4. Охарактеризувати послідовність формування резерву на заміщення вакантних посад керівників. Дати характеристику основним напрямам роботи з резервом.

Підбір керівника або просування фахівця на керівну посаду повинні проводитися цілеспрямовано, а не спонтанно у зв’язку з несподіваною вакансією, що з’явилася в організації.

Якщо в компанії звільняється місце президента і вона повинна запросити на це місце спеціаліста зі сторони, останньому необхідно від 3 - до 6 міс, щоб ознайомитися зі справами організації, від 1 до 3 років, щоб стати визнаним “своїм” та від 2 до 5 років, щоб увібрати культуру компанії. У працівників, які раніше працювали в компанії, такі проблеми, як правило, не виникають.

Під резервом керівників розуміється група працівників, яка відібрана для висування на керівні посади за результатами оцінки їх здібностей, рівня професійної підготовки, ділових та особистих якостей.

Основні завдання формування кадрового резерву:

• виявлення серед працівників організації осіб, що мають потенціал для зайняття керівних посад;

• підготовка осіб, які зараховані до резерву керівників, для зайняття керівних посад;

• забезпечення своєчасного заміщення вакантних посад керівників з числа компетентних і здібних до управлінської роботи працівників;

• створення належних умов для наступності та сталості управління організацією і її підрозділами.

Етапи форм-ня резерву:

1.Визнач додаткової потреби у керівниках у розрізі стр-рних підрозділів

2.Обґрунтування вимог до кандидатів з кожної керівної посади

3.Поперед набір кандидатів до резерву

4.Вивч та оцінка претендентів, затвердження резерву керівників

5.Підготовка інд планів розвитку, робота з резервом

6.Контроль за підготовкою резерву до зайняття керівної посади

7.Визнач ступеню підготовленості - призначення та в-ча адаптація або відрахування з резерву

5. Розкрити економічне та соціальне значення плинності персоналу. Охарактеризувати заходи щодо зниження плинності персоналу в організації.

У реальному житті персонал і його кількісні та якісні показники не є сталими величинами. Постійно відбувається рух персоналу, пов'язаний з набором нових і звільненням колишніх працівників, а також з переміщеннями всередині підприємства.

Рух кадрів являє собою зміну місця і сфери викор-я праці, роду д-ності і вир-чих функцій праців­ника.

Під рухом кадрів усередині підприємства варто розуміти перехід працівника з одного робочого місця на інше для постійної роботи.

Чинники, якi викликають рух персоналу: 1) якi виникають на самому підприємстві (розмiр З/П, умови працi, рiвень автоматизацiї працi, перспектива професiйного росту i т.п.) 2) особистi фактори (вiк працiвника, рiвень його освiти, досвiд роботи i т.п.) 3)зовнiшнi по вiдношенню до підприємства фактори (ек ситуацiя в країнi або регiонi, сiмейнi обставини, поява нових підприємств i т.п.) .

Видiляють такi види руху кадрiв в фiрмi: плиннiсть кадрiв, демографiчний рух (плановий) та внутрiшньовиробничий рух.

Плинність кадрів -- зміна працівників у результаті звільнень за їх власною ініціативою або в результаті розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації..

Підприємство, прагнучи до найвищої продуктивності праці, заінтересоване в стабільному колективі і вживає з ек міркувань заходів щодо обмеження числа небажаних звільнень.

До негативних вiдносяться: прямi втрати виробництва, викликанi неукомплектованiстю роб мiсць, зниження продуктивностi працi працiвника, який звiльняється та нового працiвника, труднощi з формуванням загальних норм поведiнки, з формуванням взаємних очiкувань та вимог; розмивається неформальна структура; затрудняється керування таким нестабiльним колективом; знижуються витрати на навчання працiвника (тому що ефект вiд навчання виникає або поза пiдприємством, яке вклало кошти на навчання, або зовсiм не виникає, якщо працiвник змiнює професiю).

До позитивних вiдносяться: може пiдвищитись ефективнiсть працi за рах того, що нова робота вiдповiдає iнтересам i здiбностям працiвника; може знизитись монотоннiсть працi; може полiпшитись соц-псих клiмат за рахунок змiн в трудовому колективi.