Визначники кореня

Прості за своєю фономорфологічною структурою іє. корені мо­гли розширюватися за допомогою різних формантів (формативів), що одержали назву "визначники (поширювачі) кореня". Такими формативами найчастіше виступають елементи dh, m, р, b, t, d, g та ін. Наприклад, корінь *der- "обдирати", який виступав у вигляді легких і важких баз (*dere-/drē-), міг поширюватися за допомогою формативів ḭ (лтс. dīsme "тріщина, шрам") й ṷ, а також g (іє. *dereg - > двн. trehhan "штовхати"), gh (іє. *deregh- > да. tiergan "дражнити"), k (іє. *derek- > чеськ. drkati"штовхати"), р (іє. *drер/drор- > укр. дряпати; *drір- > чеськ. dřipati "рвати, розривати"). Походження і первісне значення по­ширювачів залишається невідомим. У деяких коренях спостерігається чергування дзвінких і глухих поширювачів.

Чергування приголосних в іє. Корені

В іє. мові-основі спостерігається чергування дзвінких і глухих при­голосних k – g, p - b та ін. в кінці морфеми, а також (рідше) чергування аспірованих і неаспірованих dh - d, gh - g, bh - b на початку морфеми. Крім того, найрідше виявлене чергування сонорних r — l у коренях з однаковим значенням (bhel-/bher- "сяяти", g^Ṷel-/g^Ṷer- "ковтати" тощо). У результаті першого пересуву приголосних у германських мовах при­голосні іє. кореня, які чергуються, дають неоднакові рефлекси.

Рухоме s

Деякі корені зустрічаються в іє. мовах у двох варіантах - з почат­ковим s і без цього звука. Тому іє. sk може дати зрештою або герм. sk (якщо s зберігається), або h (якщо s не зберігається); іє. st > герм. st чи Ϸ, іє. sl > герм. sl або l. Звук s дістав у подібних випадках назву s-mobile або "рухоме s".

Наприклад, іє. корінь *skel- "різати, рубати", що є, у свою чергу, дериватом простішого кореня *sekǝ-/skē-, засвідчений у вигляді на­ступних форм:

гр. skallo "копаю", skalís"мотика, кирка", сірл. scoiltim "розще­плюю", дірл. соlаіпп "м'ясо", кімер. сеlаіп "тіло, труп", укр. колоти (псл. *коlti), рос. скала (псл. *skalа, іє. *skōl), укр. скеля (< іє. *skel-), рос. скалить (зубы) буквально "утворювати щілину між зубами", лат. scalpere "різати, розщеплювати", дінд. kalpáyati "приводить у порядок, розподіляє", лит. skélti "розщеплювати; < іє. *(s)kel- "різати, розще­плювати, рубати".

Цей іє. корінь засвідчений у германських мовах у вигляді рефлек­сів з s і без s:

а. half "половина", да. healf, нім. halb, двн. halba, дc. half, гот. halbs "половина"; < герм. *halᵬ- "ділити, половина";

a. shield "щит", да. scield, нім. Schild "щит, вивіска", двн. scilt "щит", де. skild, дісл. skjǫldr, гот. skildus "щит"; < герм. *skelduz "від­різаний шматок дерева".

Закон Зібса

Цей закон, що стосується сполучення початкового s із придихо­вими й непридиховими приголосними, був сформульований Т. Зібсом і уточнений радянським мовознавцем В. М. Ілліч-Світичем (1961) і польським вченим Є. Куриловичем. У позиції після s дзвін­кі зімкнені переходять у глухі зімкнені, так що у германських мовах спостерігається чергування типу: *daum-: *staum- "пара"; свн. briezen: spriezen "проростати"; дісл. dumpa "бити, штовхати" (< іє. *dhemb-) -дісл. stappa "товкти" (< іє. *stemb-).