85. Вибори у I та II Державні Думи. Українська парламентна громада.

В роки революції відбувається піднесеня Укр. Нац. Руху. Під час віборів у першу Д. думу, весною 1096 року, Укр. Партії, за винятком радикальної і демократичної, байкотували вибори. Від У. було обрано 102 депутати (поміщики, інтелігенція, селяни, робітники, священики). У парламенті 45 депутатів об`єдналися в «Укр . Думську громаду» під головуванням адвоката з Чернігівщини І.Шрага.

Громада випускала журнал «Укр. Вісник», з яким плідно співпрацювали Грушевський і Франко. Головною політ. Метою громади було проголошення автономії У. Грушевський навіть склав декларацію, яка мала бути оголошена з думської трибуни. В наслідок розпуску першої Д. думи реалізувати цю ідею не вдалося.

В січні 1907 р. відбувалися вибори в другу Д.думу. У ній взяли участь всі укр. Партії.

47 укр. Депутатів знов об`єдналися в «Укр. Думську громаду» і видавали часопис «Рідна справа- вісті з Думи».

Громада вимагала: 1.Автономію У., 2.українізацію освіти і держ. Управління. 3.Створення кафедр укр. Мови, літератури та історії.

Діяльність укр. Громади показала світовій громадськості, що укр. Народ існує і захищає свої права.

Уряд збирав сили для придушення революції. 3 червня 1907 р. друга Д. дума була розпущена. Це свідчило про закінчення революції і початок реакції. Деякі політ. Партії пішли в підпілля, а їх кирівники емігрували. Укр. Періодичні видання практично зникли, а розмови про українізацію освіти дратували царський уряд.

Єдиною легально-діючою укр. Організацією була ТУП ( Товариство Укр. Поступовців), яка висупала за україніз. Освіти, допущення укр. Мови у громадських установах, суді і церкві. Методи боротьби- конституційні.

86. Судова реформа 1864 року в Російській імперії.

Російські чиновники вважали, що суди повинні захищати інтереси Д., а права особи- справа другорядна. Вироки виносилися із врахуванням класових відмінностей: дворянам- легші вироки, нижчим верствам наслення- суворіші покарання.

Судова реформа перетворила феодальне право на буржуазне.

• Суд перетворився на гласний ( у присутності публіки и преси)

• Обвинувачееня підтримував прокурор, захист адвокат.

• В суді брали участь присяжні засідателі від всіх станів.

• Окружні суди (По одному на губернію)- Суди першої інстанції.Якщо вироки виносилися з участю присяжних засідателів, то вони важжалися остаточними. Якщо вироки були винесені без участі присяжних, то їх можна було оскаржити в судовій палаті. (В У. їх було 3 : Київська, Харківська, Одеська).

• Сенат –вища касаційна інстанція, який міг скасувати або переглянути судове рішення.

• Мирові судді вирішували дрібні справи, обиралися терміном на 3 роки на земських зборах.

В судочинстві збереглися пережитки кріпасництва: окремі суди для духовенства і для військових, збереження волосного суду для селян, який мав право засуджувати селян до принизливого покарання різками.

87. Характерні ознаки трудового законодавства в Україні у 60-ті – першій половині 80-х р.Р. XX ст

Загаьні принципи радянського трудового права і норми, що регулюють трудові відносини, містили прийняті 15 липня 1970р. основи законодавства СРСР і союзних республік про працю. 10 грудня 1971р. був прийнятий кодекс законів про працю УРСР.

Він складався з 18 розділів.

Кодекс регулював такі види договорів : Колективний і трудовий. Встановлювався робочий час, час відпочинку. Відбівалось унормівання праці. Існували гарантії і компенсації, гарантії про покладання на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Всановлювалась трудова дисципліна, відбувалася охорона праці.Також виокремлювалися праця жінок і праця молоді. Існували пільги для працівників, які поєднують работу з навчанням. Вирішувалися індивідуальні трудові спори. Існували професійні спілки. Відбувалася участь працівників в управліні підприємствами, організаціями. Також, існувало державне соц. Страхування. Відбівався нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

12 серпня 1983р. президія ВР СРСР прийняла указ про внесення змін до трудового законодавства. Зміни були спрямовані, перш за все на змінення трудової дисципліни, що було характерним для командно- адміністративної системи.