4.Проблемні питання

Інститут боротьби з легалізацією незаконно отриманих грошей в Україні ще досить молодий. І досі в нашій країні:

• відсутні узгоджені нормативні визначення понять “легалізація” (відмивання) грошей, “незаконний дохід”, “злочинний дохід” і багато інших понять, що утворюють бланкетний зміст перших. Це необхідно для того, щоб усі сторони визнавали й розуміли їх однозначно;

• існують складнощі щодо правильної юридичної кваліфікації злочинів цього типу;

• відсутні узгоджені процедури запобігання, розслідування та покарання за злочини, пов'язані з відмиванням грошей;

• доказування легалізації грошових сум, придбаних незаконним шляхом, пов'язане з різними процесуальними та організаційними проблемами. Внаслідок досить повної і чіткої законодавчої регламентації форм використання в доказуванні результатів оперативно-розшукової діяльності працівники відповідних органівстикаються зі складнощами, що полягають у невмінні надати отриманій інформації припустимої законом форми доказів;

• немає широкої вітчизняної практики щодо виявлення і розслідування таких злочинів та притягнення до відповідальності за їх скоєння;

• відсутня ефективна стабільна система підготовки спеціалістів, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навички пошуку та ідентифікації грошей, розміщених в офшорних зонах;

• немає єдиного науково обґрунтованого підходу до аналізу та оцінки обсягів незаконного обігу валютних коштів;

• бракує відкритої і доступної статистики злочинів з відмивання грошей, без чого дуже важко виробити адекватні заходи реагування (існуюча офіційна статистика відображає лише верхівку айсбергу або те, що ніяк не можна приховати).

Запорукою успішної боротьби з “відмиванням” грошей, одержаних незаконним шляхом, є встановлення розміру збитків, завданих злочином власникам та державі. У сучасних економічних умовах єдиним засобом визначення завданих збитків є судово-економічна експертиза в рамках чинного кримінально-процесуального законодавства з наступною перевіркою попередньо одержаного результату в суді загальної юрисдикції.

Основним завданням боротьби з відмиванням грошей має стати не повна ліквідація цього виду злочинності, а також усіх причин та умов, які його породжують (чого неможливо досягти в доступному для огляду майбутньому навіть теоретично), а встановлення жорсткого соціального контролю над цим явищем.

Такий контроль має будуватися, спираючись не лише і, можливо, навіть не стільки на силові методи й прийоми, скільки на інтелектуальний потенціал, спрямований на створення науково обґрунтованої, теоретично грамотної і придатної для практичного виконання програми боротьби з відмиванням “брудних” грошей.

Проблема легалізації незаконних доходів може бути вирішена лише в комплексі з проблемами організованої злочинності, комп'ютерних злочинів, економічного шахрайства, контрабанди, незаконного обігу наркотиків, спиртного та зброї, організованої проституції тощо. Слід підкреслити, що жодна правоохоронна структура не в змозі самотужки зруйнувати імперію “брудних” грошей, запобігти їх відмиванню. Тому про вузьковідомчість підходів та інтересів тут не може бути й мови. Для цього потрібна дієва координація зусиль усіх задіяних у протидії утворенню та відмиванню “брудних” грошей структур.