- •1.Вступ
- •2.Виявлення типових схем відмивання
- •3.Теоретичний аспект
- •4.Проблемні питання
- •5.Виявлення схем легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, які реалізуються через зняття готівки
- •6. Тактичне дослідження
- •1) Використання фіктивних суб’єктів господарювання:
- •2) Сумнівні операції з переказу коштів по банківських рахунках:
- •7. Практичне розслідування
- •Висновок
- •Література
7. Практичне розслідування
При розслідуванні легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, з використанням операцій із зняття готівки, в ідеалі, по кожній кримінальній справі повинні бути з’ясовані такі обставини:
1. Факт легалізації, тобто вчинення хоча б одного з діянь, передбачених диспозицією ст. 209 КК України.
2. Предмет легалізації:
· характер (фізична природа) предмета легалізації (грошові кошти, цінні папери, майнові права, інше майно);
· розмір, вартість, час одержання, місцезнаходження майна або коштів, що легалізуються.
3. Джерело походження коштів або іншого майна, що легалізуються:
· характер суспільно небезпечного протиправного діяння, в результаті вчинення якого були одержані злочинні доходи, що легалізуються;
· наявність (відсутність) по предикатному злочину порушеної кримінальної справи, обвинувального вироку, постанов чи ухвал суду про звільнення від кримінальної відповідальності (у зв’язку із закінченням строків давності, застосування амністії), про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав;
· наявність причинно-наслідкових зв’язків між первинним (основним, предикатним) злочином і легалізацією;
· канали надходження кримінальних капіталів.
4. Спосіб (технологічна схема) легалізації як конкретне відображення одного з діянь, передбачених у диспозиції ст. 209 КК України:
· розмір, частота, періодичність здійснення кожної фінансової операції окремо і всіх у сукупності;
· характер правочинів, що було укладено, де, коли, хто приймав участь в якості сторін і на яких умовах;
· де, коли, ким і які конкретно фінансові операції з легалізації було здійснено, які для цього застосовувалися банківські рахунки, чи мало місце перерахування грошових коштів за кордон;
· де, коли, у який спосіб і на яких умовах здійснювалась передача майна для легалізації;
· порядок оформлення фінансових операцій та їхнє відображення у первісних облікових документах та в документах бухгалтерського обліку;
· «сліди», що залишилися в документах щодо конкретних дій суб’єктів легалізації.
5. Обстановка (час, місце) здійснення легалізації:
· час здійснення кожної фінансової операції чи укладання правочину з легалізації злочинних доходів, упродовж якого терміну здійснювались такого роду злочинні дії;
· час виникнення майнових прав на рухоме і нерухоме майно, що виступало предметом легалізації;
· місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності, що залучався до легалізації.
6. Суб’єкт легалізації:
· вік, стать, рівень освіти, фахові, професійні, ділові та моральні властивості осіб, що безпосередньо здійснювали легалізацію;
· коло осіб, які залучались для здійснення легалізації, роль кожного із суб’єктів, мотив їх поведінки, причетність до вчинення предикатного злочину;
· джерела і ступінь обізнаності (поінформованості) особи, якою укладені будь-які правочини або здійснені фінансові операції, про обставини злочинного шляху отримання коштів чи майна, що легалізується, час отримання такої інформації (до або після легалізації);
· відомості про власника майна чи коштів, що легалізуються, характер його стосунків з безпосереднім легалізатором;
· наявність у діях суб’єкта специфічної мети – надання коштам або іншому майну, одержаних злочинним шляхом, правомірного вигляду (легального походження);
· обсяг повноважень службових осіб щодо можливостей здійснення фінансових операцій чи укладання правочинів;
· дієздатність особи, якою укладено правочини або здійснено фінансові операції з грошовими коштами, що мають злочинне джерело походження;
· коло знайомств осіб, що підозрюються у вчиненні легалізації, наявність зв’язку “легалізатор-корупціонер”;
· обставини, що впливають на ступінь та характер відповідальності кожного із співучасників.
7. Обставини здійснення легалізації:
· ситуація, що склалася на конкретному підприємстві (фірмі, установі, закладі), яке залучалося до легалізації;
· зміст нормативно-правових актів, що регулюють діяльність як підприємства в цілому, так і окремих його службових осіб;
· стан контролю за здійсненням сумнівних фінансових операцій, проведенням внутрішнього чи обов’язкового фінансового моніторингу;
· правовий статус юридичної особи, що залучалася до легалізації, якщо це фіктивне підприємство, то на чиє ім’я воно зареєстровано;
· дотримання вимог чинного законодавства щодо реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності;
· дотримання фінансовими установами правил внутрішньої безпеки та контролю;
· документообіг, порядок його оформлення та відповідність вимогам чинного законодавства;
· коло суб’єктів господарювання, з якими підприємство (установа), що залучалося до легалізації, мало договірні стосунки.
8. Наслідки легалізації:
· заподіяні збитки – насамперед розмір легалізованих коштів чи вартість легалізованого іншого майна;
· сфера (напрямки) використання легалізованих коштів чи іншого майна, тобто – кінцевий результат легалізації;
· місцезнаходження легалізованих коштів або майна (у разі знаходження за кордоном, можливість їх повернення на територію України).
9. Обставини, що виключають злочинність і карність:
· наявність у діях суб’єкта ознак злочину, який за чинним кримінальним законодавством виключено із числа предикатних (примітка до ст. 209 КК України);
· наявність фізичного або психічного примусу з боку власника злочинно здобутого майна чи коштів до особи легалізатора, тобто відсутності ознаки добровільності легалізації.
10. Обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
11. Причини та умови, що сприяли вчиненню легалізації.