Послідовність зміни приголосних у германських мовах

Говорячи про зміни приголосних у германських мовах, важливо підкреслити, що, починаючи з праць Я. Грімма, весь комплекс цих змін постає як єдиний цілісний процес, який складається зі взаємопов'язаних етапів. Е. Прокош (с. 41-45) вирізняє 9 таких етапів.

1. Перехід іє. bh, dh, gh > герм, ƀ, đ, ǥ. Оскільки цей етап (іє. bh, dh, gh > b, d, g) відбувся не тільки в германських мовах (nop. дінд. bhräta- II укр. брат), можна вважати, що він відбувся ще в догерман-ську епоху.

2. Перехід іє. b, d, g > герм, р, t, k.

3. Перехід іє. р, t, k > герм, f, Ϸ, χ.

4. Одночасно з переходом глухих проривних р, t, k у глухі щілинні f, Ϸ, χ відбувався перехід глухих проривних у дзвінкі щілинні за законом К. Вернера (див. розділ 3.3), тобто іє. р, t, k > ƀ, đ, ǥ.

5. Перехід герм. ƀ, đ, ǥ. > герм, b, d, g.

6. Перехід герм. р, t, k > верхньонімецькі pf/f, z, h/ch.

7. Перехід герм. b, d, g > двн. p, t, k.

8. Перехід герм. Ϸ > двн. đ.

9. Перехід двн. đ > нім. d.

Крім першого (германського) і другого (верхньонімецького) пересуву приголосних у германістиці розрізняють ще т. зв. третій (датський) пересув приголосних (герм, р, t, k вимовляються в датській мові із сильним придихом, тобто приблизно так, як спочатку, можливо, вимовлялися іє. р, t, k у германських мовах; герм, b, d, g оглушуються). Більшість германістів, які займаються проблемою германських пересувів приголосних, розглядають і датський пересув приголосних як одну із завершальних ланок єдиного фонетичного процесу в германських мовах.

Глотальна теорія

Під такою назвою до сучасного порівняльно-історичного мовознавства увійшла теорія, яку розвивають Т. Гамкрелідзе і В'яч. Вс. Іванов, а також деякі зарубіжні компаративісти. Спираючись на результати порівняльно-історичного аналізу індоєвропейських мов і на дані типологічного аналізу мов різної будови (наприклад, картвельських), вказані мовознавці реконструювали іє. систему зімкнених, у якій дзвінкому неаспірованому ряду b, d, g, ĝ, gṷ відповідає ряд тоталізованих р', t', k', к, k° (гр. glotta - "мова").

Неважко помітити, що цей ряд відповідає герм, р, t, k, kṷ, які, відповідно до традиційних поглядів, розвивалися з іє. b, d, g, gṷ. Отже, найбільш архаїчною виявляється система приголосних у тих мовах, де, як вважають лінгвісти, відбувся пересув приголосних, тобто у германських, вірменській і хетській. І навпаки, консонантизм індоіранських, балтійських, слов'янських, італьських, кельтських, грецької мов зазнав змін. Якою мірою ця революційна теорія буде врахована в теоретичних дослідженнях з індоєвропеїстики й у побудованих на їхній базі етимологічних словниках, покаже майбутнє.

Варто ще раз наголосити, що, згідно з глотальною теорією, першого пересуву приголосних у германських мовах не існувало, і, отже, відбувся тільки німецький (другий) пересув. Це суперечить загальноприйнятій точці зору про єдність і безперервність процесу, який полягав у послідовній зміні германських приголосних (перший, другий і третій пересуви приголосних). Ці й інші суперечності тотальної теорії змушують деяких лінгвістів критично поставитися до гіпотези Т. Гамкрелідзе і В'яч. Вс. Іванова.