Право європейського союзу

Питання Європейського вибору України постало одночасно з відновленням її незалежності. Сьогодні цей курс став офіційним зовнішньополітичним курсом нашої держави.

Повернення України до Європи є природним та історично обумовленим. Шлях до євроінтеграції обʼєктивно співпадає з пріоритетами внутрішнього державотворення. Він передбачає реальне забезпечення та захист основних прав та свобод людини, створення правової, соціальної та демократичної держави, яка посідає гідне місце у світовому співтоваристві.

На сьогодні перед Україною стоїть завдання здійснити послідовне та виважене реформування економічних та соціальних сфер, спрямованих на досягнення нею успіху на шляху у просуванні до Європейського Союзу, наближення законодавства України до законодавства ЄС, реалізації положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом та його державами-членами, а також врегулювання існуючих проблемних питань у двосторонніх політичних та економіко-торговельних відносинах.

Право Європейського Союзу – інструмент економічної та політичної інтеграції країн Європи, засіб побудови і консолідації Європи, зокрема спільного ринку товарів, робочої сили, капіталів та надання послуг.

Основні терміни дисципліни

Символи ЄС: Гімн Європи – слова твору Міллера "Ода радості", покладена на музик фіналу Девʼятої симфонії Бетховена; виконується під час урочистих подій. Прапор Європи – в 1986 році Європейська Рада ухвалила прапор, який став емблемою ЄС. Синє поле з дванадцятьма золотими зірками в центрі, розміщеними по колу символізує союз народів Європи. Майорить над спорудами ЄС в Брюсселі, а також під час проведення національних та міжнародних зустрічей, у роботі яких беруть участь представники ЄС. Кількість зірок незмінна, число 12 символізує досконалість і єднання. Європейська грошова одиниця. Екю-євро. Грошова одиниця Екю запроваджена в 1979 р. як центральний елемент Європейської монетарної системи з метою підтримки механізму обмінних курсів. В її основу було покладено зважений кошик валют. З 1 січня 1999 року запроваджено євро за курсом 1 екю=1 євро. Готівковий обіг євро – з 1 січня 2002 року. Назву євро було узгоджено 15-16 грудня 1995 року на Мадридському саміті.

Критерії вступу (Копенгагенські критерії) – у червні 1993 року Європейська Рада на своєму засіданні в Копенгагені визнала право країн Центральної та Східної Європи вступити до ЄС після виконання ними вимог за трьома критеріями: політичного: стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство закону, дотримання прав людини та захист прав меншин; економічного: діюча ринкова економіка; "членського" : зобовʼязання, що випливають з факту вступу до ЄС, зокрема, визнання принципів політичного, економічного та монетарного обʼєднання. Однак ЄС лишає за собою право вирішувати питання про те, коли він буде готовий прийняти нових членів. Європейський Союз обʼєднує 27 держав Європи, які шляхом створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики і діяльності мають на меті сприяти економічній і соціальній інтеграції, а також солідарності держав-членів ЄС.

Європейське право це система юридичних норм, які формуються у звʼязку з утворенням, і функціонуванням Європейських Співтовариств і Європейського Союзу на основі і відповідно до установчих договорів і загальних принципів права. В системі виділяються наступні комплексні галузі: право економічної інтеграції – правила, спрямовані на захист і регулювання принципів спільного ринку, свободи, руху товарів, послуг, працюючих, капіталів і платежів.; групи правових норм, закріплені в установчих договорах, в правових актах інститутів ЄС, якими здійснюється регулювання суспільних відносин в галузі різних спільних політик ЄС, зокрема валютно-економічної політики; інституційне право – положення, регулюючі порядок формування, діяльності і повноваження інститутів Європейського Союзу. У деяких наукових роботах інституційне право ЄС далі підрозділяється на конституційне і адміністративне право. Останнє включає також процесуальні норми, повʼязані з оскарженням в Європейському Суді дій і вирішень інститутів ЄС.

Джерела права ЄС: А) Первинні джерела права Європейського Союзу. Б) Похідні (вторинні) джерела права Європейського Союзу. В) Судові рішення. Г) Міжнародні договори, що укладаються із третіми державами.

Принципи права ЄС: Принцип верховенства права ЄС (принцип верховенства права ЄС означає, що правові норми, що входять в право, мають пріоритет перед правилами, закріпленими в законодавстві окремої держави-члена. Європейський Суд являється головним гарантом дотримання принципу верховенства всіх правових актів ЄС). Принцип прямої дії права ЄС (даний принцип являється головною відмінністю права ЄС від міжнародного права, норми якого регулюють, перш за все, стосунки держав і міжнародних організацій. Регламенти, що приймаються інститутами ЄС, є актами прямої дії); принцип охорони і захисту основних прав і свобод особи; принцип пропорційності (за цим принципом, будь-який обовʼязок або заборона, покладені органами публічної влади на громадян, не повинні виходить за межі необхідних цілей дій, що приймаються. Цей принцип записаний в Установчому договорі ЄС: "будь-які дії Співтовариства не повинні йти далі того, що необхідне для досягнення цілей цього договору" (ст.3b); принцип рівності (тобто неприпустимості дискримінації фізичних і юридичних осіб залежно від різних соціальних і правових чинників, перш за все приналежності до громадянства певної держави); принцип конфіденційності (інститути і органи співтовариства в процесі реалізації своїх повноважень, не має права розкривати стороннім особам інформацію, що зачіпає приватне життя громадян, комерційну таємницю підприємців без згоди останніх); принцип субсидіарності (за цим принципом ЄС і його інститути повинні проявляти активність там, де держави-члени не в змозі успішно самостійно вирішувати проблеми своїх народів, а також там, де дії на рівні співтовариства здатні принести кращий результат, чим коли проблема вирішується на рівні окремих держав).

Міжнародна правосубʼєктність ЄС дозволяє вступати в договірні й інші міжнародні правовідносини. Незважаючи на ряд особливостей ЄС, можна стверджувати, що це - міжнародна міжурядова організація спеціального характеру, що здобуває в процесі еволюції риси міжнародної організації загального характеру, про що свідчить включення в її установчі документи положень про спільну зовнішню політику й політику безпеки. ЄС є субʼєктом міжнародного права похідного характеру, зміст та обʼєм його міжнародної правосубʼєктності обумовлені волею держав-членів і обмежені необхідністю виконання закріплених за ним функцій. Одним з найважливіших проявів міжнародної правосубʼєктності ЄС є його договірна правоздатність. Наступним атрибутом міжнародної правосубʼєктності ЄС є так зване ius communicandi або право посольства. ЄС здійснює як пасивне право посольства, тобто приймає в себе представництва інших субʼєктів міжнародного права (що характерно для багатьох міжнародних організацій), так і активне право посольства, тобто сам направляє свої місії в треті країни або інші міжнародні організації.

Інституційний механізм ЄСце система інститутів та органів, утворених відповідно до установчих договорів, та інші органи, які закріплені в договорах, а також створені на основі вторинного права Європейських Співтовариств та Європейського Союзу. Термін "інститут" в європейському праві відноситься до установ Союзу, які наділені повноваженнями приймати юридично обовʼязкові рішення. В інших випадках використовується поняття "орган". Всього у ЄС нараховується пʼять інститутів: Європейський парламент; Рада Європейського союзу; Європейська комісія; Суд європейських співтовариств; Рахункова палата (Палата аудиторів). Інститути доповнюють наступні органи: судовий – Суд першої інстанції. Два органа консультативного характеру – Економічний і соціальний комітет, Комітет регіонів, що діють у дорадчій якості. Органами фінансової і валютної політики є – Європейський центральний банк, Європейська система центральних банків, Європейський інвестиційний банк. Європейський Парламент призначає Уповноваженого по правам людини (омбудсмена).

Свободи ЄС. Свободи закріплені в тексті Договору про ЄС. Абзац "с" п. 1 ст. 3 відповідного договору говорить про те, що для досягнення визначених цілей діяльність Спільноти охоплює (...) внутрішній ринок, який характеризується скасуванням перешкод для вільного пересування осіб, товарів, послуг та капіталу між державами-членами. Із цієї статті ми можемо визначити перелік цих свобод, а саме: 1) свобода пересування товарів; 2) свобода пересування осіб; свобода пересування (або точніше, надання) послуг; свобода пересування капіталу.