Висновок

Боротьба з відмиванням грошей у банківському секторі економіки здійснюється за допомогою різних засобів. Серед них, зокрема, розробка і прийняття з метою дотримання в банківській практиці законів і різноманітних підзаконних актів, директив міжнародних економічних союзів, спеціальних правил, запропонованих провідними світовими банківськими установами, рекомендацій органів виконавчої влади окремих країн стосовно конкретних напрямів боротьби з цим явищем, впровадження відповідних систем контролю.

Крім того, фахівці з метою забезпечення дієвості боротьби з відмиванням грошей у банківському секторі економіці виділяють такі універсальні заходи, як перехід комерційних банків на використання міжнародних бухгалтерських стандартів, що забезпечать більшу прозорість і дозволять банківським установам, акціонерам та контролюючим органам бачити, що ж дійсно відбувається на рахунках; уніфікація міжнародних правил, що дозволить запобігти відпливу клієнтів до банків з менш жорсткими правилами. Поряд із цим такий підхід дасть змогу органам державної влади розробити ефективні правила й положення для максимального забезпечення права на особисту недоторканність по мірі того, як вони приводитимуться у відповідність до правил, що існують в інших країнах. І, нарешті, необхідно, щоб банки виявляли зацікавленість у співробітництві з державою, а держава, у свою чергу, — з банками.

Водночас світовий досвід доводить, що держави, які зуміли зберегти внутрішню валютну політику, убезпечують свою банківську систему від використання її як засобу відмивання “брудних” грошей. А внутрішні (закріплені на законодавчому рівні) обмеження щодо переказу коштів за межі держави не допускають, щоб капітал нелегального походження вливався у світову фінансову систему.

Існують три основні моделі контролю за розміщенням кримінальних фондів у фінансових інститутах (у тому числі й у банках):

1. Система контролю, що передбачає обов'язкове повідомлення центрального урядового агентства про всі угоди, що перевищують певну суму готівкою.

2. Система контролю, що передбачає повідомлення про підозрілі операції.

3. Система контролю, що передбачає заборону великих угод з готівкою, оминаючи законного фінансового посередника (Роль современного банка в борьбе с легализацией доходов, полученных преступным путем // Фондова панорама. — 25 червня 2003 р. — С. 3).

Однією з переваг першої моделі над другою є те, що вона не залежить від визначення того, яка угода є підозрілою, а яка — ні. Таке визначення майже обов'язково стає джерелом непорозуміння між владою та банкірами. Необхідний закон, який точно визначає критерії підозрілості. З іншого боку, існує небезпека того, що при визначенні переліку підозрілих обставин банкіри повідомлятимуть лише про них, і не більше. Ще одна проблема виникає при жорсткому визначенні предикатного злочину. Наприклад, законодавство деяких країн вимагає повідомляти лише про угоди з відмивання доходів від наркобізнесу, не беручи до уваги інші види злочинної діяльності.

Активну участь у розробці стандартів протидії відмиванню коштів беруть і самі банки.

Відповідному рівню виконання законодавчих актів щодо відмивання коштів сприяє добровільне прийняття стандарту для ведення справ, іменоване “кращою практикою”, до якого фінансові установи приєднуються добровільно, без державного примусу. У випадку ж непокори чи ухилення від їх виконання держава передбачає досить суворе покарання. Основи концепції “кращої практики” вперше було визначено в Базельських положеннях, винесених на розгляд Базельським комітетом із регулювання та нагляду у сфері банківської діяльності в грудні 1988 р. Хоча в Положеннях йдеться тільки про банки, під банками почали розуміти всі фінансові установи. Базельські положення було схвалено всіма зацікавленими органами.

Необхідно відзначити важливість, обґрунтованість і відповідність положенням основних принципів Положень для банківської, інвестиційної та страхової діяльності. Останнє було розроблено групою фінансових фахівців у тісному співробітництві з правоохоронними органами.

Елементами побудови системи запобігання та боротьби з відмиванням грошей в Україні мають бути:

• забезпечення стабільного і поступального економічного розвитку господарського комплексу;

• підрив фінансової та економічної основ організованої злочинності;

• законодавче визначення понять “незаконні доходи”, “злочинні доходи”, “легалізація (відмивання) доходів, одержаних незаконним шляхом”; включення їх також до підзаконних та нормативних актів, що регламентують діяльність уповноважених органів;

• використання при розробці законодавчих основ протидії легалізації незаконних доходів в Україні визнаних на міжнародному рівні норм і процедур їх пошуку, виявлення та конфіскації (зважаючи на особливості вітчизняної правової системи, відповідні визнані на міжнародному рівні норми не можуть бути безпосередньо інкорпоровані до законодавчих актів про боротьбу з відмиванням незаконних доходів);

• розробка й законодавче закріплення форм використання результатів оперативно-розшукових дій у доказуванні в кримінальних справах щодо відмивання грошей;

• запровадження практики міжвідомчої розробки пропозицій щодо удосконалення чи зміни законодавчих або нормативних актів, які забезпечують боротьбу з відмиванням “брудних” грошей;

• з'ясування об'єктивної картини стану, рівня та динаміки злочинності з відмивання грошей в Україні; грамотне описання злочинності за вимогами кримінографії;

• глибокий аналіз та узагальнення всієї наявної інформації щодо економічних засад існування злочинних співтовариств, облік контрольованих ними підприємств;

• запобігання надходженню “брудних” грошей із-за кордону під виглядом великих інвестицій;

• боротьба з корупцією та організованою злочинністю в органах управління фінансово-банківською системою та в недержавних кредитно-фінансових структурах;

• зміна ідеології роботи всіх органів, що борються з відмиванням грошей;

• взаємодія та координація зусиль правоохоронних і контролюючих органів у протидії відмиванню коштів, одержаних незаконним шляхом; контроль за дотриманням зобов'язань, передбачених угодами про таку взаємодію; створення багатофункціонального органу, який поєднав би досвід роботи кількох відомств, був здатний вирішити завдання, що виникають у випадку необхідності вжити ефективних заходів з боротьби з відмиванням грошей, отриманих від злочинної діяльності;

• створення дієвої системи служб банківської безпеки;

• розробка й підписання двосторонніх угод із провідними країнами, в яких регламентовано процедуру повернення коштів, здобутих незаконним шляхом і переказаних за кордон;

• правильне вирішення питань про підслідність, що дозволяє забезпечити всебічне, об'єктивне та більш швидке розслідування злочинів, не допускати і припиняти зволікання з передаванням кримінальних справ від одного слідчого органу до іншого;

• розслідування не лише самого факту легалізації незаконних доходів, а й виявлення і розслідування інших злочинів, пов'язаних з відмиванням “брудних” грошей;

• запровадження практики навчання (стажування) співробітників українських правоохоронних органів у країнах, які мають адекватне законодавство й досвід слідчої та судової практики у сфері боротьби з відмиванням грошей;

• створення спеціальної міжвідомчої робочої групи для аналізу проблем і вироблення комплексної стратегії у сфері протидії відмиванню грошей;

• створення єдиного державного інформаційно-аналітичного центру зі збирання та обробки даних про підозрілі фінансові операції;

• визначення мережі базових учбових закладів; розробка спеціалізованого учбового курсу із запобігання і боротьби з відмиванням грошей, навчально-методичного комплексу до нього, що включає можливість дистанційного навчання з використанням глобальної комп'ютерної мережі; створення механізму підготовки та підвищення кваліфікації викладачів; видання науково-практичних збірників з досвіду оперативно-пошукової, кримінально-процесуальної діяльності та адміністративної практики щодо боротьби з відмиванням “брудних” грошей, накопиченого в різних міністерствах, відомствах та науково-дослідних організаціях;

• виявлення та ліквідація “тіньових” банків (тобто підприємств, що здійснюють кредитування, але не зареєстровані як банки);

• ретельне вивчення тенденцій розвитку злочинності з відмивання грошей;

• визначення способів (прийомів), які можуть слугувати індикаторами відмивання грошей у різних сферах;

• поліпшення аудиту коштів, що надходять до статутних фондів різних суб'єктів господарювання;

• запровадження об'єктивної та відкритої вітчизняної статистики щодо злочинів з відмивання грошей;

• наукова розробка профілактичних заходів;

• недопущення компромісу підходів до розробки таких заходів, що відбивають розбіжності в поглядах суспільства на їхню роль.