Транспортний рівень

Протоколи транспортного рівня TCP/IP надають транспортні послуги прикладним процесам. Основними протоколами транспортного рівня TCP/IP є протокол керування передаванням TCP (Transmission Control Protocol) і протокол користувальницьких дейтаграм UDP (User Datagram Protocol). Транспортні послуги цих протоколів суттєво відрізняються. Протокол UDP доставляє датаграми без установлення з'єднання. При цьому він не гарантує їхнього доставляння. Протокол TCP забезпечує надійне доставляння байтових потоків (сегментів) із попереднім встановленням транспортного дуплексного з'єднання (віртуального каналу) між модулями TCP мережних комп'ютерів. Для розв'язання транспортних завдань протоколи TCP та UDP в перебігу передавання даних формують і додають до даних свої заголовки обсягом 20 байт та 8 байт відповідно.

Кожен прикладний процес взаємодіє з модулем транспортного рівня TCP або UDP через окремий порт, що дозволяє при взаємодії систем однозначно ідентифікувати прикладні процеси. Ці порти нумеруються починаючи з нуля. При передаванні запиту прикладної програми клієнта до прикладної програми сервера транспортний модуль, формуючи датаграму чи сегмент, вказує номери портів програмних модулів прикладних протоколів сервера й клієнта. З цією метою в заголовку пакета протоколу транспортного рівня виділено два поля — «порт одержувача» і «порт відправника», обсягом по 2 байти. Номери портів TCP та UDP до прикладних протоколів сервера стандартизовано IETF. Для цього надано номери в діапазоні від 1 до 1023. Наприклад, програмний модуль TСP сервера взаємодіє з модулем протоколу HTTP через порт з номером 80. Взаємодія модуля TCP чи UDP клієнта з будь-яким модулем прикладного протоколу відбувається через порт, якому надається вільний номер, за значенням більший ніж 1023.

Мережний рівень

Протоколи мережного рівня TCP/IP забезпечують взаємодію поміж мережами різної архітектури тощо. Основним протоколом мережного рівня технології TCP/IP є міжмережний протокол IP та його допоміжні протоколи: адресний протокол ARP; реверсний адресний протокол RARP (Reverse ARP); протокол діагностичних повідомлень ICMP (Internet Control Message Protocol), який надсилає повідомлення вузлам мережі про помилки на маршруті, які виникають при передаванні пакетів тощо.

Головне завдання міжмережного протоколу IP — це маршрутизація пакетів даних поміж різнотипними комп'ютерними мережами. Для розв'язання цього завдання протокол IP підтримує IP-адресацію мереж та вузлів, використовує таблицю маршрутизації пакетів, виконує, за необхідності, фрагментацію та дефрагментацію цих пакетів.

Функціонування мережного рівня також забезпечує низка протоколів динамічної маршрутизації RIP, OSPF, які динамічно формують маршрути таблиці маршрутизації за алгоритмами вектора VDA (Vector Distance Algorithm) і стану зв'язку LSA (Link State Algorithm) відповідно, протоколів політики зовнішньої маршрутизації EGP (Exterior Gateway Protocol), BGP (Border Gateway Protocol) тощо.

Протокол HTTP (Hypertext Transfer Protocol — Протокол пере­давання гіпертексту) є протоколом вищого рівня відносно прото­колу TCP/IP — протоколом рівня додатку. HTTP розроблений для ефективного передавання по Internet веб-сторінок.

Протокол FTP (File Transfer Protocol — Протокол передавання файлів) спеціально розроблений для передавання файлів по Internet.

За допомогою протоколу TELNET ви можете підключитися до віддаленого комп'ютера як користувач (якщо наділені відповід­ними правами, тобто знаєте ім'я користувача і пароль) і виконува­ти дії над його файлами і додатками так само, якби ви працювали на своєму комп'ютері.

WAIS розшифровується як Wide-Area Information Servers. Цей протокол розроблений для пошуку інформації в базах даних.

Протокол Gopher — протокол рівня додатків, розроблений у 1991 р. До загальномісцевого розповсюдження гіпертекстової сис­теми World Wide Web Gopher використовувався для витягування інформації (переважно текстової) з ієрархічної файлової структури.

WAP (Wireless Application Protocol) у 1997 p. розробила група компаній Ericsson, Motorola, Nokia та Phone.com (колишньою IJnwired Planet) для того, щоб надати доступ до послуг Internet користувачам безпровідних пристроїв, таких як мобільні телефо­ни, пейджери, електронні органайзери тощо, які використовують різні стандарти зв'язку.

IP-адреси. Кожний комп'ютер в Internet має свою унікальну адресу, яка складається з чотирьох чисел — від 0 до 255, розділе­них крапками, наприклад 192.254.55.232

Такі адреси називають IP-адресами, оскільки вони забезпечу­ють коректну роботу протоколу IP. IP-адреса складається з двох частин. Перша, до якої належать від одного до трьох чисел зліва, означає мережу, в якій перебуває комп'ютер, і називається іден тифікатором мережі. (Internet складається з багатьох мереж, кожна з яких має свою адресу.) Друга частина IP-адреси відповід но від одного до трьох чисел справа означає конкретний комп'ютер у мережі і називається ідентифікатором вузла. Таким чином, ієрархія IP-адрес читається зліва направо, тобто зліва розташову­ються старші біти, справа — молодші. Старші біти ідентифікують мережу, молодші — вузли мережі (комп'ютери).

Доменні імена. Слово «домен» у перекладі означає «область», «зона». Стосовно Internet домен є віртуальною зоною, до якої на­лежить той чи інший комп'ютер. Доменне ім'я представляє адресу будь-якого ресурсу в Internet як послідовність слів.

Лекція № 5

Тема: Система електронної пошти. Телеконференції.

Мета:

• Сформувати поняття електронної пошти. Розглянути прийоми з електронною поштою в програмі Outlook Express.

• Розвивати вміння порівнювати, будувати причинно-наслідкові зв’язки.

• Виховувати культуру користувача ПК.

План:

1. Робота з електронною поштою в програмі Outlook Express

2. E-mail – найпоширеніший сервіс Інтернету.

3. Правила відправлення та одержання електронного повідомлення.

4. Групи новин або телеконференції

Література:

1. Ярмуш О.В., Редько М.М. «Інформатика і комп’ютерна техніка» 159-162

2. Пушкарь О.І. «Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології»

стор266-272

3. Баженов В.А, Венгерський П.С., Горлач В.М., «Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології» стор 598-606

Електронна пошта

Робота з електронною поштою в програмі Outlook Еxpress 6.0. Outlook Express — це програма, що занесена до про­грамного комплексу Internet Explorer, призначена для роботи з поштою і новинами. У результаті запуску програми відкриється вікно, а точніше — чотири вікна Outlook Express:

1. верхнє ліве вікно — вікно папок, у якому розміщуються пап-кіт вхідної, вихідної пошти, відправлених і видалених повідом­лень; тут можна створювати також нові — свої папки;

2. вікно контактів, розташоване внизу зліва, — адресна кни­ші, до якої можна заносити імена і електронні адреси ваших по-(стійних адресатів;

3. верхнє праве вікно — вікно заголовків, у якому можна поба­чити список надісланих на вашу адресу листів або статей з груп новин;

4. четверте вікно відображує текст виділеного вами повідом­лення.

Як і в Internet Explorer, Outlook Express має панель інструментів, на яку винесено всі функції, що часто використовуються, та меню вгорі вікна. На панелі Outlook Express — дев'ять кнопок, за допомогою яких можна отримати доступ до найбільш необхідних функцій: Создание нового сообщения, Печать сообщений, Доставка сообщений, Удаление сообщений, Адресная книга, Поиск нужных сообщений и адресов електронной почты.

Щоб настроїти програму, потрібно викликати діалогове вікно Параметры (Сервис/Параметры).

Вкладка Общие — призначена для загального настроювання програми.

Вкладку Отправка сообщений— застосовують для формату вання вигляду вашого повідомлення (шрифт, фонові малюнки тощо).

Вкладка Обслуживание — призначена для обслуговуваний Outlook Express (видалення повідомлень з папки Удаленные то що).

Вкладку Учетные записи використовують для настроювання імені поштового сервера, пароля для доступу до нього.

Коли ви переписуєтеся з багатьма адресатами, заповнити поле Кому іноді стає проблемою. Адресу ви повинні написати точно І тому вигляді, як вона зареєстрована в Internet. Правильно потріб но написати й імена адресатів. Для того щоб спростити цю роботу, слід вдатися до послуг вашої Адресной книги. Вона вмикається кнопкою Адрес або через панель Контакты вікна Outlooк Express.

Заносити адреси в Адресную книгу можна в ручному і автома тичному режимі. Автоматичний режим вмикається встановленням галочки Сервис /Параметры /Отправка сообщений/Авто­матически заносить в адресную книгу получателей. Вручну до­дати нового адресата в книгу можна так: натисніть кнопку Адрес, потім Создать, і внесіть в бланк Адресной книги інформацію про адресата. Але не забудьте натиснути ще кнопку Добавить поряд з адресною смугою.

Користуючись Адресной книгой ви можете відправити один лист кільком адресатам. До списку одержувачів потрібно додати кілька імен з Адресной книги.

Для створення нового повідомлення натисніть кнопку Создать сообщение на панелі Outlook Express. Перед вами з'явиться бланк створення повідомлення (рис. 1).

Рис. 1

На цьому бланку створимо найпростіше повідомлення — лист самому собі. Адже за допомогою звичайної пошти це можна зробити. Для цього введемо власну адресу (якщо ви ще не маєте власної адреси, її можна легко одержати, відкривши безко­штовну поштову скриньку на одному з порталів, наприклад на поштовому сервері ukr.net) в поле Кому, а поле Копия залишимо пустим. Решта реквізитів принципового значення для роботи е-mail не має. Вибравши шрифт і розмір, клацнемо по полю, що міститиме текст повідомлення, і введемо довільну інформацію. Наш лист практично готовий.

Щоб його відправити, натисніть кнопку Отправить.

Перевірити, наскільки успішно ви попрацювали, можна натис­ненням кнопки Доставить. У папці Входящие має бути ваш лист. Подвійним клацанням ви можете його відкрити і перечитати. На практиці дуже часто потрібно пересилати по e-mail різноманітні файли (звіт, акт, протокол тощо). Для цього використайте кнопку Вложить на панелі інструментів Outlook Express.