22. Будова, принцип дії та умовні позначення люмінесцентних ламп.
Люмінесцентні лампи являють собою циліндричну скляну трубку 1, внутрішня поверхня якої покрита тонким шаром люмінофору 2. Люмінофором покривається внутрішня поверхня трубки тому, що звичайне скло не пропускає ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі 185…253,4 нм. Незалежно від колірності, яку випромінює ЛЛ при горінні, до запалювання вона виглядає білою, оскульки такий колір неопроміненого люмінофору. Обидва кінці трубки-колби герметично закриті завареними в них скляними ніжками 3 з змонтованими на них електродами-катодами 4. Спай ніжки з трубкою знаходиться під щільно закритим на лампі цоколем 5 з штирками 6. Цоколі бувають алюмінієвими і сталевими. Латунні штирки являють собою порожні циліндри. Крізь них просилені виводи електродів ламп. Для забезпечення контакту між штирьбками і виводами електродів останні припаюються до штирків. Для того, щоб штирки були ізольовані один від одного, вони кріпляться в гетинаксових прокладках, які штампуються в цоколях.
При роботі ЛЛ між 2 електродами, що знах. на протилежних кінцях лампи виникає електричний розряд. У лампі, яка заповнена парами ртуті, змінний струм приводить до появи УФ-випромін. Це випромін. невидиме для людського ока, тому його перетвор. у видиме світло за допомогою явища люмінесценції Внутрішні стінки лампи покриті спец. речовиною — люмінофором, що поглинає УФ-випромін. і виділяє видиме світло. Змінюючи склад люмінофора, можна змінювати відтінок одержаного світла.
Маркування. В світі не існує єдиної системи маркування ЛЛ.Перша буква Л означає люмінесцентна, маркування компактних ЛЛ починається з букви К-компактна.Наступні букви означають колір випромінювання: Д-денний, ХБ-холодно-білий, Б-білий, ТБ- тепло-білий, К,Ж,З,Г,С – червоний, жовтий, зелений, голубий, синій.в кінці ставлять букви, які характеризують конструктивні особливості : Р-рефлектрона. У-у подібна, К-кільцева. Цифри означають потужність у ВТ.
23. Основні шляхи обмеження пускових струмів з метою збільшення строку служби ламп розжарення.
Rхол-омметром. =45 Ом
Лампи перегоряють тільки в момент вімкнення.
Шляхи:
1) попередній підігрів.
2) Вмикати лампу
3) Черговий підігрів режим частих включень.(світлофори, освітлення прибудинкових територій, сходинкова клітка, багатоповерхові будинки.) Черговий підігрів затратний. Тіло розжарення підігрівається U=1.7U ном.
4) ввімкнення резистора з від’ємним температурним коефіцієнтом опору (ТКО)
Недолік: весь час гарячий, треба чекати 3-5 хвилин.
5) ввімкнення позистора з додатнім ТКО:
Лампа плавно включиться. Час остигання до 5 хв.
6) ОПВ
7) В колі постійного струму
Ставимо електроліт за 2 законом комутації.
8)
24. Розрахунок електричних освітлювальних мереж (загальний підхід)
Джерелами живлення освітлювальних установок частіше усього служать трансформаторні підстанції, що живляться від енергосистем, а в окремих випадках місцеві електричні станції. Причому вони спільні для освітлювальних і силових навантажень.
Внаслідок свого характеру і призначення електричні мережі повинні відповідати ряду вимог:
-
забезпечувати безперебійність і надійність живлення освітлювальних установок за будь-яких умов середовища;
-
забезпечувати безпеку у відношені пожежі, вибуху, ураження струму;
-
допускати заміну пошкоджених чи зношених проводів в процесі експлуатації;
-
володіти достатньою стійкістю та міцністю до можливих механічних дій;
-
бути виконаним з мінімуму провідникового матеріалу.
Вибір напруги живлення освітлювальної установки визначається загальним рішенням, прийнятими для електрозабезпечення об’єкта, а для окремих частин установки – також вимоги електробезпеки.
Переважно застосовують освітлювальні мережі змінного струму з заземленою нейтральною напругою 380/220 В.
Розрахунок електричних світлових мереж полягає у виборі марки проводів та кабелів, та визначенні січень, при яких робочий струм лінії не створює перегріву проводів, забезпечуються необхідні рівні напруги в ламп і достатня механічна міцність проводів.
Електричні освітлювальні мережі, як правило виконуються проводами і кабелями з алюмінієвими жилами.
Марки проводів вибираємо в залежності від умов середовища, що задаються типом приміщення, і від способу проклади, згідно норм.
Написи на лінії мережі :
а – маркування лінії, або номер лінії;
б – розрахункове навантаження, кВт;
в – коефіцієнт потужності;
г – розрахунковий струм, А;
д – довжина лінії;
е – марка провідника.
З таблиць приймаємо марку ПВГ (з поліхлорвініловою ізоляцією, гнучкий), який використовують для нерухомої прокладки в сухих і вологих приміщеннях, коли необхідна гнучкість.
ж – поперечний переріз провідника, мм2
и – спосіб прокладки.
Поперечний переріз провідника визначається на основі мінімально допустимої напруги на джерела світла.
Максимально допустима напруга на джерелі світла визначається за наступною формулою:
Розрахунковий струм визначається за формулою:
,
де
– загальна потужність ламп, Вт
– номінальна
напруга, В
Освітлювальні щитки варто розташовувати поблизу основного робочого входу в будинок, по можливості в центрі навантажень, у місцях, зручних для обслуговування і зі сприятливими умовами середовища, недоступних для випадкових ушкоджень, з урахуванням підходу повітряних ліній.
Живлення робочого освітлення повинно бути від окремого вводу. Проте припускається живлення освітлювальних щитків від спільного із силовим навантаженням вводу за умови, що лінія, що живить, забезпечить відхилення напруги від номінального, що не виходять за допустимі межі ±5 і -2,5 %.