МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання практичних завдань по курсу

“ВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА”

для студентів спеціальності 6.050200 “Логістика”

денної форми навчання

Укладачі: К.М. Таньков _______________

О.М. Тридід _______________

Відповідальний за випуск _________________ О.М. Тридід

Затверджено на засіданні

кафедри логістики.

Протокол № 6 від

19 грудня 2005 року

Харків, ХНЕУ. 2006

Затверджено на засіданні кафедри логістики.

Протокол № 6 від 19 грудня 2005 року

Методичні рекомендації до виконання практичних завдань по курсу “Виробнича логістика” для студентів спеціальні 6.050200 „Логістика” денної форми навчання /укл. К.М. Таньков, О.М. Тридід – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – с. (Укр. мова)

Подаються практичні завдання (розрахункові задачі та евристичні завдання для аналізу) за модулями й темам для закріплення знань (аудиторна і самостійна робота студентів) з навчального курсу “Виробнича логістика”.

Рекомендовано для студентів спеціальності 6.050200 денної форми навчання.

© Харківський національний

економічний університет, 2006

© Таньков К.М.

2006

ВСТУП

Методичні рекомендації до виконання практичних завдань по курсу “Виробнича логістика” призначені для закріплення студентами теоретичних знань з навчального курсу „Виробнича логістика” та отримання ними навичок практичної діяльності в сфері логістики промислового підприємства.

Методичні рекомендації підготовлені за модульним принципом, кожний з модулів складається із наступних розділів: формули до задач; задачі для самостійної та аудиторної роботи студентів. В кінці рекомендацій подаються евристичні завдання для аналізу.

Модуль 1 логістичне управління виробничими процесами

1.1. Формули до задач

1.1. Річні витрати різального інструменту (І)

N  T_M.

І =   K, грн./рік (1.1)

L_РОБ

T_СТ  (  + 1 )  (1 – p)

І_ЗАТ

де N – річна програма витрати інструменту, шт;

T_M. – машинний час, год.;

T_СТ. – стійкість інструмента (в тих же одиницях виміру, що і T_M.);

р – коефіцієнт передчасного виходу інструменту з ладу;

L_РОБ. – довжина робочої частини інструменту, мм;

І_ЗАТ. – товщина шару металу, що знімається при заточуванні інструменту, мм;

К – кількість інструментів, що працюють одночасно, шт.

1.2. Річна потреба в різальному інструменті (Ф)

Ф = І + Ф_ОБОР.,шт./рік (1.2)

де І – річні витрати різального інструмента, шт.;

Ф_ОБОР. – оборотний фонд на початок планового періоду, шт.

1.3. Потреба в різальному інструменті на плановий період (Ф')

Ф' = Ф – З_КР.,шт. (1.3)

де Ф – річна потреба в різальному інструменті, шт.;

З_КР. – фактичний запас інструмента на кінець базового періоду, шт.

1.4. Повний час зносу різального інструменту (Т_ЗН)

L_РОБ.

Т_ЗН. = T_СТ.  (  ) + 1 ,год. (1.4)

І_ЗАТ.

де T_СТ. – стійкість інструменту (в тих же одиницях виміру, що і T_СТ.);

L_РОБ. – довжина робочої частини інструменту, мм;

І_ЗАТ. – товщина шару металу, що знімається при заточуванні інструменту, мм.

1.5. Цеховий оборотний фонд інструменту (О_Ц)

О_Ц = Е_Ф. + З_ІРЛ.,шт. (1.5)

де Е_Ф. – експлуатаційний фонд інструменту (інструмент на робочих місцях плюс інструмент в заточуванні та ремонті), шт.;

З_ІРЛ. – запас інструменту на цеховому складі (витратний і страховий), шт.

1.6. Мінімальний запас інструменту (З_MIN)

З_MIN. = Д  Т_Т.В.,шт. (1.6)

де Д – одноденна потреба в інструменті, шт;

Т_Т.В. – час термінового виготовлення партії інструментів, год.

1.7. Запас точки замовлення інструменту (З_Т.З.)

З_Т.З. = З_MIN + Д  Т_Н.В.,шт. (1.7)

де З_MIN. – мінімальний запас інструменту, шт.;

Т_Н.В. - час нормального виготовлення партії інструментів, год.

1.8. Середній запас інструменту (З_сер)

З_С. = З_MIN + 0,5  П, шт. (1.8)

де П – партія одночасно купованого інструменту.

1.9. Максимальний запас інструменту (З_мах)

З_МАХ = З_MIN + П, шт. (1.9)

1.10. Партія інструменту, що одночасно замовляється (П)

Т_ПЗ.

П = , шт. (1.10)

Т_ШТ,  К_Н,

де Т_ПЗ. – підготовчо-заключний час, год.;

Т_ШТ, – норма часу на випуск одиниці інструменту, год.;

К_Н, – коефіцієнт, що враховує час на переналагодження обладнання для виготовлення інструменту.

1.11. Денна потреба в інструменті (Д)

П

Д = , шт. (1.11)

Т_ПОН.

де Т_ПОН. – період поновлення запасу інструменту, год.

1.12. Річний економічний ефект від виробництва продукції підвищеної якості (Е_Р.)

Е_Р. = ( П – Е_Н.  К)  N, грн. (1.12)

де П – приріст прибутку від реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн./шт.;

К – питомі додаткові капітальні вкладення, пов'язані з виробництвом продукції підвищеної якості, грн./шт.;

Е_Н. – коефіцієнт прибутковості капіталовкладень;

N – річний обсяг виробництва продукції підвищеної якості, шт.

1.13. Річна економія від збільшення прибутку внаслідок зміни якості продукції (Е_В.)

Е_В. = [(Ц₂ – С₂) – (Ц₁ – С₁)]  N, грн. (1.13)

де Ц₁, Ц₂ – ціна одиниці продукції, відповідно до і після підвищення якості, грн./шт.;

С₁, С₂ – собівартість одиниці продукції, відповідно до і після підвищення якості, грн./шт.;

N – обсяг виробництва продукції підвищеної якості (за рік або з часу здійснення заходу до кінця року), шт.

1.14. Термін окуплення додаткових капіталовкладень у поліпшення якості продукції (Т_ОК.)

К_Д.

Т_ОК. = , рік (1.14)

П

де К_Д. – додаткові капітальні вкладення, спрямовані на реалізацію заходів з підвищення якості продукції, грн.

1.15. Коефіцієнт економічної ефективності додаткових капіталовкладень у поліпшення якості продукції (Е)

П

Е =  (1.15)

К_Д.

1.16. Загальний річний економічний ефект при виробництві і використанні нових засобів праці тривалого використання (Е_З.)

П₂ Т₁ + Е_Н В₁ – В₂ – Е_Н.  (К₂ – К₁)

Е_З. = (З₁     +  - З₂ )  N₂ (1.16)

П₁ Т₂ + Е_Н Т₂ + Е_Н

де З₁, З₂ – приведенні витрати в розрахунку на одиницю базового і нового засобу праці, грн./шт.;

П₁, П₁ – річний обсяг продукції, виготовленої при використанні базового і нового засобу праці відповідно, шт.;

Т₁, Т₂ – коефіцієнти реновації (обраховуються як величини, обернені до строку служби);

В₁, В₂ – річні експлуатаційні витрати у споживача при використанні базового і нового засобу праці в розрахунку на весь обсяг продукції, що виготовляється за допомогою нового варіанту, грн.;

К₁ К₂ – супутні капіталовкладення споживача при використанні базового і нового засобу праці в розрахунку на весь обсяг продукції, що виготовляється за допомогою нового варіанту, грн.;

N₂ – річний обсяг виробництва засобу праці нової конструкції, грн.;

Е_Н – нормативний коефіцієнт прибутковості капіталовкладень.

1.17. Загальний річний економічний ефект від виробництва і використання нового або удосконаленого предмету праці (Е_П)

Н₂ С₁ – С₂ – Е_Н  (К₂ – К₁)

Е_П. = ₁  (  +  - ₂ )  N₂ (1.17)

Н₁ Н₂

де ₁, ₂ – приведені витрати на одиницю базового і нового предмету праці;

Н₁, Н₂ – питомі норми витрат відповідно базового і нового предмету праці в розрахунку на одиницю продукції, що виготовляється споживачем, грн./шт.;

С₁, С₂ – витрати на одиницю продукції, що виготовляється споживачем при використанні базового і нового предмету праці, без врахування їх вартості, грн./шт.;

К₁ К₂ – супутні капіталовкладення споживача при використанні базового і нового предмету праці в розрахунку на одиницю продукції, що виготовляється за допомогою нового предмету праці, грн./шт.;

N₂ – річний обсяг виробництва нового предмету праці, шт.

1.18. Приведені витрати по і-тому варіанту впровадження нового засобу праці (виробництва нового предмета праці) (З_і)

З_і = С_і + Е_Н  К_і, грн/шт. (1.18)

де С_і – собівартість одиниці продукції і-того варіанту, грн./шт.;

К_і – питомі капіталовкладення і-того варіанту, грн./шт.