- •§1. Підготовка прокурора до участі у судовому розгляді
- •1) Вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження).
- •2) Стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього.
- •3) Характеристика особи неповнолітнього.
- •4) Умови життя та виховання неповнолітнього.
- •5) Обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього.
- •6) Наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.
- •§2. Повноваження прокурора у попередньому розгляді справи суддею
- •Глава II
- •§1. Роль прокурора у підготовчій частині судового засідання
- •§2. Повноваження прокурора у судовому слідстві
- •§3. Тактика допиту підсудного
- •1) Постановка уточнюючих запитань.
- •2) Постановка деталізуючих запитань
- •3) Пред'явлення доказів, оголошення показань інших осіб, які спростовують заяви підсудного.
- •§4. Прокурор у судових дебатах
- •§5. Обґрунтування прокурором думки щодо призначення
- •§6. Відшкодування шкоди, завданої злочинними діями неповнолітніх
- •Глава ііі Участь прокурора у судовому розгляді справ про застосування примусових заходів виховного характеру
- •Зразки апеляцій
- •Нормативно-правові акти
§2. Повноваження прокурора у попередньому розгляді справи суддею
Судовому розгляду кримінальної справи передує її попередній розгляд суддею, в якому участь прокурора є обов'язковою.
Під час попереднього розгляду справи прокурор в своїй доповіді викладає суду думку щодо п'яти питань, які суддя з’ясовує щодо кожного з обвинувачених відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України:
- чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;
- чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;
- чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог кримінально-процесуального закону;
- чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;
- чи не допущено під час порушення справи, провадження досудового слідства таких порушень кримінально-процесуального закону, без усунення яких справу не може бути призначено до судового розгляду.
Слід зауважити, що ст. 246 КПК України обмежує підстави для повернення справи на додаткове досудове слідство зі стадії попереднього розгляду. Тому суд не може з цієї стадії повернути справу на додаткове розслідування у зв'язку з тим, що під час досудового слідства не встановлена будь-яка обставина, вказана у ст. 433 КПК України.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.
Питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено, суддя може вирішити тільки за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника.
В п. 3 постанови № 5 від 16.04.2004 р. „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при попередньому розгляді справ про злочини неповнолітніх необхідно також з'ясовувати:
- чи не порушено право на захист неповнолітнього;
- чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу.
Якщо на досудовому слідстві порушено право неповнолітнього на захист і без усунення цього порушення справу не може бути призначено до судового розгляду, прокурор має заявити клопотання про направлення справи на додаткове досудове слідство, керуючись вимогами ст. 246 КПК України.
У випадку, якщо право на захист неповнолітнього порушено при вчиненні окремих процесуальних дій за відсутності підстав для направлення справи на додаткове розслідування, в подальшому не допускається використовування прокурором під час виступу в дебатах, а також судом - відповідних протоколів як джерел доказів на обґрунтування висновків про винність підсудного у вчиненні злочину.
Під час попереднього розгляду справи прокурор також має висловити думку, чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу. Запобіжний захід неповнолітньому може бути змінено в суді як при попередньому, так і судовому розгляді справи, тобто тоді, коли відпала необхідність тримання його під вартою.
При вирішенні цих питань при попередньому розгляді справи в суді прокурор повинен мати виважену, переконливу і принципову позицію.
Відповідно до вимог ст. 20 КПК України розгляд всіх справ у судах відкритий, але у справах про злочини осіб, які не досягли 16-річного віку, допускається закритий розгляд справи за вмотивованою ухвалою суду чи постановою судді. Суд може з урахуванням конкретних обставин вирішити питання про розгляд справи в закритому засіданні стосовно неповнолітніх до 18 років.
Обмеження публічності судового розгляду такої категорії справ повинно розцінюватись як право суду, а не обов'язок. Неможливо завчасно відмовитись від гласності судового розгляду справи про злочини неповнолітніх, гадаючи, що гласність процесу негативно вплине на неповнолітнього підсудного. Потрібно спочатку з'ясувати, наскільки реальна така можливість в кожному конкретному випадку. А для вирішення даного питання необхідно оцінити: характер діяння, вік підсудного, моральність особи, відношення до вчиненого, наявність чи відсутність зв'язків із злочинними елементами, наявність фактів залякувань зі сторони злочинців, особливості характеру підлітка.
Таким чином, рішення про закритий розгляд справи повинно прийматись не автоматично, а внаслідок різностороннього обговорення і лише у випадку дійсної в цьому потреби.
Відповідно до п. 10 ст. 253 КПК України питання про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні вирішується суддею на стадії попереднього розгляду справи, а прокурор має висловити свою думку з цього питання.
Питання про гласність судового розгляду може вирішуватись не лише на стадії попереднього розгляду справи, а й у підготовчій частині судового засідання і у процесі судового слідства. Слухання справ у закритому засіданні суду здійснюється з додержанням усіх правил судочинства.
Слід наголосити, що вироки у справах, які розглядались у закритому судовому засіданні, оголошуються публічно.
Висловлюючи свої міркування щодо можливості призначення справи до слухання, прокурор пропонує коло осіб для виклику в судове засідання з урахуванням особливостей судового розгляду справ про злочини неповнолітніх.
Ст. ст. 441-443 КПК України передбачено обов'язкову участь захисника, участь законних представників неповнолітнього, представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей, представників підприємств, установ, організацій, в яких він навчався або працював, громадських організацій, педагогів, лікарів та інших представників.
Як вже раніше зазначалося, п. 10 ст. 32 КПК України передбачає, що як законні представники до участі у справі допускаються батьки, опікуни, піклувальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній. Суд вправі допустити до участі в судовому засіданні законними представниками як одного, так і обох батьків неповнолітнього підсудного.
Якщо у підсудного немає батьків, опікунів і піклувальників, суд повинен викликати як законного представника неповнолітнього представника органу опіки і піклування. Ці особи можуть залучатись як законні представники неповнолітнього й у випадках, коли участь у справі батьків неповнолітнього може завдати шкоди його інтересам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р.).
Одночасно, згідно зі ст.ст. 442, 443 КПК України про час і місце слухання справи суд обов'язково повідомляє службу у справах дітей, кримінальну міліцію у справах дітей, а також підприємство, установу та організацію, в яких навчався чи працював неповнолітній, а в разі потреби й інші організації.
Проте, виклик в судове засідання представників цих відомств - це право, а не обов'язок суду. У разі необхідності суд також вправі викликати в судове засідання представників громадських організацій за місцем роботи батьків, опікуна або піклувальника підсудного.
Недотримання вимог ст.ст. 441-443 КПК України щодо обов'язкового повідомлення про час і місце розгляду справи законних представників неповнолітнього підсудного, служби та кримінальної міліції у справах дітей, підприємства, установи чи організації, в яких він навчався або працював, є порушенням права на захист неповнолітнього підсудного і підставою для скасування вироку (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р.)
Ст. 437 КПК України передбачає особливий порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до суду, а саме, як правило, через батьків або інших законних представників, які повинні забезпечити його явку до суду. Інший порядок допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами справи. Наприклад, у випадках, коли необхідно забезпечити термінову явку неповнолітнього, виклик може здійснюватися через посильного або коли необхідно захистити неповнолітнього від впливу батьків, якщо відоме їхнє прагнення перешкодити встановленню істини у справі. У таких випадках може застосовуватися привід.
Відповідно до ч. З ст. 245, ч. 4 ст. 249 КПК України на постанову судді, якою справу призначено до розгляду, зупинено або направлено за підсудністю, не може бути внесено подання прокурором. Згідно з ч. 5 ст. 246, ч. 3 ст. 248 КПК України прокурор має право протягом семи діб внести апеляцію на постанову судді, якою справу зі стадії попереднього розгляду направлено на додаткове досудове слідство або закрито провадженням.