- •51. Державний кордон та їх правовий режим.
- •52. Юридичні підстави зміни державної території
- •53. Поняття, джерела міжнародного морського права.
- •54. Класифікація та правовий режим морських просторів
- •55. Поняття й основні риси міжнародного повітряного права.
- •56. Юридична природа та правовий режим повітряного простору.
- •57.Поняття і джерела міжнародного космічного права
- •58. Принципи міжнародного космічного права.
- •59. Поняття і види міжнародних спорів
- •60. Дипломатичні та судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •61. Реалізація принципу мирного розв’язання спорів за допомогою міжнародних організацій
- •62. Поняття права міжнародної безпеки
- •63.Система міжнародної безпеки
- •65. Поняття і види колективної безпеки
- •66. Загальна х-ка міжнародно правових засобів забезпечення безпеки
- •67. Правові засади використання гуманітарної інтервенції
- •68.Поняття міжнародно-правової відповідальності.
- •70. Підстави міжн. Правової відповідальності держав
- •71. Поняття і елементи міжн. Правопорушень.Класифікаці яміжн. Правопорушень держав
- •72.Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •73. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •74. Основні універсальні міжнародні акти із захисту прав люди дини та механізм їх реалізації
71. Поняття і елементи міжн. Правопорушень.Класифікаці яміжн. Правопорушень держав
Міжнародне правопорушення являє собою складне правове явище. З юридичної точки зору, в якості міжнародного правопорушення розглядається міжнародно-протиправне діяння суб'єкта міжнародних правовідносин, у якому є ознаки (елементи) складу міжнародного правопорушення.
Міжнародне правопорушення характеризують такі основні ознаки:
— міжнародна суспільна небезпека;
— протиправність;
— причинно-слідчий зв'язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, що наступили;
— карність.
Міжнародна суспільна небезпека — це здатність міжнародного правопорушення заподіяти шкоду (завдати шкоди) відносинам і об'єктам, що охороняються міжнародним правом.
Протиправність правопорушення обумовлена порушенням правил поведінки, закріплених у міжнародно-правових зобов'язаннях держав, чим порушуються права інших суб'єктів.
'Причинно-слідчий зв'язок є найважливішою ознакою правопорушення, тому що саме вона дозволяє з'ясувати, що причиною нанесеної шкоди є міжнародне правопорушення. Якщо це не вдасться з'ясувати або виявляється інша причина, відповідальність даного суб'єкта не наступає.
Карність є правовим наслідком, закономірним результатом правопорушення.
Класифікація протиправних із погляду міжнародного права діянь здійснюється на основі двох критеріїв: по-перше, правопорушення відрізняються між собою за спрямуванням і ступенем тяжкості, по-друге, їм притаманний різний режим відповідальності.
Ординарні міжнародні правопорушення полягають у недодержанні умов партикулярних норм міжнародного права та порушують інтереси окремих держав і народів. Такі правопорушення не мають зафіксованих ознак. Збиток стосується тільки потерпілої держави, а негативний вплив на міжнародний правопорядок є мінімальним (наприклад, невиконання або неналежне виконання міжнародних договорів у галузі економічного, науково-технічного, культурного співробітництва).
Серйозні міжнародні правопорушення зачіпають інтереси всього міжнародного співтовариства, але не загрожують безпосередньо миру та безпеці держав і народів (поширення ядерної зброї, порушення свобод відкритого моря, каперство, виробництво та накопичення хімічної зброї тощо).
Найтяжчі міжнародні злочини порушують права й інтереси всього світового співтовариства, загрожують знищенням міжнародного правопорядку, ставлять під загрозу існування народів, націй, навіть держави. Такі діяння завжди вчиняються з порушенням основних принципів міжнародного права. Ознаки найтяжчих міжнародних злочинів визначені в нормах міжнародного права, відповідно, виокремлені три групи злочинів: злочини проти миру, воєнні злочини, злочини проти людяності1.
72.Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
Види міжнародно-правової відповідальності:
Нематеріальні та матеріальні.
Нематеріальні:
Реторсії — це застосовувані у відповідь на правопорушення відповідні примусові заходи суб'єкта, спрямовані на обмеження інтересів іншої держави, що охороняються міжнародним правом. Слід, проте, враховувати, що, коли реторсії застосовуються у відповідь на недружній акт, під яким розуміють несправедливе, упереджене, але правомірне з погляду міжнародного права поводження іншої держави, вони санкціями не є.
Репресалії — це відповідні примусові заходи, спрямовані на обмеження прав іншої держави, що вчинила правопорушення. У сучасному міжнародному праві застосовуються такі форми репресалій:
— ембарго — заборона продавати товари, майно і технології на територію держави-порушника;
— бойкот — заборона купувати і ввозити на територію товари і майно, що походить з даної держави;
— заморожування авуарів (внесків) держави-порушника в банках, розташованих на своїй території;
— вилучення своїх внесків із банків держави-порушника.
Санкції — це примусові заходи як збройного, так і неозброєного характеру, що застосовуються суб'єктами міжнародного права у встановленій процесуальній формі у відповідь на правопорушення.
Санкції мають своїми цілями:
— припинення правопорушення;
— відновлення порушених прав;
— забезпечення відповідальності правопорушника.
Матеріальна:
1.Репарації- відшкодовується потерпілій державі матеріального збитку грошима,натурою чи послугою.
2.Рестетуція- відновлення колишнього положення речей
3.Субституція-повернення майна аналогічного роду.