74. Державне управління доби Гетьманату п. Скоропадського.

Українська держава гетьмана Скоропадського базувалась на переплетінні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Таке поєднання повинно було сприяти підвищенню рівня керованості державою, що відповідало інтересам суспільства. Для реалізації політичної програми Павло Скоропадський насамперед реформував механізм держави. Він зазначав, що спочатку і —не думав про відновлення в Україні гетьманства, а тільки про дуже коротку

диктатуру, на час поки вдасться сформувати більш помірковану владу. Декларована Скоропадським ідея сильної влади заради політичних і соціальних реформ утілилась у затверджених ним же 29 квітня 1918 р. —Законах про тимчасовий державний устрій України“. Уся державна влада була сконцентрована в органах державного

управління. Теорія розподілу влади на законодавчу, виконавчу й судову не застосовувалася Специфічною рисою моделі державного управління Української держави було домінування гетьмана над іншими державними організаціями. У першому розділі —Про гетьманську владу“ —Законів про тимчасовий державний устрій України“ закріплені виключні повноваження гетьмана на: верховне

управління всією Українською Державою; ствердження законів, їх санкціонування, без якого жоден акт не мав сили; призначення голови уряду; затвердження за поданням голови Ради Міністрів членів її кабінету; скасування кабінету міністрів у повному його складі; призначення на посади і звільнення інших урядовців у разі, коли для останніх законом не встановлено іншого порядку; вище керівництво міжнародними зносинами Української Держави; право вважатися верховним воєводою української армії і флоту; оголошення окремих районів на військовому, осадному або виключному становищі; помилування засуджених, пом‘якшення кари або повне прощення злочинних дій із звільненням від кримінального переслідування і суду; складення казенних взимок; дарування милості в особливих випадках, коли цим не порушуються нічиї охоронювані законом інтереси і громадянські права

75. Розвиток сімейно-шлюбного законодавства в Радянській Україні (1917 – кінець 30-х р.Р.).

Основи шлюбно-сімейного права були започатковані декретами РНК УРСР у 1919р.»про цивільний шлюб та про введення книг актів громадянського стану» і «про розлучення».законним визнавався тільки громадянський шлюб(зареєстрований).церковний шлюб не мав правових наслідків.скасовувались обмеження такі як різниця у віросповідуванні,обов’язковість дозволу батьків.проголошувалась свобода розлучень : шлюб розривався на прохання хоча б однієї з сторін. Умови громадянської вйни не дозволили ввести кодекс у дію.

76. Законотворчість доби Гетьманату п. Скоропадського

За період своєї діяльності гетьманом Скоропадським було видано такі закони:

• «Грамота до всього українського народу» де гетьман підкреслив нездатність Центральної Ради до державної праці, а також заявив, що для забезпечення порядку та спокою він бере необмежену владу над Україною, розпускає Центральну Раду та її місцеві органи й установи, земельні комітети, скасовує все її законодавство, повертає правову силу всім формам власності, що існували до Центральної Ради. Гетьман також обіцяв проведення в майбутньому виборів до українського законодавчого сейму, наділення селян правом викупу землі у поміщиків та інших великих землевласників, відродження торгівлі та відбудову промисловості.Також в ній шлося про скликання Сейму.

• «Грамота до всіх українських громадян» він оголосив про федерацію з майбутньою, небільшовицькою Росією.

• 25 травня 1918 року приймається “Положення про Малу Раду Міністрів”. Вона формувалася із заступників міністрів. Її компетенцією було розглядати організаційні питання, законодавчі та виконавчі пропозиції окремих міністерств, які не потребують взаємної згоди.

• Головним нормативним актом гетьманської доби слід вважати “Закон про тимчасовий державний устрій України” від 29 квітня 1918 року. Цей нормативний акт має конституційне значення. Ним визначалася форма правління, система органів влади й управління Української держави.

• 8 липня 1918 року було затверджено Закон про заснування Державного Сенату, який перебирав на себе функції найвищої в судових і адміністративних справах державної інстанції.

• В цивільному законодавстві простежувалася тенденція захисту права приватної власності.

• “Закон про громадянство Української держави” від 2 липня 1918 року визначав поняття громадянства, права й обов’язки громадян Української держави, умови набуття громадянства тощо.

• Законодавство в галузі кримінального права мало карну спрямованість.

• Ухвалений 31 січня 1918 року закон Центральної Ради про встановлення норми землеволодіння в 25 десятин і конфіскацію великих землеволодінь було скасовано “Грамотою” гетьмана від 29 квітня.