництва і праці.

Раціональне використання більш сучасної технології можливо лише тоді, коли досягається відповідна збалансованість особистого фактора, оскільки, тільки з'єднавшись у процесі виробництва з особистим фактором, речовинний фактор може виконувати визначену роль елемента продуктивних сил. Рівень розвитку речовинного фактора залежить від ступеня підготовки, якісного стану і досконалості особистого фактора. Речовинний фактор, що постійно розвивається, вимагає відповідного удосконалювання особистого, і навпаки, більш висока ступінь становлення особистого фактора викликає еволюцію речовинного. У процесі взаємодії факторів виробництва активна роль належить живій праці.

Особистий фактор – рухливий, гнучкий елемент продуктивних сил.

Виходячи з вищевикладеного, вважаємо, що при аналізі співвідношення розвитку факторів виробництва, не можна підходити однозначно, віддаючи перевагу якому-небудь з них. З одного боку, у процесі взаємодії особистий фактор видозмінює й удосконалює природу речовинних факторів, з іншого боку, особистий фактор змінює свою власну природу. Розвиток його зумовлений динамікою удосконалювання речовинних факторів, як визначеної минулої праці.

Ми думаємо, що в даний час виявилися деякі диспропорції у функціонуванні особистого фактора.

Глобальні зміни техніко-економічної структури не завжди супроводжують відповідні зміни росту кваліфікованої праці, високі темпи зменшення частки працівників малокваліфікованої праці. Питома вага ручної некваліфікованої праці в допоміжному виробництві продовжує залишатися високою.

Особливої ролі в сучасних умовах набули накопичені знання, наука як поєднання особистого та речовинного факторів виробництва. Теоретичні знання і виробничий досвід працівників на визначеному етапі приходять у невідповідність зі знов виникаючими, більш складними речовинними факторами.

Трапляється, що рівень підготовки працівників відстає від застосовуваних на практиці технологій і техніки, а кількісний склад особистого фактора не цілком відповідає потребам розвитку його речовинного фактора.

Зазначена неантагоністична невідповідність між потребами технології, що поліпшуються, і кількісним рівнем особистого фактора планомірно переборюється на основі швидкого й оперативного впровадження досягнень науки і техніки, поліпшення якості підготовки і перепідготовки кадрів, масових професій, упровадження нових методів організації виробництва. У положенні, що створилося, забезпечення виробництва насамперед кваліфікованими кадрами має винятково важливе народногосподарське значення, подальше збільшення їхньої чисельності, на нашу думку, сприятливо вплине на ріст ефективності виробництва.

Оптимальний розподіл праці по галузях дозволяє раціонально комбінувати сполучення факторів виробництва. Глибокі зміни в економіці країни, безупинний процес суспільного поділу, що поглиблюється, праці, застосування більш досконалих речовинних факторів виробництва і методів організації праці підсилюють необхідність підтримки пропорційної відповідності факторів виробництва, а разом із тим і у функціях робітників у суспільних комбінаціях процесу праці.

Висновки. В умовах нестабільного стану економіки, виходячи з вищевикладеного, вважаємо, що при аналізі співвідношення розвитку факторів виробництва, не можна підходити однозначно, віддаючи перевагу якому-небудь з них. З одного боку, у процесі взаємодії особистий фактор видозмінює й удосконалює природу речовинних факторів. У даний час виявилися деякі диспропорції у функціонуванні особистого фактора в умовах економічної кризи, що відбувається нині в Україні. Це вимагає контролю за взаємодію особистого та речовинного факторів виробництва. Зміни техніко-економічної структури не встигають супроводжуватися змінами в потребах працівників.