37

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми внутрішньосімейної взаємодії

1.1 Образ Я молодшого школяра. 7

1.2. Вплив сімейного виховання на особистість дитини 10

1. Сім’я, її функції та завдання у соціалізації дитини 10

2. Типи й стилі сімейних відносин 13

3. Сімейні фактори впливу на розвиток дитини 19

1.3. Дезадаптуючі види сімейного виховання 24

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей впливу стилю виховання на розвиток дитини

2.1. Характеристика методів дослідження 31

1. Характеристика вибірки та процедури дослідження 31

2. Аналіз отриманих результатів 32

Висновки 52

Список літератури 55

Додатки 57

Вступ

Актуальність дослідження. Дана робота присвячена вивченню взаємозв'язку стилів сімейних відносин та психічного розвитку дитини молодшого шкільного віку. Необхідність в проведенні досліджень на вказану тему обумовлюється, на наш погляд, цілою низкою причин.

По-перше, в теперішній час проблема дитячо-батьківських відносин як фактора психічного благополуччя дітей в умовах сім'ї набуває особливої актуальності, так як являється однією із найважливіших складових державної політики збереження здоров'я нації.

По-друге, актуальність даної роботи обумовлює складна ситуація в сучаснім суспільстві, яка аж ніяк не ідеальна. У світі багато жорстокості, зла, байдужності людей до навколишніх, а часом навіть до своїх рідних і близьким. Злочинність росте з кожним днем. І все це, найчастіше, результат неправильного виховання, результат насильства в родині, результат прояву агресії батьків стосовно дітей, або проста байдужність.

По-третє, сім'я, на думку вчених, - єдиний соціальний інститут, який забезпечує ефективне виховання дітей.

Таким чином,обрана тема має велику практичну значущість.

Об'єктом дослідження виступають психічні особливості сімейного виховання.

Предметом дослідження є взаємозв'язок внутрішньо сімейних відносин та психічного розвитку дитини молодшого шкільного віку.

Метою дослідження є вивчення стилів сімейного виховання та взаємозв'язок міжособистісних відносин у сім'ях та розвитку особистості дитини.

Гіпотези дослідження:

1. У більшості сімей переважає такий стиль виховання як «прийняття».

2. Оцінки дітей щодо використовуваного стилю виховання збігається з оцінками батьків.

Згідно з поставленою метою та висуненими гіпотезами були визначено основні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз сімейних відносин, їх типів і стилів, а також їх вплив на формування особистості молодшого школяра.

2.Організація і проведення емпіричного дослідження по вивченню залежності особистості дитини від умов внутрішньо сімейного виховання.

3. Проведення статистичного та якісного аналізу отриманих результатів

4. Розробка практичних рекомендацій.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є положення великих мислителів минулого (Платона, Аристотеля, Я.А. Каменського, Ж.-Ж. Руссо) щодо сім'ї, яка розглядалась як фактор виховання й впливу на розвиток дитини; оцінки ролі родини в становленні як особистості й подальшого життя кожної людини; вивченням цієї проблеми займалися й російські вчені (Н.І. Новиков, А. Н. Радищев, В.Ф. Одоєвський, А.І. Герцен, Н.І. Пирогов, Н. А. Добролюбов, К.Д. Ушинский, Л.Н. Толстой, A.C. Макаренко, В.А. Сухомлинский); та концептуальні положення українських дослідників ( М.І. Бешкетників, Д.Н. Добрович, С.В. Ковальов, Н.У Бондаренко, І.В.ГребенниковГребенщиков, В.Я.Титаренко) щодо особливостей формування особистості дитини.

Методи дослідження. У процесі дослідження були використані такі методи: аналіз та узагальнення науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження, проведення психодіагностичних вимірювань(за допомогою опитувальників та проективних методик), методи первинного математико-статистичного аналізу .

Наукове і практичне значення результатів полягає в аналізі соціально-психологічного стану сім'ї, і взаємовідношенні батьків і дітей; у розкритті процесів оптимізації сімейного виховання шляхом вироблення рекомендацій для батьків в умовах виявлення взаємозв'язків стилю виховання з особистісними якостями дітей.

Структура роботи обумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури (28джерел), додатків. У першому розділі наведено характеристика особистості молодшого школяра, поняття сім'ї, види і типи сімейних відносин, фактори, що впливають на розвиток дитини та негативний вплив внутрішнь осімейних відносин на особистість дитини. У другому розділі наведена характеристика методів, вибірки та процедури емпіричного дослідження, отримані результати. Загальний обсяг роботи - 60 сторінок.

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми дитячо-батьківських відносин

1.1. Особистість молодшого школяра

Як пише В.В. Давидов[15,74], молодший шкільний вік - це особливий період у житті дитини, який виділився історично порівняно недавно. Його не було в тих дітей, хто взагалі не відвідував школу, його не було й у тих, для кого початкова школа була першим і останнім щаблем освіти. Поява цього віку пов'язана із введенням системи загальної й обов'язкової неповної й повної середньої освіти. Зміст середньої освіти і її завдання ще остаточно не визначилися, тому психологічні особливості молодшого шкільного віку як початкової ланки шкільного дитинства також не можна вважати остаточними й незмінними. На думку В.В. Давидова, можна говорити лише про найбільш характерні риси цього віку[15].

Особистість - це зовнішнє проявлення індивідуальності, як людина впливає на навколишнє і як ним сприймається. Особистість значною мірою формується реакціями навколишніх на поведінку даного індивіда [16].

Особистість - людина, яка досягла певного рівня психічного розвитку. У процесі самопізнання починається сприйняття й переживання самого себе як єдине ціле, відмінне від інших людей, що й виражається в понятті "Я" [7].

1) "Я - реальне", у цьому віці, складається з наступних домінант:

• "Я вже дорослий";

• "Я успішний" (відношення до своєї роботи - до навчання);

• "Я вмію спілкуватися";

• "Я вже багато чого знаю".

Батьківські позиції й відношення до дітей у цьому віці може позитивно або негативно вплинути на їхні установки. Підкріплення батьками даних позицій дитини будуть сприяти розвитку сильної й упевненої в собі особистості. Батьки, які звертають увагу на успіхи дитини, позитивно підкріплюють його досягнення - виховають успішну особистість. Прищеплюючи інтерес до нового, приділяючи дитині стільки уваги, скільки їй потрібно в цьому віці й, не перешкоджаючи її спілкуванню з однолітками, батьки виховають у дитині пізнавальний інтерес, комунікативність, уміння спілкуватися. Дуже важливо, у цьому віці, радитися з дитиною, вирішувати разом якісь питання, вислухувати її думку із приводу цього, тому що це підтвердження її дорослості й значимості для батьків.

Відношення батьків також може викликати й зворотний результат. Якщо не помічати успіхів дитини, а тільки лаяти її за провини, загострювати увагу тільки на помилках, дитина втратить інтерес до своєї діяльності, у неї пропаде бажання виправляти свої помилки. Виникне острах нового - дитина не захоче робити щось, пояснюючи це тим, що вона не зможе зробити цього, що в неї однаково нічого не вийде. Так формується НЕПЕВНІСТЬ У СОБІ, яка, швидше за все, буде супроводжувати дитину все її життя[1].

2) "Я - ідеальне" у цьому віці складається з фантастичних образів "Я" (Є. Єріксон) - це те, про що дитина мріє, якою прагне бачити себе в майбутньому. Тут теж дуже важливо правильно віднестися до фантазій дитини й не пересікти на корені її, нехай поки навіть несерйозні, але все-таки цілі, які, згодом перетворяться в реальні й цілком здійсненні[1].

У процесі близьких взаємин з матір'ю, батьком, братами, сестрами, дідусями, бабусями й іншими родичами в дитини з перших днів життя формується структура її особистості. Вона входить у світ своїх рідних, переймає норми їх поведінки. Тому батьки в житті дитини відіграють більшу й відповідальну роль. Вони дають перші зразки поведінки. Дитина наслідує, і прагне бути схожою на матір і батька. Коли батьки розуміють, що багато в чому від них самих залежить формування особистості дитини, то вони поводяться так, що всі їх вчинки й поведінка в цілому сприяють формуванню в дитини тих якостей і такого розуміння людських цінностей, які вони прагнуть їй передати. Такий процес виховання можна вважати цілком свідомим, тому що постійний контроль над своєю поведінкою, за відношення до інших людей, увага до організації сімейного життя дозволяє виховувати дітей у найбільш сприятливих умовах, що сприяють їхньому всебічному й гармонічному розвитку.

Отже, у розвитку особистості молодшого школяра дуже велику роль відіграють його батьки й близькі люди. Також, від родини залежить: засвоєння норм і форм поведінки дитиною, прояв моральних якостей особистості в спілкуванні, поява соціальних мотивів, прагнення до самоствердження, орієнтація на думки оточуючих людей.