Назалізація іє. Кореня

У деяких випадках іє. корені зустрічаються у вигляді варіантів з назалізованим голосним або, інакше кажучи, включають інфікс у вигляді n чи m. Така інфіксація спостерігається, як правило, у нульовому сту­пені чи у ступені редукції іє. аблаута. Наприклад, нім. dumm "дурний", a. dumb "німий" походять з іє. *dhumbhos, що становить назалізований варіант іє. *dheṷbh- у нульовому ступені аблаута (dhubh- > dhumbh).

Варіанти кореня

Внаслідок чергування голосних, приєднання різних поширювачів, чергування приголосних, відпадання рухомого s і назалізації іє. коре­ні на зразок *kel- "нахиляти", *(s)ker- "різати", *stegh- "колоти" могли видозмінюватися, як-от: kel-, kle-, klo-, kleḭ-, klon- (< kel-); sker-, ker-, skreḭ-, skreṷ- (< sker-); stegh-, stengh-, stogh- (< stegh-). Такі різновиди іє. кореня називаються його варіантами. Кількість варіантів іє. кореня в германських мовах зростає внаслідок дії закону К. Вернера та інших фонетичних процесів.

Індоєвропейські префорліанти

У деяких випадках в іє. мові-основі спостерігалося чергування [по­чатковий к[ - [нуль звука]. Порівн. дінд. карі- "мавпа" - да. ара "т. а"; укр. коза, да. hēcen "цапеня", (ē< ǣ < ō) - дінд. ajá-h; лат. os, дінд. ásthi "кістка" - лат. costa "ребро", рос. кость. Такі регулярно повторювані елементи на початку кореня прийнято називати преформантами (у дано­му випадку - звук k-). Як видно з наведених прикладів із преформантом k-, необхідно, щоб "спільні" (такі, що збігаються) частини в словах, які чергуються, відповідали один одному за фонетичними законами.