Дифтонги

Індоєвропейські дифтонги, як уже зазначалося, творяться шляхом сполучення коротких або довгих голосних а, е, о з пазвуком (глайдом), у ролі якого виступають або ḭ й ṷ, або r, l, m, n. Отже, мо­гло існувати 6 дифтонгів з основним звуком а (аḭ, aṷ, аr, al, am, an), 6 дифтонгів з е тощо. Такі ж дифтонги могли виникнути у результаті спо­лучення довгих голосних з сонантами або редукованого ǝ із сонанта­ми. Доля іє. дифтонгів у різних мовах неоднакова. Більшість "довгих" дифтонгів, за винятком ēḭ, збіглася в германських мовах з "короткими". Наведемо рефлекси основних дифтонгів, які найчастіше зустрічаються в германських і романських мовах.

/12/ іє. eṷ > дінд. ō = лат. ū = герм. eu/iu = сл. u

/13/ іє. оṷ > дінд. ō = лат. ū = герм. au

/14/ іє. aṷ > дінд. ō = лат. au = герм. au - сл. u

/15/ іє. еḭ > дінд. ē = лат. ī= герм. ī = сл. i

/16/ іє. oḭ > дінд. ē = лат. ū = герм, ai = сл. ĕ

/17/ іє. aḭ> дінд. ē = лат. ае = герм, ai = сл. ĕ

Приголосні

Індоєвропейські приголосні мають в германських, слов'янських, латинській та давньоіндійській мовах такі рефлекси.

/18/ іє. bh > дінд. bh = лат, f = герм. b = сл. б

Примітка: іє. bh > лат. b у непочатковій позиції; пop.: лат. nebu­la "туман, хмара", дінд. nábhas- "т.с", укр. небо, нім. Nebel "туман", двн. nebul "т.с".

/19/ іє. dh > дінд. dh = лат. f = герм. d = сл. д

Примітка: іє. dh > лат. d в непочатковій позиції; порівн.: лат.

fīdere "вірити", a. bide "вичікувати, чекати", да. bīdan, гот. beidan "чекати".

/20/ іє. gh > дінд. gh = лат. h = герм. g = сл. г

/21/ іє. ĝh > дінд. h = лат. h = герм. g = сл. з

/22/ І іє. g^Ṷh > дінд. gh = лат. g, f = герм. gw = сл. г

/23/ іє. b > дінд. b = герм. р = сл. б

/24/ іє. d > дінд. d = лат. d = герм. t = сл. д

/25/ іє. g > дінд. g = лат. g = герм. k = сл. г

/26/ іє. ĝ > дінд. j = лат. g = герм. k = сл. з

/27/ іє. g^Ṷ > дінд. g(j) = лат. v = герм. kw = сл. г(ж)

/28/ іє. р > дінд. р = лат. р = герм. f = сл. п

/29/ іє. t > дінд. t = лат. t = герм. Ϸ= сл. т

/30/ іс. k > дінд. k = лат. k = герм. h = сл. к

/31/ іє. ќ > дінд. ś = лат. k = герм. h = сл. с

/32/ іє. k^Ṷ > дінд. k = лат. q =герм. hw = сл. к (ч)

Особливості фономорфологічної структури іє. Кореня Структура іє. Кореня

Іє. корінь найчастіше становив односкладову морфему, що склада­лася з голосних і приголосних (у функції голосних виступали короткі, довгі й дифтонги). Класичною формою іє. кореня була СVС (*bher-"нести"). Крім того, іє. корінь міг мати таку структуру: VС (*аќ-/оќ-"гострий"; не слід забувати, що на ранішому етапі розвитку іє. мови на початку таких коренів був ларингал), ССVС (*bhlaĝ - "бити"), СVСС (*derbh- "плести, крутити"), ССVСС (*dhreṷgh - "обманювати") тощо. Існували певні обмеження, які регулювали можливість/неможливість сполучення тих чи інших звуків у іє. корені. Так, неможливими були сполучення двох сонантів або двох проривних (як-от *teṷrk- чи *tark-).

Окрім так званих односкладових баз (за давньоіндійською тради­цією деякі автори називають їх апіt), існували двоскладові бази (sēt- бази). Двоскладові бази можуть чергуватися з односкладовими. На­приклад, корінь *genǝ- "народжувати" може чергуватися за певними правилами з *gпē-, gn, *gonǝ-, *gōnǝ- тощо. Корені, що містили довгий голосний, прийнято називати "важкою базою".

Французький мовознавець Е. Бенвеніст, який спеціально дослі­джував структуру іє. кореня, показав, що такі корені, як *реt-, можуть змінюватися наступним чином: *реt > рt- > рter-; *sen - > sn - > sпеḭ i т. д.