Тема 8. Соціальні організації та самоорганізації.

План

1. Сутність соціальних організацій.

2. Основні риси соціальних організацій.

3. Формальні та неформальні організації. Бюрократія як соціальне явище.

Організації як форма соціальної спільноти насправді всюдисущі. Тому у виникненні, функціонуванні і розвитку суспільства нічого неможна зрозуміти без вивчення його організаційних форм.

Соціальна організація – це така людська спільнота, яка складається в певну систему відносин, що об’єднує певну кількість індивідів для досягнення цілей через розподіл функціональних обов’язків, координації зусиль та дотримання певних правил взаємодії в процесі функціонування системи управління.

До найбільш розвиненого виду соціальних систем відноситься соціальна організація, для якої характерні: ціль; ієрархія; управління; синергія.

Організація – є вищим рівнем розвитку соціальних систем. Відносно соціальних об’єктів термін «організації» застосовується у трьох значеннях.

Організацією може називатися штучне об’єднання інституціонального характеру, яке займає певне місце в суспільстві та виконує більш чи менш визначені функції. В цьому сенсі організація виступає як соціальний інститут з відомим статусом та розглядається як автономний об’єкт. (в такому значенні словом «організація» можна називати, наприклад, підприємство, орган влади, добровільно створений союз і т.п.).

Термін «організація» може об’єднувати певну діяльність з організації, що включає в себе розподіл функцій, встановлення стійких зв’язків, координування і т.д. Тут організація виступає як процес, який пов’язаний з цілеспрямованим впливом на об’єкт і, відповідно, з присутністю фігури організатора, а також контингенту організовуваних осіб (в цьому сенсі поняття «організація» співпадає з терміном управління, хоча і не вичерпує його).

Під терміном «організація» може розумітися характеристика ступеню упорядкування будь-якого об’єкту. Тоді цим терміном визначають певну структуру, будову і тип зв’язку, що виступає в якості засобу поєднання частин в ціле, специфічного для кожного роду об’єктів. В цьому сенсі організація об’єкту – це якість, атрибут останнього («формальна» та «неформальна» організації).

Відповідно, організація об’єднана загальними: цілями; інтересами; цінностями; нормами; спільною діяльністю.

Умови для функціонування організації: добре налагоджена система комунікації між її членами та пов’язане з цим упорядкування інформації; створення реальних умов для посадового просування її працівників по ієрархічній драбині посад; формування та цілеспрямоване здійснення системи соціального контролю.

В процесі функціонування соціальної організації виробляються наступні вимоги: активна та ефективна діяльність спрямована на досягнення цілі; безособові вимоги до індивіда; вимоги до індивідів як до членів певної соціальної спільноти; забезпечення сталого соціального положення даного індивіда; можливість самоствердження індивіда в суспільстві як члена даної організації; забезпечення умов для його саморозвитку як особистості.

Від взаємодії та взаємозадоволення цих взаємних вимог залежить сталість даної організації, її динаміка та ефективність її діяльності.

Найбільш ключовий елемент організації – ціль. Саме для неї люди створюють організації, саме заради її досягнення вишикуються в ієрархію та вводять керування.

Різновиди цілей: цілі – завдання (плани, доручення, які даються організації більш широкою організаційною системою, що відображає зовнішнє призначення організації як соціального інституту); цілі – орієнтації (загальні інтереси учасників, які реалізуються через організацію, відповідають якості організації як людської спільноти; у них проявляються цілеспрямовані якості людського фактору організації); цілі – системи (рівновага, стабільність, цілісність, які встановлюються управлінням та необхідністю для досягнення поставлених завдань).

Одним з розповсюджених різновидів соціальних організацій є формальні організації. Ознаки формальної організації: наявність цілі, сукупність функцій, розподіл статусів (позицій) через розподіл відносин влади та підпорядкування, сукупність правил та норм, що регулюють статуси, нормативна регуляція поведінки та відносин між членами.

Фактори, що сприяють можливості визначити структуру формальної організації: залежить від цілей, для здійснення яких створена ця організація; визначається ціннісно-нормативними стандартами, які регулюють розподілення та взаємодію соціальних позицій; обумовлена ієрархічною упорядкованістю та співпорядкованістю статусів та ролей, пов’язаних з ними рівнів посадових обов’язків.

Формальна організація має свої різновиди. В основі діяльності раціональної організації є принцип доцільності, раціональності, свідомого руху до певної цілі.

Безособова організація щодо індивідуальних особистісних особливостей своїх членів, оскільки розрахована на їх взаємовідносинах, що встановлюються за складеною програмою.

	В основі її діяльності
Безособова
Службові відносини	Вони передбачаються і регулюються лише цими відносинами
Функціональні цілі	Вся діяльність і в комунікаціях, і взаємодіях своїх членів підпорядкована виконанню цієї цілі
Адміністративний персонал	Постійно відповідальним за підтримання сталості організації; координування взаємодій її членів та ефективність її діяльності як соціального цілого

Література:

1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М., 1993.

2. Барабашев Г.В. Местное самоуправление. – М., 1996.

3. Волков Ю.Г., Мостовая И.В. Социология: учебник для вузов / Под ред. проф. В.И. Добренькова. – М.: Гардарики, 1999.

4. Вятр Е. Социология политических отношений. – М.: Прогресс, 1979.

5. Гегель Г. Философия права. – М.: Мысль, 1990.

6. Гормонов М.К. Общественное мнение: история и современность. – М., 1988.

7. Ленин В.И. Государство и революция // ПСС. – Т. 33.

8. Общая социология / Е.М. Бабосов. – Минск: «Петра Системз», 2002.

9. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ ст. – К., 1996.

10. Современная западная социология. Словарь. – М., 1990.

11. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992.

12. Социология / В.Н. Лавриненко, Н.А. Нартов / Под ред. проф. В.Н. Лавриненко. – М.: Культура и спорт – ЮНИТИ, 1998.

13. Тоффлер А. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге ХХI века. – М., 1991.

14. Тощенко Ж.Т. Социология. Общий курс. – М.: Прометей, 1994.

15. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. – К., 1999.

16. Философия власти / Под ред. проф. В.В. Ильина. – М.: Изд-во МГУ, 1993.

17. Франчук В.М. Основы современной теории организации. – М., 1995.

Ефективність організаційних форм пояснюється виникненням ефекту синергії (6.2.).

6.2. Синергія (грецьк. synergia) – співробітництво, співдружність.

Саме синергія є тією спокусою, заради якої виникають соціальні організації (6.3.). Це той ефект, який виникає в людській спільноті від такого складення сил, коли «2 _* 2 = 5 або 6, 7». А це залежить саме від способу організації людей, від того чи іншого поєднання їх зусиль. В.І. Ленін казав: «Дайте нам революціонерів, і ми перевернемо Росію», він не мав на увазі чисельність революціонерів, а лише спосіб їх поєднання.