1.3.3. Типізація структурних елементів сзу

У процесі побудови методичного забезпечення необхідно дотримуватися принципу ефективності процесу формування СЗУ. Важливою передумовою цього є типізація структурних елементів СЗУ, особливо відповідно до міжнародних і національних класифікацій. [26, 28].

Воно передбачає розподіл усієї множини об’єктів управління на однорідні групи (регіони, галузі, види діяльності, підприємства тощо), виокремлення в кожній з них завдань відповідно до потреб користувачів (аналіз формування ефекту, ефективності, інтенсифікації, кон’юнктури ринку, структурної політики тощо), які потребують для обґрунтування управлінських рішень певних статистичних методів (аналізу розподілів, рядів динаміки, взаємозв’язків, індексного аналізу тощо).

Така типізація дає можливість забезпечити вирішення завдань на основі універсальної бази даних – єдиної системи обміну даними й формування інформаційного масиву, єдиної форми вихідних документів, пристосованих до безпосереднього використання тощо.

У результаті окремі завдання та показники зводяться у взаємозв’язані комплекси. Набори таких комплексів утворюють функціональні підсистеми.

Важливим інструментом типізації структурних елементів СЗУ є статистичні класифікації та групування. Вони потрібні тому, що статистичні показники об’єктивно характеризують явище (об’єкт), що вивчається, лише тоді, коли сукупність, з якої отримано інформацію, є статистично однорідною. Щодо однорідності за кількісною ознакою існують статистичні критерії для відокремлення однорідних сукупностей. Формування однорідних сукупностей за якісною ознакою потребує попереднього погодження про елементи, які будуть віднесені до того чи іншого класу (групи). Для цього розробляють класифікацію про віднесення одиниць спостереження до певних класів. На відміну від групувань, класифікації передбачають повніший, розширеніший поділ сукупності об’єктів, складання переліку, що розглядається як статистичний стандарт і здебільшого затверджується центральним статистичним відомством.

Починаючи з 1994 р. в Україні розробляються близько 20 національних статистичних класифікацій, які базуються на засадах методології міжнародних статистичних класифікацій: Класифікація видів економічної діяльності, Класифікація професій, Класифікація продукції та послуг, Класифікатор держав світу, Класифікатор валют, Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності, Класифікатор адміністративно-територіального устрою України, Класифікація органів державного управління та ін.

Головною з національних статистичних класифікацій є Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД).

Запровадження КВЕД розпочалося з 1 липня 1997 р. З цього моменту втратив чинність Загальний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ), який діяв ще за часів Радянського Союзу.

ЗКГНГ поділяв усі галузі економіки країни на виробничу й невиробничу сфери. До галузей виробничої сфери було віднесено промисловість, сільське господарство, будівництво, частину транспорту і зв’язку, матеріально-технічне постачання тощо. До невиробничої сфери належали освіта, наука, охорона здоров’я тощо.

У новій класифікації всі види економічної діяльності поділяються на добувні, обробні і такі, що надають послуги. Згідно з міжнародними стандартами добувними є сільське господарство, мисливство та лісове господарство, рибне господарство та власне добувна промисловість. До обробних належать обробна промисловість, виробництво електроенергії, газу та води. Решта видів діяльності, наприклад будівництво, торгівля, наука, охорона здоров’я, державне управління, вважаються такими, що надають послуги.

КВЕД призначена для використання органами державного й місцевого управління, фінансовими органами та органами статистики. Запровадження КВЕД в Україні забезпечить:

• можливість порівняння національної статистичної інформації з міжнародною;

• реєстрацію та облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій:

• складання міжгалузевого балансу виробництва та розподілу товарів і послуг відповідно до системи національних рахунків;

• проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналіз статистичної інформації на макро- та мікрорівнях;

• застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих у Європейському Союзі [26, 28,37].

Для характеристики розвитку суспільства необхідно також використовувати групування статистичних показників за такими ознаками, як форми власності, економічне призначення продукції, форми підпорядкування, економічні райони та територіально-виробничі комплекси, галузі народного господарства, розміри тощо.

У процесі типізації структурних елементів статистичного забезпечення управління окремими підприємствами або їх сукупністю широко використовуються типологічні, структурні та аналітичні групування. Вони відіграють значну роль у контролі за виконанням планів, з’ясуванні причин негативного стану, відкритті резервів підвищення ефективності, виявленні диспропорцій тощо. Це досягається зведенням і групуванням даних, отриманих у результаті статистичного спостереження.