3. Визначення понять «державна реєстрація прав на землю» та «державна реєстрація права власності на нерухоме майно». Принципи державної реєстрації прав на землю.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що реєстрація прав на землю - це юридично визначена, поліфункціональна, вольова діяльність суб’єктів управлінських земельних правовідносин, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою суб’єктами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення відповідних прав на земельні ділянки, у належних заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як легалізованих суб’єктів зазначених прав.

Аналогічно, за загальним правилом, реєстрація прав власності на нерухоме майно (крім земельних ділянок) - це юридично визначена, поліфункціональна, вольова діяльність суб’єктів адміністративних реєстраційних правовідносин, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою суб’єктами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення відповідних прав на нерухоме майно у належних заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як легалізованих суб’єктів зазначених прав.

І лише у випадку, якщо реєстрація прав на нерухоме майно (крім земельних ділянок) проводиться після здійснення передбаченої законом державної реєстрації договору про відчуження майна (приклади наведено вище) юридична природа державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідає задекларованій у визначенні наведеному у:

ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;

п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно: державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Тобто, у такому випадку державна реєстрація буде становити собою діяльність, спрямовану на визнання та підтвердження факту виникнення відповідного права.

Таким чином, реєстрація прав на нерухоме майно, на відміну від реєстрації прав на земельні ділянки, має змінну юридичну природу залежно від конкретної процедури, способу набуття права на нерухоме майно.

Отже, крім суттєвих відмінностей між реєстрацією прав на землю та реєстрацією права власності на нерухоме майно за об’єктним складом, чинне законодавство України дозволяє зробити висновок, що юридична природа реєстрації прав на землю в усіх випадках полягає у легалізації прав на землю, у той час як правова природа реєстрації прав на нерухоме майно є різною залежно від способу набуття права на нерухоме майно і може становити собою як легалізацію (тобто виникнення) прав на нерухоме майно, так і легітимацію (визнання зазначених прав). Наведений факт є ще одним аргументом на користь позиції про недоцільність ототожнення правових режимів землі та нерухомого майна, а також аргументом проти беззастережного застосування норм цивільного законодавства до регулювання земельних відносин як сучасної тенденції «розвитку» законодавства.

Принципи державної реєстрації прав на землю.

Принципи права у сфері реєстрації прав на землю – закріплені в законодавстві головні начала, керівні ідеї, що визначають основний зміст норм права у сфері реєстрації прав на землю.

Якщо проаналізувати ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» через призму категорій, понять та термінів вироблених¹⁰ науковою думкою у сфері принципів реєстрації прав на земельні ділянки, нерухоме майно, то можна виділити наступні 13 принципів державної реєстрації прав на землю в Україні:

1. Принцип обов’язковості реєстрації (або по-іншому на думку деяких вчених – принцип формалізму).

[Випливає з ч. 1 ст. 3 Закону: «Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом».]

2. Принцип публічності (або іншими словами - принцип гласності). Деякі вчені називають цей принцип «принципом внесення».

[Випливає з ч. 4 ст. 3 Закону: «Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом».]

3. Принцип наступності (російською – «преемственности»).

[Випливає з ч. 5 ст. 3 Закону: «Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою».]

4. Принцип заявницького характеру державної реєстрації (або принцип диспозитивності).

[Випливає з ч. 5 ст. 3 Закону: «Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна».]