53. Поняття, джерела міжнародного морського права.

Міжнародне морське право — інститут міжнародного права, що регулює відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права стосовно статусу, порядку використання та охорони морських просторів, у тому числі континентального шельфу, морського дна і природних ресурсів моря.

Предметом регулювання міжнародного морського права є порядок взаємовигідного використання державами світового океану в мирних цілях.

Міжнародне морське право ґрунтується на визнанні основних принципів міжнародного права: рівності всіх держав, великих і малих, незастосування сили і загрози силою, вирішення спорів мирними засобами та ін. З цього випливають основні норми міжнародного права: свобода користування відкритим морем всіма державами світу як тими, котрі мають, так і тими, котрі не мають доступу до моря; право рівного користування природними ресурсами морських просторів і морського дна, принцип загальної спадщини людства.

Морське право (або право моря) регламентується великою кількістю міжнародних договорів. Серед них найбільш вагоме місце займають акти Женевської конференції з морського права 1958 р., котра прийняла чотири конвенції: про територіальне море і прилеглу зону, про відкрите море, про континентальний шельф, про риболовство й охорону живих ресурсів відкритого моря. Крім того, у морському праві діяли і продовжують діяти міжнародні звичаї. Великий масив відносин, також регулює внутрішнє законодавство держав.

54. Класифікація та правовий режим морських просторів

Внутрішні води – вид морських пространств.

1. Класифікація морських пространств.

Простору морів, і океанів на планеті з міжнародно-правової погляду поділяються на:

1) простору, які під суверенітетом різних держав і складові територію кожного з них;

2) простору, куди не поширюється суверенітет жодного з них.

Належність частини Світового океану до жодного з зазначених видів морських просторів визначає, в такий спосіб, правове становище, чи правової статус, цієї маленької частини моря. Правовий ж статус будь-якого морського простору надає велике вплив значно встановлення й змісту правового режиму, регулюючого діяльність у даному просторі. У цьому, природно, враховуються й інші обставини, в частковості значення відповідного морського простору для комунікацій і різних видів співпраці між государствами.

До складу країни, має морське узбережжя, входять частини моря, розташовані вздовж його берегів і іменовані внутрішніми морськими водами і територіальним морем (чи територіальними водами — обидва терміна рівнозначні). До складу території держав, які перебувають повністю вже з і більше архіпелагів, входять архипелажные води, розташовані між островами всередині архипелага. Внутрішні морські води, територіальне морі та архипелажные води — лише невелику частину Світового, океану. Величезні простору морів, і океанів за їхніми межами не входять до складу території Польщі і не підпорядковані суверенітету ні однієї з держав, тобто мають правової статус. Проте класифікація морських просторів основі їх правового статусу не носить вичерпного характеру. Практика показує, два, котрий іноді більш, морських простору, мають однаковий правової статус, тим не менш мають різні правові режими, які регулюють у кожному їх відповідну діяльність. Правовий режим внутрішніх морських вод в деякі важливі аспектах відрізняється від правового режиму територіального моря, а правової режим архипелажных вод не збігаються з правовим режимом ні внутрішніх вод, ні територіального моря, хоча ці частини морських вод вважаються відповідно водами прибережного держави, тобто мають однаковий правової статус. Ще строкату картину можна поспостерігати на рамках морських просторів, не які підпадають під суверенітет жодного з держав й перебувають поза територіальними водами. Вони складаються з районів, які один від друга специфічним правовим режимом (прилежащая зона, виняткова економічна зона, континентальний шельф тощо. д.).

Зазначені обставини беруться до класифікації морських пространств. Окремий вид морських просторів становлять протоки, використовувані для міжнародного судноплавства. У тому межах перебувають води, мають як різні правові режими, а й різний правової статус. Тому самі ці протоки діляться на цілий ряд категорий.

Своєрідна ситуація з декотрими найважливішими морськими каналами. Вони, будучи штучними спорудами прибережного держави та її внутрішніми

водами, через великого значення для міжнародного судноплавства підпорядковані специфічного міжнародно-правовому режиму.

Отже, правова класифікація морських просторів повинна здійснюватися з урахуванням правового статусу особливостей правового режиму конкретного морського простору. Такий підхід відповідає історично сформованою традицією і у своїй основі спирається на Конвенцію по морського права 1982 год