План

1.Вступ

2. Виявлення типових схем відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом

3.Теоретичний аспект

4.Проблемні питання

5.Виявлення схем легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, які реалізуються через зняття готівки

6.Тактичне дослідження легалізації коштів,одержаних злочинним шляхом

7. Практичне розслідування

Висновок

Література.

1.Вступ

 

На сьогоднішній день уся світова спільнота акцентує особливу увагу на необхідності подолання тіньового сектора економіки, як складової походження "брудних" коштів та посилення заходів з протидії легалізації доходів злочинного походження та фінансування тероризму.

Слід зазначити, що переважна частина тіньового капіталу формується за рахунок доходів, отриманих внаслідок вчинення економічних злочинів та інших правопорушень, зокрема у зовнішньоекономічній діяльності, кредитно-фінансовій сфери, паливно-енергетичному комплексі, агропромислового комплексу, на ринку металів та корисних копалин.

Тож цілком логічно, що подолати таке явище одній державній структурі просто не під силу, а необхідне об’єднання інтелектуальних та організаційних зусиль багатьох державних інституцій, які спроможні не тільки викрити, але й припинити незаконні фінансові операції, маскування злочинного походження коштів або іншого майна.

Тому і необхідність в проведенні даного дослідження насамперед обумовлено значною суспільною небезпекою й загрозами для України, що полягає у високій питомій вазі готівкової складової в структурі загальної грошової маси, що є в обігу і, відповідно, можливостями злочинців легалізувати свої незаконні доходи, використовуючи готівкові кошти.

Основна функція як готівкових так і безготівкових коштів – служити засобами платежу. У багатьох країнах кількість готівкових коштів жорстко обмежується законодавством, їхня максимальна межа при здійсненні тієї або іншої операції не повинна перевищувати визначений законодавством поріг (суму).

Закономірністю є й те, що обіг безготівкових коштів легше контролюється ніж обіг готівкових. Кошти, переведені з рахунку на рахунок, можуть контролюватися з боку банківських установ, контролюючих та правоохоронних органів. У такий спосіб готівкові кошти є найбільш зручними через відсутність сильного правового контролю над ними.

Так, для реалізації схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, зазвичай застосовуються так звані операції «розриву ланцюга». Такі операції використовуються з метою маскування слідів незаконного походження доходів шляхом зміни власників коштів, їх фізичного переміщення та власне шляхом їх зняття готівкою.

Використання в схемах легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, операцій з переведення коштів у готівку зумовлено також необхідністю досягнення злочинцями певних цілей таких як:

·     приховування слідів походження доходів, отриманих з незаконних джерел;

·     приховування осіб, що отримали (отримують) незаконні доходи й тих, що ініціюють сам процес відмивання;

·     забезпечення зручного й оперативного доступу до коштів, отриманих з незаконних джерел;

·     створення умов для безпечного й комфортного використання коштів, отриманих з незаконних джерел;

·     створення умов для безпечного інвестування в легальний бізнес.

 

2.Виявлення типових схем відмивання

Слід відмітити особливість існування тісних зв’язків між злочинами, що поєднує їх в єдине коло протизаконної поведінки, що характеризується наявністю як основних (предикатних) так і супутніх злочинів, які є предикатними по відношенню до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Причому супутні злочини виступають формою, способом або ж необхідною умовою для вчинення предикатних злочинів.

До основних (предикатних) злочинів, з якими тісно пов'язана легалізація (відмивання) доходів, належать ті, які безпосередньо спрямовані на заволодіння чужим майном чи одержання іншої незаконної вигоди:

·     шахрайство (ст. 190 КК);

·     привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК);

·     злочини у сфері господарської діяльності (ст. 202, 204, 222 КК);

·     службові злочини (ст. 364, 365 КК);

·     тощо.

До супутніх злочинів можуть бути віднесені:

·     незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК);

·     фіктивне підприємництво (ст. 205 КК);

·     підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК);

·     службове підроблення (ст. 366 КК);

·     тощо.

 

Щодо самих схем відмивання, то вони можуть бути виявлені при проведені:

·     виїзних перевірок;

·     оперативних заходів;

·     аналізу звітності;

·     дослідження фінансової операції;

·     валютного контролю.

Виїзні перевірки (ревізії) дають можливість безпосередньо на підприємстві вивчити необхідні документи, провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей. Перевірки проводяться податковими органами України, контрольно-ревізійним управлінням України, а також регуляторними органами (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України).

Оперативні заходи – обшуки, виїмки, допити, інші оперативно-розшукові дії, які проводяться правоохоронними органами (Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України).

Аналіз звітності (адміністративних даних) здійснюється контролюючими органами (головним чином, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України), а також може проводитись правоохоронними органами у випадках, передбачених законодавством. До такої звітності належить бухгалтерська звітність, фінансова, податкова звітність, в тому числі податкові декларації, вантажні митні декларації та інші види звітності, передбачені законодавством.

Дослідження (аналіз )фінансових операцій, як правило, передбачає збір інформації та аналіз операцій суб’єктами первинного фінансового моніторингу, Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України, правоохоронними органами, а також Державним комітетом фінансового моніторингу (в ході проведення фінансового моніторингу).

Валютний контроль здійснюється банківськими установами та іншими агентами валютного контролю при проведенні розрахунків у іноземній валюті, вивезенні/ввезенні, переказуванні і пересиланні валютних цінностей, в тому числі розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, інших валютних операцій. Головним органом валютного контролю є Національний банк України.