
- •Лекція 13 гігієна овець .Особливості утримання різних статево-вікових груп овець План
- •1. Системи та способи утримання овець.
- •2. Санітарно–гігієнічні вимоги до приміщень для овець різних статево-вікових груп
- •Мікроклімат приміщень для овець
- •3. Гігієна утримання вовнових овець
- •4. Гігієна годівлі та напування овець.
- •5. Санітарно-гігієнічні вимоги до окоту і вирощування ягнят
- •6. Санітарно-гігієнічні вимоги до стрижки і купання овець
- •Гігієна коней
- •1. Системи і способи утриманняу коней
- •2. Вимоги до конюшень
- •3. Структура і розміри конярських ферм
- •4. Зоогігінічні вимоги до конюшень і їх внутрішнього устаткування
- •Параметри мікроклімату для коней
- •5. Утримання дійних кобил
- •Вижеребка
- •6. Вирощування лошат залежно від подальшою призначення
2. Вимоги до конюшень
Місце для конярських ферм слідує вибирати сухе, з низьким рівнем грунтових вод. Територія ферми по рельєфу повинна бути злегка піднесеною, з природним ухилом для стоків опадів і талих вод. Слід уникати низьких місць, особливо поблизу боліт і різних водоймищ з низькими берегами. Конюшні, побудовані в таких місцях, як правило, бувають сирими, що служить одним із сприяючих чинників до виникнення респіраторних захворювань. Конярські ферми розташовують подалі від доріг і скотопрогонних трактів (не ближчі 2 км). На територіях ферми не повинно бути скотомогильників, як діючих, так і старих. Конеферми не можна розміщувати ближче 3 км від конепереробних підприємств.
3. Структура і розміри конярських ферм
Структура й розміри конярських ферм визначаються особливостями природно-кліматичної зони і в першу чергу наявністю кормової бази.
З урахуванням природних можливостей і виробничої спрямованості коняря прийняті наступні розміри ферм: племінні із конюшенним утриманням на 40, 60, 80 і 120 кобил; племінні з культурно-табунним утриманням на 100, 200, 300 кобил; товарні ферми м'ясного напряму (кумисні) з табунним утриманням від 100 до 400 кобил; кумисні із конюшенним утриманням від 40 до 100 кобил; для утримання робочих коней на 20, 40, 60 голів.
4. Зоогігінічні вимоги до конюшень і їх внутрішнього устаткування
Матеріалом для захисних конструкцій може бути цеглина. Стелі необхідно утеплити. Дах повинен бути непроникним для води і володіти низькою теплопровідністю.
Найважливіший елемент будівлі — підлога. Вона повинна володіти низькою теплопровідністю і достатньою міцністю, бути сухою, вологонепроникною і неслизькою. Фізіологічним особливостям коней найбільш підходить глинобитна підлога. У гігієнічному відношенні – дерев'яні підлоги з дощок.
На невеликих племінних фермах досить часто споруджують конюшні на 40 племінних коней з дворядним денниковим утриманням. По середній лінії конюшня розділена проходом шириною 3 м для проїзду транспорту. У центрі конюшні поміщають манеж для виводки коней і запрягання. Крім того, в конюшні влаштовують підсобні приміщення. Розмір конюшні для жеребця-виробника 16 м2, підсосною кобили з лошам – 14 м2, для племінного молодняка в тренінгу – 12 м2. Перегородки, що розділяють конюшні, роблять з обструганих дощок на висоту 1,4 м суцільними, вище, до 2–2,4 м, з металевих грат з просвітами 5–6 см. У кутку конюшні вбудовують годівницю для дорослих коней на висоті 1 м і для молодняка – на висоті 0,6 м. Довжина годівниці – 1–1,2 м, ширина по верху – 60 см, по низу – 40 см, глибина – 30 см. Конюшню обладнають автонапувалками.
Таблиця1
Параметри мікроклімату для коней
Параметри мікроклімату |
Племінні коні |
Робочі коні |
|||
дорослі тварини |
молодняк в тренінгу |
Відлучені лошата |
у конюшнях у перші дні після вижеребки |
||
Температура, °С |
5 (4–6) |
6 (4–8) |
8 (6–10) |
12 (8–15) |
5 (4–6) |
Відносна вогкість, % |
70 (60–80) |
70 (60–80) |
65 (60–70) |
60 (50–70) |
70 (60–80) |
Швидкість руху повітря, м/с: взимку |
0,3 |
0,2 |
0,2 |
0,1 |
0,3–0,4 |
весною і восени |
0,5 |
0,4 |
0,3 |
0,2 |
0,4–0,6 |
влітку |
1 |
0,8 |
0,7 |
0,5 |
1–1,2 |
Повітрообмін на одну голову, м3: взимку |
50 |
30 |
20 |
– |
50 |
весною і восени |
70 |
50 |
30 |
– |
70 |
влітку |
100 |
70 |
50 |
-– |
100 |
Шкідливі гази: діоксид вуглецю, % |
0,25 |
0,2 |
0,2 |
0,15 |
0,25 |
аміак, мг/м3 |
20 |
20 |
15 |
10 |
20 |
Бактерійна забрудненість: мікробних тіл в 1 м3 повітря |
150 |
150 |
100 |
100 |
200 |
Природна освітленість, КЕО |
0,5 |
1 |
1 |
1 |
1 |
Відношення площі вікон до підлоги |
1:10 |
1:10 |
1:10 |
1:10 |
1:20 |
Штучна освітленість, лк |
15–20 |
50–100 |
50–100 |
50–100 |
30–50 |
При зональному способі утримання, коней розміщують групами. У одній секції поміщають 20 голів молодняка в розрахунку 6–6,5 м2 площі на одну тварину. Для коней старших віків площу розміщення збільшують до 8 м2. Годівниці при груповому утриманні встановлюють вздовж стіни на висоті до верхньої її кромки 1 м, з урахуванням фронту годування на голову для дорослих коней – 1 м і молодняка – 0,6 м.
У конюшнях із зальним способом утримання відводить певне місце для групового напування. Корита ставлять на висоті 0,5–0,7 м; розміри корит: по верху – 0,6 м, по низу – 0,4 і глибина – 0,4, з розрахунком 0,6 м на одне водопійне місце. Такий фронт напування розрахований на 4 коней.
У конюшнях частіше обладнують притоково-витяжну вентиляцію з природним імпульсом.
З метою збереження здоров'я і високої працездатності для коней різних вікових груп необхідно створити сприятливий мікроклімат, який повинен відповідати параметрам, приведеним, в таблиці 1.