Контрольні питання

1. Схарактеризуйте сутність процесу управління.

2. Дайте визначення об’єкта управління. За якими ознаками здійснюється диференціація об’єктів управління?

3. У чому полягає місія і цілі об’єктів управління?

4. У чому полягає взаємозв’язок оцінки результатів діяльності та ефективності системи управління?

5. Які функції виконує процес управління?

6. У чому полягає зміст науковообґрунтованого процесу управління?

7. Чим обумовлене зростання ролі статистики у вирішенні завдань управління?

8. Розкрийте зміст організаційно-методичної, контрольної, аналітичної та проектної функцій статистики?

1.2 Зміст та основні характеристики статистичного забезпечення управління.

Теоретичні засади статистичного забезпечення управління (СЗУ) базуються на логіці та методології наукового пізнання.

Наукове пізнання являє собою цілеспрямовану, пізнавальну діяльність, яка складається із взаємодії таких компонентів: пізнавальної діяльності підготовлених груп людей, об’єктів пізнавання, предмета пізнання, особливих методів та засобів пізнання, сформованих логічних форм пізнання та мовних засобів, результатів пізнання; цілей, що спрямовані на досягнення достовірного систематизованого знання, здатного до пояснення явища, передбачення можливих змін, і які можуть бути застосовані практично [39].

В залежності від характеру об’єктів пізнання, методів та засобів їх вивчення, від особливостей вирішення проблем виділяються три основні види наукових досліджень:

• фундаментальні теоретичні дослідження, спрямовані на пошук принципово нових ідей, шляхів і методів пізнання та пояснення;

• цілеспрямовані теоретичні дослідження, важливою метою яких є розмежування перевірених та гіпотетичних знань;

• прикладні наукові дослідження, які спрямовані на практичне використання сформульованих законів та теорій, пошуки методів практичного застосування результатів дослідження; ці дослідження мають безпосереднє відношення до побудови системи статистичного забезпечення управління стосовно використання результатів статистичного дослідження в процесі розробки і підтримки управлінських рішень.

У науковому пізнанні розрізняють емпіричний та теоретичний рівні. На емпіричному рівні стосовно СЗУ здійснюється статистичне спостереження об’єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв’язки між окремими явищами.

На теоретичному рівні на основі раціональної обробки даних емпіричного пізнання на теоретичному рівні система знань, теорій, в яких розкриваються загальні та необхідні зв’язки, формулюються закони і закономірності в їх системній єдності та цілісності.

Крім емпіричного та теоретичного рівнів наукового пізнання виділяється також метатеоретичний, який є передумовою теоретичної діяльності в науці. На цьому рівні на основі певних філософських установок, узагальнення результатів емпіричних та теоретичних досліджень визначаються загальні передумови теоретичної діяльності, зокрема щодо структури об’єктивної реальності, що вивчається на конкретному історичному етапі розвитку науки, у взаємозв’язку з проблемами та інструментами теоретичного пізнання, певним бачення світу, способами його відображення в науковому пізнанні.

Найбільш узагальнюючою закономірністю дійсності, в тому числі соціально-економічної, є загальний зв’язок і взаємозалежність явищ і процесів. Будь-яке підприємство не існує тільки для себе. Воно виконує певні функції в системі суспільного виробництва. тому, розглядаючи можливі варіанти рішень, які стосуються окремих об’єктів управління необхідно враховувати їх зв’язки з іншими об’єктами. Взаємозв’язком процесів характеризується інтернаціоналізація економічного розвитку. На сучасному етапі їй притаманний взаємозв’язок таких процесів, як глобалізація та економічний регіоналізм, інтеграція та дезінтеграція та інші [24]. Дослідження цих процесів, оцінка взаємозв’язку між ними, зокрема статистичними методами дозволяє дати оцінку їх динамічної зміни. А це створює базу для системної оцінки впливу цих процесів на національну економіку і на цій основі розробляти заходи по забезпеченню її конкурентноздатності. Дослідження об’єкту з врахуванням його взаємозв’язків з іншими і складає сутність системного підходу.

Реальні об’єкти взаємопов’язані один з одним і зміна одного впливає на функціонування інших. Тому, приймаючи рішення відносно одного з них певного об’єкту, треба прослідкувати його взаємозв’язки з іншими об’єктами. Основною особливістю системного підходу до вибору управлінського рішення стосовно певного об’єкту є оцінка можливих наслідків, виходячи з інтересів сукупності об’єктів, об’єднаних в систему.

В свою чергу систему можна визначити як певну сукупність об’єктів різного складу, об’єднаних систематичною суттєвою взаємною залежністю, зокрема з точки зору поставлених цілей. При цьому слід зробити наголос на суттєвості залежності, яка є ознакою, на основі якої утворюється система.

Уява про те, які зв’язки є суттєвими, а які ні, завжди відносна. Тому рішення про те, які зв’язки слід вважати суттєвими, необхідно приймати виходячи з практичних міркувань, існуючих класифікацій.

Перевірка істотності кореляційного зв’язку здійснюється статистичними методами.

Структуру системи можна визначити по-різному, наприклад, поділити її на підсистеми, а останні – на елементи. Елементом можна вважати об’єкт управління, внутрішня структура якого не цікавить органи управління, але окремі його характеристики впливають на інші елементи і на систему в цілому.

Система й елементи системи – поняття умовні. Сукупність об’єктів управління, які розглядаються на певному рівні як система, на вищому рівні можуть бути елементом іншої системи.

Оскільки за системного підходу рішення щодо елементів мають прийматися відповідно до інтересів системи, то утворюється ланцюг взаємозв’язаних рішень. Кожне з них має прийматися, виходячи з інтересів більш загальної системи. Тому для вирішення практичних завдань управління треба обмежити масштаби систем, що розглядаються, – визначити вищу систему. На досягнення вищої мети має бути спрямована діяльність усіх елементів системи. Коли рішення щодо управління окремими об’єктами суперечать загальним інтересам, це призводить до втрати можливостей підвищити ефективність використання ресурсів, зокрема в перспективі, навіть за наявності сьогоденної вигоди. Звідси зрозуміле значення для наукового обґрунтування управлінських рішень об’єктивного визначення мети системи і відповідних критеріїв ефективного функціонування.

Це є основною передумовою сталого ефективного економічного розвитку як держави, так і окремих підприємств.

Обґрунтування управлінських рішень статистичними методами пов’язано з внутрішньою організацією керованої системи, тобто з її структурою. Процес виокремлення частин системи і зв’язків між ними називається структуризацією системи. Структура системи поєднана з методологією та методикою статистичного аналізу є базою структуризації СЗУ.

Структуру СЗУ доцільно будувати так, щоб рішення загальної складної проблеми можна було розчленувати на низку простих, виходячи з можливостей інформаційно-методичної реалізації цілей управління на базі статистичних характеристик.

Системний підхід, як методологічна засада СЗУ, передбачає визначення наявності взаємозв’язку між внутрішніми та зовнішніми чинниками, які визначають поведінку системи, урахування зміни в часі властивостей системи під впливом зовнішнього середовища. Такий підхід є ефективним під час вирішення завдань аналізу системи, які випливають із функцій системи та її елементів.

Основне завдання СЗУ полягає в пізнанні за допомогою статистичних методів і моделей кількісних відношень причинних зв’язків у масових суспільних явищах, опис і вимірюванні взаємозв’язків закономірностей і тенденцій розвитку в конкретних умовах місця і часу, як бази розробки заходів щодо виконання функцій управління, які випливають із загального змісту управління.

СЗУ передбачає диференціацію прийомів та методів аналізу за об’єктами управління, з урахуванням дії окремих підсистем в розподілі за їх функціями та ланками відповідно до потреб користувачів.

У результаті виникають якісно нова сукупність взаємозв’язаних функціональних груп за напрямками управління діяльністю та координація між ними, кількісно відображена статистичними методами.

Системний підхід до побудови СЗУ означає, що має бути визначено цілі та критерії функціонування системи і проведено структуризацію, яка розкриває комплекс проблем. Розв’язання цих проблем має сприяти тому, щоб система, яка проектується і досліджується найкраще відповідала поставленим цілям і критеріям. А одержані в результаті статистичного аналізу кількісні характеристики мають показати ступінь відповідності параметрів системи поставленим цілям і критеріям, висвітлити резерви підвищення ефективності управління, а на цій основі — і результатів діяльності.

СЗУ диференціюється відповідно до функцій управління: плануванням, організацією, контролем.

Під час забезпечення функції планування враховується необхідність координації короткострокових і довгострокових планів. При цьому статистичний аналіз виконання короткострокових планів є основою оцінки впливу його на виконання перспективних завдань.

Важливе місце у процесі планування належить статистичному прогнозуванню з урахуванням елементів невизначеності. Саме статистичне прогнозування на основі визначення довірчої зони прогнозних значень, зменшує небезпеку можливих втрат, які можуть виникнути в результаті непередбачуваних обставин, зокрема ризику, пов’язаного з узятими на майбутнє зобов’язаннями. Здійснення статистичного прогнозування надає плановим розрахункам можливість змінювати свою спрямованість із мінімальними витратами, коригувати плани у зв’язку зі зміною обставин за змістом, діяти відповідно до ймовірної міри можливої похибки.

Статистичні багатофакторні моделі взаємозв’язку між результатами діяльності, з одного боку, і ресурсами підприємства, з іншого, слугують базою ситуаційного планування, коли розробляються альтернативні плани з метою оперативного реагування на непередбачувані обставини і, відповідно, зменшення ризику, пов’язаного з майбутніми невизначеностями. А статистична оцінка при цьому впливу на результати діяльності основних чинників дає змогу розробити заходи, пов’язані зі зменшенням впливу обмежень, пов’язаних з дією зовнішніх чинників.

Вихідною базою планування є встановлення цілей.

Під час виконання функції планування управління потребує знання реального стану справ. Цю функцію виконує контроль, який значною мірою визначає результативність планування й управління, ступінь досягнення бажаної ефективності.

Базою статистичного забезпечення функції контролю є статистичний аналіз рядів динаміки, виконання нормативів, оцінка коливань і сталості динаміки, визначення основної тенденції розвитку, факторний аналіз динаміки, оцінка ефективності структурної політики.

При цьому першочергове значення має випереджальний контроль на основі статистичного превентивного прогнозування. Воно дає можливість запропонувати зворотний зв’язок від превентивно очікуваного виходу системи, як засобу дійового контролю до прийняття оперативних заходів з метою досягнення поставлених цілей, нормативів, критеріїв на основі коригування планів і усунення недоліків, чутливого реагування на кон’юнктуру ринку, умови конкуренції, і своєчасно перебудовувати діяльність з урахуванням вимог навколишнього середовища.

Цілям контролю і планування слугують також статистичні моделі причинно-наслідкових зв’язків, у взаємозв’язку з адекватними цілями управління та критеріями соціально-економічної ефективності. Використання цих моделей є важливою передумовою досягнення головної мети управління – підтримки якості діяльності підприємства на певному рівні залежно від зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.

У системі менеджменту на верхньому рівні перебуває стратегічний менеджмент, який представляє вищий рівень управління, розробку цілей і політики, довгострокове орієнтування на потреби ринку з метою забезпечення необхідного рівня ефективності діяльності.

Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного менеджменту ґрунтується на принципах статистичної методології діагностики стану об’єктів управління, причинно-наслідкового механізму формування динаміки, моніторингу економічної кон’юнктури, прогнозування і на цій основі прийняття оптимальних управлінських рішень.

Процес побудови СЗУ охоплює такі складові:

• визначення сутності категорії управління, сучасних її проблем і завдань розвитку;

• визначення сутності управління категорією, мети управління та способів досягнення цієї мети;

• визначення сутності СЗУ, його мети та завдань;

• визначення розподілів, які використовуються у процесі СЗУ;

• побудова системи показників СЗУ;

• визначення чинників, які обумовлюють розвиток категорії управління;

• визначення користувачів інформації;

• побудова статистичного інструментарію СЗУ;

• побудова інформаційного забезпечення СЗУ;

• побудова методичного забезпечення СЗУ;

• здійснення статистичного дослідження категорії управління;

• розробка пропозицій щодо обґрунтування і підтримки управлінських рішень на основі результатів статистичного дослідження.

Під час побудови СЗУ поряд з обґрунтуванням складу та змісту його завдань необхідно вирішити питання організаційно-методичної сумісності включених у комплекс завдань щодо: узгодження їх постановки і методів вирішення на основі єдиного підходу, обумовленого призначенням і функціями комплексу задач, змістом, узгодженим за термінами та виконавцями.

Необхідною умовою побудови СЗУ як системи є доведення необхідності та можливості оцінки її характеристик статистичними методами.

Важливе значення для статистики управління має зв’язок з іншими дисциплінами.

Теоретичні та методологічні засади СЗУ побудовані з урахуванням комплексу знань, одержаних у процесі вивчення таких дисциплін:

1. “Основи економічної теорії” – методологічні, теоретичні та засади пізнання об’єктивних законів і закономірностей економічного розвитку, потреб, інтересів і цілей суспільства – як база розробки комплексу цілей і заходів, що забезпечують вирішення довгострокових (стратегічних) та короткострокових (поточних) завдань соціально-економічного розвитку.

2. Комплекс дисциплін менеджменту – сутність, функції, форми організації та методи управління.

3. “Теорія статистики” та “Теорія ймовірності” – прийоми й методи статистичного дослідження.

4. “Макроекономіка” – механізм загального формування ринкової економіки, економічних циклів, макроекономічної рівноваги й макроекономічного регулювання – як база визначення впливу макроекономічної ситуації на результати діяльності.

5. Комплекс таких дисциплін, як “Мікроекономіка”, яка вивчає поведінку й механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами; “Економіка підприємств” – теорія і практика ефективного господарювання на рівні підприємств, формування і використання виробничого потенціалу; “Фінанси підприємств” – теорія і практика кругообігу фінансового капіталу підприємств і фінансування підприємницької діяльності, розміщення ресурсів та фінансових результатів діяльності підприємств – як база оцінки фінансової стабільності кредитоспроможності, ризику діяльності та можливого банкрутства.

6. “Бухгалтерський облік” – головна інформаційна база статистики управління.

7. “Центральний банк і грошово-кредитна політика”, “Банківська статистика” – закономірності функціонування емісії грошей, готівкового грошового обігу, кредитно-розрахункового обслуговування комерційних банків, регулювання банківської діяльності, грошово-кредитної політики – як база розробки кредитно-інвестиційної політики.

8. “Гроші і кредит” – теорія і практика грошового обороту і обігу, кредитної системи – як база обґрунтування заходів, що забезпечують ефективну кредитну діяльність тощо.