77. Розвиток трудового законодавства в Радянській Україні з 1917 р. До кінця 30-х р.Р. XX ст.

У трудовому законодавстві також відбувалися зміни. Так, поширювалася на Україну дія прийнятого 10 грудня 1918 року РСФРР Кодексу законів про працю. В цьому документі вміщувалися норми, що закріплювали загальний обов’язок працювати та право на працю, регулювалися питання оплати праці, дисципліни праці, право на відпочинок та матеріальне забезпечення. Для залучення до праці широко використовувалася трудова повинність, трудова мобілізація. У зв’язку з тим, що проводилася мілітаризація ряду галузей промисловості, на підприємствах відповідно встановлювалися режими, близькі до режимів військових установ. Характерно, що з’явилося поняття трудового дезертирства; до порушників дисципліни застосовувалися заходи примусу.

15 листопада 1922 року було введено в дію Кодекс законів про працю УСРР. Він складався з 17 розділів, які поділялися на 192 статті. Норми кодексу поширювалися на всіх осіб, що працювали за наймом. Наймання і надання робочої сили проводилося виключно на основі добровільної згоди працівника. Так, тривалість робочого дня становила вісім годин, а для тих осіб, що працювали під землею, а також для осіб розумової та конторської праці — шість годин. Безперервний щотижневий відпочинок мав становити не менше 42 годин. За кодексом колективний і трудовий договори були основними правовими формами залучення до праці. Встановлювалося, що при укладанні колективних трудових угод профспілки мали право виступати перед різними інстанціями від імені найманих працівників з питань праці і побуту. Розмір оплати за працю не міг бути меншим обов’язкового мінімуму оплати, що встановлювалася для даної категорії праці державою. Тривалість нормативного робочого дня за кодексом становила 8 годин. Пільги — 6 годин — встановлювалися для неповнолітніх, для осіб, що працювали під землею, а також для осіб розумової і конторської праці.

79. Юридичне закріплення приєднання Західної України до срср – урср.

1 листопада 1918 року Українська Національна Рада видала відозви “До населення міста Львова” та “Український народе”, в яких зазначалося, що на українських землях Австро-Угорської монархії утворилася українська держава. Найвищою владою проголошувалася Українська Національна Рада.    На засіданні Української Національної Ради 9 листопада 1918 року було визначено назву Української держави — Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). До її складу входили: Східна Галичина, Північна Буковина (невдовзі була захоплена Румунією) та українські повіти Закарпаття (відійшло спочатку до Угорщини, а з квітня 1919 року — до Чехословаччини). Таким чином, ЗУНР фактично охоплювала тільки територію Східної Галичини.

80. Зміни в діяльності правоохоронних органів урср у воєнних умовах (1941-1945 р.Р.).

22 червня 1941р. президія ВР СРСР прийняла указ «Про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані і в районах воєннилих дій».

До 1943р. трибунали діяли в складі трьох постійних членів, згодом- з участю засідателів. Терміни розгляду справ були короткими; вироки трибуналів не підлягали касаційному оскарженню; слухання справ було закритим. Командувачі арміями і округами і військові Ради могли призупинити виконання смертних вироків, які, як правило, вконувались негайно після винесення. Трибунали володіли широкою підсудністю і мали право розглядати всі злочинні діяння, виключаючи спекуляцію і хуліганство. В місцевостях, які знаходились в стані облоги, до «Провокаторів, шпигунів і ін. Агентів ворога, які закликали до порушення порядку», ростріл застосовівався без судового розгляду.

НКДБ і НКВС СРСР були об`єднані у загальне НКВС СРСР. Структура органів міліції не зазнала суттєвих змін.

Ще більш репрессивною стала діяльність органів держ. Безпеки. Було санкціоноване знищення в`язнів радянських тюрем. Органам НКВС було надано право розстрілу «у поза судовому порядку». Право застосування загороджувальних загонів та штрафних батальйонів. Встановлювалася карна відповідальність близьких родичів репресованих .

Відразу ж після визволення України відновили свою роботу обласні та народні суди, органи прокуратури.

В УРСР були створені Республіканська, обласні та міські надзвичані комісії.

Організаційні форми діяльності радяньської міліції у звільнених районах залишилися такими ж, як і до війни.