19. Замкове і фортечне будівництво України. Замки поділля.

З давніх пір замки мали дві головні функції:

• захисну (оборонну)

• житлову (згодом - представницьку, репрезентативну).

На ранньому етапі замкового будівництва переважала захисна (оборонна) функція. До цього типу в Українських землях належать:

• Аккерманська (Білгород-Днестровська) фортеця

• Кам'янець-Подільська фортеця

• Невицький замок

• Генуезька фортеця в місті Судак

• Олеський замок

• Барський замок тощо.

Вже в 17 столітті виник замок, де житлові і представницькі функції переважали над захисними ( Жовківський замок, резиденція короля Яна ІІІ Собеського,палац з садом бароко ). В 18 столітті ця функція переважає в зв'язку з суттєвими змінами ведення війни і зменшенням оборонної функції замків. Виникають розкішні палацові споруди, на які лише переноситься назва замок через їх розташування на пагорбі з ровом, використанням башт, під'їздного мосту тощо. Найкращими зразками таких замків 18 століття в Україні є Корецький замок (Рівненська область, суцільна руїна, потребує збереження і відновлення) і палац Сангушків в м. Ізяслав (Хмельницька область; руїни). Аналоги цього типу замків-палаців збережені у Польші, Франції, Англії, Голландії, Чехії.

В 19 столітті починають будувати замки в історичних стилях, часто великі за розмірами, з розкішними інтер'єрами і використанням зовнішніх форм історичних замків. Це загальноєвропейський процес, свідоцтвом якого є побудова замків, наприклад, у Чехії (Глубока, Ледніце тощо), Словаччині (Жинкови, Бойніцє), Баварії (Ліндерхоф,Нойшванштайн тощо).

До цього типу в Україні належать:

• замок в місті Василівка (Садиба Попова), Запорізька область

• замок Даховських, село Леськове

• палац Шувалова

• Воронцовський палац, Алупка, Крим

• Палац Мсциховського, Луганська область

• садиба Сергія Кеніга, Шарівка, Харківська область.

• Замок Шенборн

Сучасний стан

116 твердинь — або лише їх руїн — збереглося до нашого часу. Найвідомішими є замки Львова, Кам'янця-Подільського, Хотина, Мукачевого та інших міст на заході України.

До добре збережених та найбільших за розмірами фортечних споруд України належить Старий Арсенал, місто Київ, що став зразком урядової фундації під назвою Мистецький арсенал . Будівля розмірами 168 x 135 м зведена за проектом архітектора Йогана Міллера в стилі класицизм наприкінці 18 століття.

Колись Тернопільська область представляла біля сотні замків - зараз з них залишились лічені, а решта - в руїнах[3]. На Львівщині понад триста населених пунктів, у яких в певний період були збудовані об'єкти оборонного призначення. Велика частина із них не збереглася внаслідок воєнних дій, пожеж, природнього і людського руйнування, а також в результаті постійних змін та перебудов[4]. Зараз в Україні є біля 25 замків та 8 з них – у Львівській області[5].

За даними кандидата історичних наук Сергія Трубчанінова, вчені налічують в Україні понад 5000 пам'яток фортифікації, проте від більшості з них сьогодні немає й сліду.

Кам'яне́ць-Поді́льська форте́ця — фортеця в місті Кам'янець-Подільський (нині Хмельницької області України).

Складається з двох частин:

• Старої фортеці (Старого замку), що захищала підхід до перешийку між півостровом, на якому розміщувалася найдавніша частина Кам'янця-Подільського — Старе місто, та «материком»,

• Нової фортеці (Нового замку), яка прикривала Стару фортецю з боку поля.

Довгий час вважалося, що Стару фортецю збудовано в другій половині 14 століття. Адже першу в історії згадку про Кам'янецький замок маємо в грамоті від 7(15) січня 1374 року литовсько-руського князя Юрія Коріатовича, де цей князь за згодою свого брата Олександра Коріатовича надає кам'янчанам право на кшталт магдебурзького та прямо зазначає, що грамота дається «на замку» в Кам'янці. Цю позицію щодо литовських першопочатків замку, зафіксовану в популярних монографіях Євтима Сіцінського (1895), Олександра Прусевича (1915), повторили й радянські дослідники Петро Юрченко (1950), Тамара Будянська (1961).