23 .Визначте напрямки розвитку законодавства по оновленню змісту адміністративно-правового статусу громадян

Оновлення адміністративно-правового статусу громадян України має потребу у ряді конкретних заходів щодо удосконалення адміністративного законодавства:

- приведення у відповідність до вимог Конституції України правоохоронного законодавства (Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільно-процесуального кодексу в частині проведення в справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, Закону України "Про міліцію" в частині, яка визначає права міліції на застосування примусу щодо громадян і т.п.);

• законодавче врегулювання порядку вільного пересування, вибору місця проживання у межах території України, реєстрації фізичних осіб, які на законних підставах знаходяться на території України, введення Єдиного державного реєстру цих осіб;

• не дивлячись на те що Україна підписала Європейську конвенцію з прав людини і відповідні протоколи до неї і закріпила в ст. 33 Конституції положення, яке будь-кому, хто на законних підставах знаходиться на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, фактично прописка громадян по місцю їх мешкання не скасована; таке положення може бути виправлено;

• законодавче врегулювання права громадян України на отримання управлінських послуг, які надаються органами виконавчої влади (видача дозволів (ліцензій), реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності);

• законодавче врегулювання порядку створення політичних партій, їх легалізації і відміни судом реєстрації цієї організації, легалізація громадських організацій, відміна акту реєстрації цих організацій;

• з метою розширення участі громадян України в державному управлінні, зміцнення громадського порядку, посилення боротьби із злочинністю доцільно вирішити проблему щодо організації їх участі в охороні правопорядку, розробки проектів законів, які регулюватимуть відповідні організаційні форми суспільних формувань правоохоронного напряму;

• законодавче визначення порядку реалізації права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, умов їх проведення, прав і обов'язків учасників масових заходів.

Доцільно також:

- удосконалити законодавство, яке регулює права громадян щодо звернень в органи виконавчої влади і місцевого самоврядування і розгляду скарг посадовцями цих органів;

• ввести судовий адміністративно-правовий захист прав і свобод громадян України;

• визначити особливий адміністративно-правовий статус окремих категорій фізичних осіб (переселенців, осіб, які попросило притулку в Україні, осіб, які займаються бродяжництвом і інших) шляхом ухвалення спеціальних законів.

24 . Визначте напрямок розвитку законодавства про органи виконавчої влади

Законодавство про органи виконавчої влади доцільно визначити як "статутний (компетенційний) блок" адміністративного законодавства.

Процес його розвитку і реформування повинні базуватися на необхідності підвищення рівня обгрунтованості сучасного стану, а також подальшої раціоналізації структурної побудови і функціонування як всієї системи органів виконавчої влади, так і кожного окремого з них.

Відповідно цими, основними напрямами розвитку і реформування цього статутного законодавства треба визнати змістовне удосконалення правового регулювання:

по-перше, структурної побудови і принципових основ функціонування системи органів виконавчої влади;

- по-друге, організації і правового статусу окремих органів виконавчої влади.

Щодо першого напряму слід виходити з того, що в правовому опосередковуванні системи органів виконавчої влади центральним питанням є забезпечення дієвості так званої "виконавчої" вертикалі, завдяки якій і досягається належна реалізація управлінських рішень зверху донизу.

Правовою основою рішення цієї задачі повинні бути статутні (компетенційні) закони України "Про Кабінет Міністрів України", "Про міністерства і інші центральні органи виконавчої влади", "Про місцеві державні адміністрації".

На наступному етапі систематизації статутного законодавства доцільно було б розробити і прийняти принципово новий законодавчий акт кодифікаційного типу з орієнтовною назвою: "Про організацію виконавчої влади в Україні". У ньому можна було б зосередити значну частину матеріальних норм адміністративного права.

За умови подальшої змістовної і техніко-юридичної обробки вказаний кодифікаційний акт (або під назвою "Кодекс законів...") міг би війти окремою структурною частиною (у вигляді "книги") до узагальненого Адміністративного кодексу України.

Щодо другого напряму розвитку і реформування статутного блоку адміністративного законодавства слід забезпечити урахування в конкретних статутних актах (як загального, так і локального (індивідуального) характеру) найбільш радикальних змін в правовому статусі окремих видів органів виконавчої влади.

1. Щодо Кабінету Міністрів України доцільно законодавчо відобразити необхідність:

а) приведення фактичної ролі і місця Кабінету Міністрів у відповідність його конституційному статусу вищестоящого органу в системі органів виконавчої влади", основним завданням якого є підготовка і забезпечення реалізації державної політики у сфері виконавчої влади;

б) підвищення ролі міністрів в діяльності уряду, в першу чергу шляхом посилення їх участі у прийнятті і ухваленні політичних рішень стратегічного характеру;

Щодо центральних органів виконавчої влади якісне оновлення статутного законодавства може бути направлено на подолання таких існуючих в сучасній практиці державного управління недоліків, як:

а) невизначеність в розмежуванні статусу міністерств, державних комітетів і так званих "інших" центральних органів виконавчої влади;

б) нечіткість в правовому регулюванні відносин співпідпорядкованості центральних органів, дублювання і суперечність їх функцій і повноважень;

Надзвичайно важливе значення в цьому зв'язку має класифікація окремих груп мережі центральних органів.

Міністерства

державні комітети

центральні органи із спеціальним статусом

Поряд з вказаними заходами щодо оновлення статутного законодавства важливе значення має підвищення ефективності дії великого масиву локальних актів, які регламентують організаційні структури (так звані структурні регламенти) і діяльність (так звані компетенційні акти) конкретних органів виконавчої влади.

З метою підвищення дієвості доцільно текстуальне об'єднання локальних актів, які приймаються в кожному конкретному органі, в єдиний, так би мовити, компетенцінно-структурний "пакет". Основними складовими елементами цього пакету повинні стати: а) загальний статут органу; б) офіційно затверджена схема його організаційної структури; в) таблиця (матриця) розподілу на рівні структурних підрозділів органу цілей, завдань, функцій, повноважень, а також відповідальності.

Найлокальніші ж компетенційні акти доцільно формувати з двох частин:

1. постійної, в якій повинні фіксуватися найстабільніші характеристики правового статусу (від керівника суб'єкту, його підлеглість, генеральні цілі, базові повноваження і т. інш.);

2. змінною, куди входили б "гнучкіші" компоненти статусу (окремі завдання, делеговані права і обов'язки, тимчасові зв'язки з іншими структурними одиницями і т.п.).