Висновки

Теоретичний аналіз та емпіричне дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Сім'я як мала соціальна група є найкращим виховним середовищем.

2. Виділяють такі основні функції сім'ї: виховна, господарсько-побутова, емоційна, функція духовного (культурного) спілкування, функція первинного соціального контролю, сексуально-еротична функція.

3. Завданням сім'ї є:

• створити максимальні умови для росту і розвитку дитини;

• забезпечити соціально-економічний і психологічний захист дитини;

• передати досвід створення і збереження сім'ї, виховання в ній дітей;

• навчити дітей корисним прикладним навичкам і умінням, спрямованим на самообслуговування і допомогу близьким;

• виховати почуття власного достоїнства, цінності власного «я».

4. Виділяють наступні тактики виховання в родині, і відповідні їм 4 типи сімейних взаємовідносин: диктат, опіка, "невтручання" і співробітництво.

5. Існують чотири стилі сімейного виховання: демократичний, авторитарний , попустительский, ліберальний.

6. Виділяють такі критерії батьківських відносин: «прийняття - відкидання», «кооперація», «симбіоз», «авторитарна гіперсоціалізація», «маленький невдаха».

7. На відношення батьків до дитини впливають такі фактори:

1. Дитячий досвід самих батьків, (частіше у своїй власній родині не усвідомлено формують відносини, які склалися в родині батьків, а також відтворюють ті проблеми, які вони не змогли розв'язати в дитинстві).

2. Нереалізовані потреби батьків (для деяких батьків виховання може стати основною діяльності й навіть основним сенсом життя. Тоді сама дитина стає єдиним об'єктом задоволення цієї потреби. Інша потреба батьків в досягненнях, коли один з батьків прагне, щоб дитина добилася багато чого, особливо того, чого з якихось причин не зміг досягти сам).

3. Особистісні особливості батьків (можна простежити зв'язок між тривожністю одного з батьків, її проявом (у вигляді опікуючої поведінки) і її наслідком - придушенням розвитку активності й самостійності дитини).

4. Стосунки із батьком (чи матір'ю) дитини(якщо щось у дитині нагадує того, хто наніс душевну рану, то батько (мати) зовсім інакше буде сприймати ті характеристики дитини, які вона успадкувала від другого біологічного батька).

5. Обставини народження дитини (нерідко страх втратити дитину, або ж, навпаки, небажаність появи дитини, невідповідність її статі очікуваній або бажаній, ускладнення в особистім житті з появою маляти й т.п., можуть приводити до емоційного відкидання дитини).

9. Існують варіанти взаємин, що заважають нормальному розвитку особистості дитини:

1. Авторитарне відношення батьків до дітей, при якім формування потрібних якостей утруднюється й спотворюється.

2. Демонстративність -підвищена потреба в успіху й увазі до себе навколишніх. Джерелом демонстративності стає недолік уваги дорослих до дітей, які почувають себе в родині занедбаними, "недолюбленными".

3. "Відхід від реальності" спостерігається в тих випадках, коли в дітей демонстративність сполучається із тривожністю. Діти мають сильну потребу в увазі до себе, але реалізувати її не можуть завдяки своїй тривожності.

10. В результаті проведеного емпіричного дослідження можно зробити наступні висновки:

1. Найбільш поширений серед нашої вибірки стиль виховання (за оцінками батьків) - кооперація(93,3%). Тобто для більшості сімей характерна співпраця між дитиною та батьками, розуміння та повага до дитини з боку батьків, врахування її думки та бажань при прийнятті рішення стосовно її долі.

2. З оцінками дітей найбільш виражений тип виховання «сприятлива ситуація в сім'ї»(близько 64 %), що, в принципі, відповідає оцінкам батьків. Тобто більшість дітей відчувають любов, увагу та піклування з боку батьків, відчувають, що їх розуміють, поважають та підтримують.

3. Також ми виявили, що стосовно дівчат батьки у вихованні більш поблажливі та надають їм більше можливостей бути самостійними, адже дівчата зазвичай більш слухняні та спокійні, ніж хлопці.

4. При порівнянні показників особистісного розвитку при різних рівнях вираження того чи іншого стилю виховання, ми виявили, що при сприятливій обстановці в сім і" (за оцінками) дітей у них краще розвивається креативність, вони більш впевнені в собі, в своїх можливостях, тобто їм не притаманні тривожність, агресивність та низька самооцінка, також, наслідуючи батьків, дитина навчається спілкуватися з оточуючими, поважати їх, тобто в неї не розвиваються егоцентричні якості. В той час як при інших ситуаціях в сім'ї: ворожості, тривожності, конфліктності, неповноцінності у дитини може в більшій мірі розвиватися тривожність, агресивність, але в меншій мірі креативність та адекватна самооцінка.

5. За оцінками батьків, найбільш сприятливим для особистісного розвитку дитини стилем виховання є «прийняття» та помірний рівень використання ними контролюючих методів. Тобто, якщо батьки приймають дитину такою, як вона, враховують її потреби, думку, поважають її, але при цьому вміло контролюють та коригують її поведінку, то у дитини, за результатами нашого емпіричного дослідження, спостерігаємо найоптимальніші показники особистісного розвитку.

Перша гіпотеза про те, що у більшості сімей переважає такий стиль виховання як «прийняття», не знайшла свого підтвердження. Друга гіпотеза про те, що оцінки дітей щодо використовуваного стилю виховання збігається з оцінками батьків, повністю підтвердилась.

Список литературы

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебник для студентов вузов.- М.: Академический Проект, 2001.- 479с.

2. Баркан А.И. Практическая психология для родителей, или как научиться понимать своего ребенка. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1999.- 246с

3. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. - М.: Тривола, 1995. -360с.

4. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. - М.: Просвещение, 1988.- 207с.

5. Столяренко Л.Д., Самигин СИ. Психология и педагогика в вопросах и ответах. Ростова-на-Дона: Феникс, 2000.-344с.

6. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении детей. - М.: Педагогика, 1993.- 127с.

7. Психологический словарь/ Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. -2-е узд-е. - М.:Педагогика-Пресс, 1998.- 440с.

8. Земская М. Семья и личность: Пер. с польск. Васильева Л.В.: Из-во «Прогресс», 1986.-285с.

9. Нартова-Бочавер С. Психология личности и межличностных отношений. - М.: Из-во ЭКСМО-Пресс, 2001.- 324с.

10. Маркова Т.А. Воспитание дошкольника в семье /Под ред. Т.А.Маркова, М.:Просвещение, 1979. - 318 с.

11. Марковская И. М. Опросник для изучения взаимодействия родителей с детьми // Семейная психология и семейная терапия. - 1999. - №2. - С. 17.

12. Осипова A.A. Общая психокоррекция: Пособие для студентов вузов.-М.: ТЦ «Сфера»,2000.- 512с.

13. Овчарова Р.В. Практическая психология - М.:Т.Ц. «Сфера», 1996.-278с.

14. Петровский А. В. Дети и тактика семейного воспитания. - М.: Знание. 1981.-С. 95.

15. Психология младших школьников / Под ред. В.В. Давыдова. -М.:Просвещение, 1990.- 163с.

16. Психология личности: Словарь-справочник / Под редакцией П.П. Горностая и Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 2001. - 320с.

17. Популярная психология для родителей / Под ред. Спиваковской A.C. -СПб.: СОЮЗ, 1997.- 160с.

18. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. - М.: ВЛАДОС, 1996.-210с.

19. Спиваковская А. Психотерапия: игра, детство, семья - ООО Апрель Пресс, ЗАО Изд-во ЭКСМО - Пресс, 2000.-170с.

20. Фромм А. Азбука для родителей или как помочь ребенку в трудной ситуации, - Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД., 1997.- 200с.

21. Формирование взаимоотношение дошкольников в детском саду и семье. /Под ред. В.К. Котырло. М.: Педагогика, 1987. - 342 с.

22. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста: пер. с англ. -СПб.: Ювента, 1999.- 310с.

23. Шоттенлоэр Г. Рисунок и образ в терапии. С-Пб.: Ювента, 2001.-194с.

24. Немов P.C. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 3 кн. Кн. 1. Общая основа психологии. - 2е изд. - М.: Просвещение: Владос, 1995. - 576 с.

25. Бодалев A.A., Столин В.В. Общая психодиагностика.-Спб: Изд- во «Речь»,2000.- 440с.

26.Корытова Г.С.Психологические особенности внутрисемейных отношений и их влияние на проявление школьной дезадаптации.- Спб: Изд-во «Речь», 1998.- 166с.

27. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. -СПб.: Питер, 1999.-656 с.

28. Лесгафт П.Ф. Как помочь ребенку в обучении, в школе и семье. М.: Просвещение, 1995.-220с.

Додаток 1

МЕТОДИКА ДИАГНОСТИКИ РОДИТЕЛЬСКОГО ОТНОШЕНИЯ А.Я. ВАРГА, В.В. СТОЛИНА

Инструкция: внимательно прочитайте утверждения, напротив каждого поставьте ответ «верно», если оно совпадет с вашим мнением, или «неверно», если не совпадет.

1. Я всегда сочувствую своему ребенку.

2. Я считаю своим долгом знать все, о чем думает мой ребенок.

3. Мне кажется, что поведение моего ребенка значительно отклоняется от нормы.

4. Нужно подольше держать ребенка в стороне от реальных жизненных проблем, если они его травмируют.

5. Я испытываю к ребенку чувство симпатии.

6. Я уважаю своего ребенка.

7. Хорошие родители ограждают ребенка от трудностей жизни.

8. Мой ребенок часто мне неприятен.

9. Я всегда стараюсь помочь своему ребенку.

10. Бывают случаи, когда недоброе отношение к ребенку приносит ему пользу.

11. По отношению к своему ребенку я испытываю досаду.

12. Мой ребенок ничего не добьется в жизни.

13. Мне кажется, что друга? дети потешаются над моим ребенком.

14. Мой ребенок часто совершает такие поступки, которые заслуживают осуждения.

15. Мой ребенок отстает в психологическом развитии и для своего возраста выглядит недостаточно развитым.

16. Мой ребенок специально ведет себя плохо, чтобы досадить мне.

17. Мой ребенок, как губка, впитывает в себя все самое плохое.

18. При всем старании моего ребенка трудно научить хорошим манерам.

19. Ребенка с детства следует держать в жестких рамках, только тогда из него вырастет хороший человек.

20. Я люблю, когда друзья моего ребенка приходят к нам в дом.

21. Я всегда принимаю участие в играх и делах ребенка.

22. К моему ребенку постоянно «липнет» все дурное.

23. Мой ребенок не добьется успехов в жизни.

24. Когда в компании говорят о детях, мне становится стыдно, что мой ребенок не такой умный и способный, как другие дети.

25. Я жалею своего ребенка.

26. Когда я сравниваю своего ребенка со сверстниками, то они кажутся мне воспитаннее и разумнее, чем мой ребенок.

27. Я с удовольствием провожу с ребенком свое свободное время.

28. Я часто жалею о том, что мой ребенок взрослеет, и с нежностью вспоминаю то время, когда он был еще совсем маленьким.

29. Я часто ловлю себя на том, что с неприязнью и враждебно отношусь к ребенку.

30. Я мечтаю о том, чтобы мой ребенок достиг того, что лично мне не удалось в жизни.

31. Родители должны не только требовать от ребенка, но и сами приспосабливаться к нему, относиться к нему с уважением, как к личности.

32. Я стараюсь выполнять все просьбы и пожелания моего ребенка.

33. При принятии решений в семье следует учитывать мнение ребенка.

34. Я очень интересуюсь жизнью своего ребенка.

35. Я часто признаю, что в своих требованиях и претензиях ребенок по- своему прав.

36. Дети рано узнают о том, что родители могут ошибаться.

37. Я всегда считаюсь с ребенком.

38. Я испытываю дружеские чувства по отношению к ребенку.

39. Основная причина капризов моего ребенка - это эгоизм, лень и упрямство.

40. Если проводить отпуск с ребенком, то невозможно нормально отдохнуть.

41. Самое главное - чтобы у ребенка было спокойное, беззаботное детство.

42. Иногда мне кажется, что мой ребенок не способен ни на что хорошее.

43. Я разделяю увлечения моего ребенка.

44. Мой ребенок кого угодно может вывести из себя.

45. Огорчения моего ребенка мне всегда близки и понятны.

46. Мой ребенок часто меня раздражает.

47. Воспитание ребенка - это сплошная нервотрепка.

48. Строгая дисциплина в детстве развивает сильный характер.

49. Я не доверяю своему ребенку.

50. За строгое воспитание дети потом благодарят своих родителей.

51. Иногда мне кажется, что я ненавижу своего ребенка.

52. В моем ребенке больше недостатков, чем достоинств.

53. Мне близки интересы моего ребенка, я их разделяю.

54. Мой ребенок не в состоянии сделать что-либо самостоятельно, и если он это делает, то обязательно получается не так, как нужно.

55. Мой ребенок вырастет не приспособленным к жизни.

56. Мой ребенок нравится мне таким, какой он есть.

57. Я тщательно слежу за состоянием здоровья моего ребенка.

58. Я восхищаюсь своим ребенком.

59. Ребенок не должен иметь секретов от родителей.

60. Я невысокого мнения о способностях моего ребенка и не скрываю этого от него.

61. Ребенок должен дружить с теми детьми, которые нравятся его родителям.

Ключи к опроснику

1. Принятие-отвержение: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26, 27, 29, 37,38,39,40,42,43,44,45,46,47,49,52,53, 55,56,60.