1) Вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження).

Про вік неповнолітнього необхідні відомості слід одержати ще в стадії по­рушення кримінальної справи. Недопустимо направляти справу до суду, якщо ці дані не будуть одержані, перевірені, уточнені і підтверджені відповідними документами в процесі досудового слідства.

Вік неповнолітнього обвинуваченого встановлюється за паспортом чи свідоцт­вом про народження, виписками з книги реєстрації актів громадянського стану, довідка­ми органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналами об­ліку новонароджених тощо.

За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання або у випадку, якщо є обґрунтовані сумніви щодо оригіналу документа про народ­ження, вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою (п. 5 ст. 76 КПК України). При цьому особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з наступної доби. Якщо вік встановлюється судово-медичною експертизою, то днем народження вва­жається останній день того року, який названо експертами (тобто 31 грудня), а при визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років (наприклад, від 14 до 15 років), треба виходити із запропонованого експертизою мінімального віку особи (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами України законодав­ства у справах про злочини неповнолітніх»).

Проводячи дослідження віку, експерти використовують розроблені судо­вою медициною характеристики вікових анатомічних і фізіологічних особли­востей людини.

Оцінюючи висновок експерта про вік неповнолітнього, необхідно врахову­вати відносні особливості кожної ознаки та аналізувати їх у сукупності.

Слід зазначити, що експертиза має призначатися лише у тому випадку, коли документи про вік неповнолітнього відсутні і коли їх неможливо одержати взагалі. Якщо існує будь-яка можливість для одержання необхідних документів, вона обов'язково має бути використана, незважаючи на те, скільки потрібно витратити зусиль і часу;

2) Стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього.

В ході досудового та судового слідства у таких справах необхідно з'ясовувати:

- чи не було у неповнолітнього аномалій розвитку у ранньому дитинстві;

- які тяжкі хвороби ним перенесено і які наслідки;

- як він навчається та який має рівень знань;

- чи здатний логічно мислити;

- чи вміє зосереджуватися, орієнтуватися в ситуації;

- ступінь впливу на нього оточуючого середовища.

Всі ці дані сприяють дослідженню стану інтелектуального розвитку не­повнолітнього, який вчинив суспільно-небезпечне діяння. З цієї точки зору необхідно проаналізувати характер вчиненого діяння, а також наступну поведінку підлітка, в якій проявляється його ставлення до скоєного.

Для з'ясування стану здоров'я неповнолітнього відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України мають бути допитані як свідки його батьки або особи, які їх зам­інюють (опікун, піклувальник). Якщо підліток перебував на обліку у зв'язку з психо­неврологічним захворюванням або на лікуванні у лікарні, слід витребувати відповідні медичні документи.

За наявності даних, що свідчать про його розумову відсталість неповнолітнього, відповідно до ст.ст. 76, 433 КПК України має бути призначена судово-психологічна екс­пертиза або комплексна психолого-психіатрична експертиза. Такі ж рекомен­дації надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 8 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.1998 р. № 15) «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах». Так, у п. 15 цієї постанови зазначається, що для встановлення рівня загального розвитку неповнолітнього, ступеня його розумової відсталості та для з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними, може бути проведена відповідно до вимог ст. 433 КПК України судово-психі­атрична, психологічна або комплексна психолого-психіатрична експертиза.

У випадках, коли одержані дані свідчать про розумову відсталість непов­нолітнього, не пов'язану з психічним розладом, необхідно з'ясовувати рівень його розумової відсталості порівняно з рівнем розвитку осіб такого ж віку. Підліток з розумовим відставанням має менший запас знань і уявлень. По­трібно також з'ясувати, рівню розвитку якого віку відповідає фактичний роз­виток неповнолітнього.

Якщо буде встановлено, що неповнолітній досяг віку, з якого можлива кри­мінальна відповідальність, не страждає на психічне захворювання, що дає підставу для висновку про його осудність, але внаслідок відставання у психі­чному розвитку не міг усвідомлювати небезпеку своїх дій, передбачити їх на­слідки або керувати ними під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, він не може бути визнаний винним, а отже й притягнутим до кримінальної відповідальності. У таких випадках провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину;