Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Актуальні проблеми(історія україни).doc
Скачиваний:
34
Добавлен:
23.11.2018
Размер:
1.38 Mб
Скачать

Лекція 4. Українські землі в складі Великого князівства Литовського /др.Пол.Х1у – ху1 ст./

1.Особливості литовського проникнення та польської експансії в Україну.

У середині XIII ст. князь Міндаугас (Міндовг) об’єднав відсталі язичницькі литовські племена. В боротьбі литовців з німецькими хрестоносцями перші вийшли сильнішим об‘єднанням, започаткувавши свою державність. У 1340-х рр., під час правління Ольгерда, сина Гедиміна, литовці вступили на українські землі.

Причинами проникнення Литви було прагнення володіти новими землями, зростання могутності литовських племен, занепад українських територій.

Литовську експансію не можна назвати приходом ворогів на українські землі. Населення вітало литовські війська, а бої виникали тільки з ординцями (напр., битва на р. Сині Води 1362 р.). Литовці перейняли від українців християнство, культуру, дозволяли місцевій знаті посідати найвищі адміністративні посади. Велике князівство Литовське стало найбільшим в Європі, було створене і організаційно завершене менше ніж за 150 років.

Експансію Польщі в Україну розпочав Казимир Великий (1320–1370 рр.), який, відновивши середньовічну польську монархію, у квітні 1340 р. вступив у Галичину. Перед цим у 1339 р. Казимир уклав угоду з угорським королем, за якою вони повинні були діяти спільно. Поляки приходили на українські землі під приводом захисту католиків. В 1366 р. війна польських і литовсько-українських військ закінчилась окупацією Галичини і частини Волині. Завоювання поляків територіально складали 52 тис. кв. км, населення – 200 тис. чол. Вони збільшили територію Польщі на 50%.

Спочатку поляки з обережністю впроваджували зміни на завойованих територіях, але через деякий час Казимир звільнився від зобов’язань зберігати давні обряди, привілеї та традиції українців. Католицька церква поступово перетворювалась на найбільшого в Галичині землевласника, намагаючись підірвати православну церкву. У 1375 р. у Львові було засноване католицьке архієпископство. На захоплених територіях зростала кількість католицького населення, виникали католицькі монастирі. У 1431 р. галицькі бояри отримали рівний з поляками статус, і тому більша їх частина перейняла католицьку віру.

2.Особливості та основні етапи литовсько-польської доби в Україні.

Друга половина ХIV – ХV ст. один із найскладніших етапів української історії : час розірваності і різновекторності київських і галицьких земель /Київські під впливом і підданством литовських князів , Галицькі – арена агресії Польщі/ ; піднесення могутності сусідніх держав – Москви ,Литви ,Польщі,Угорщини, в тому числі “завдяки українському буферу”; саме тут складається наш донинішний комплекс меншовартості ,компромісу ,схиляння перед чужинцем і т.п.

Існує декілька думок істориків щодо ситуації ,яка склалась на українських землях з другої половини ХIV століття.Одні вважають ,що з того часу існувала литовсько-руська державність ,як продовжувач української ,інші вважають, що українські землі перетворилися на провінцію Литви, повністю втративши свою самостійність.На наш погляд в цей час було одне і друге ,в залежності від часу та історичних обставин.

Перед українською історією та її елітою постали глобальні проблеми : як вижити ,зберегти незалежність хоча б через унію,підданство,автономію в умовах свого ослаблення і піднесення сусідів, особливо Польщі і Москви.

В геополітичному плані українські землі постали перед вибором між європейським і азійським світом в основі якого більш цивілізована демократія /королівська Польща,Литва/ чи азійський тоталітаризм /Московське самодержавство/.

Розглядаючи і аналізуючи події української історії др. пол.ХIV– поч. ХVI ст., можна виділити декілька етапів проникнення і експансії на українськї землі сусідніх держав.

Перший. Литовське проникнення і польська експансія /1340 – 1362 /. Литовське проникнення почалось ще з часів Гедеміна /1324 р./ В 1340 році волинським князем проголошено Любарта /сина Гедеміна/, але сильніші Польща і Литва починають агресію в Галичиу. Брат Гедеміна Ольгерд /1345-1377/ витіснивши татар поступово інкорпорує /приєднує/північно-східні українські князівства ,але на перешкоді знову була Польща та Угорщина. Литовсько-українське і польсько-угорське протистояння /тривало майже 50 років/ закінчується перемирям : Галичина залишається Польщі /остаточно з 1387 р./ а Волинь , пізніше інші землі Поділля , Подніпровя - Литві. В 1362 році,скориставшись послабленням орди українсько-литовське військо вщент розбило монголо-татар на р.Снивода /Поділля/. Отже,проникнення Литви на руські землі було толерантним,в його основі – необхідність спільної боротьби проти ворога, використання литовцями багатого досвіду державотворення на Русі .

Другий: “Ословянення” литовських правителів,період політичного піднесення Великого князівства Литовсько-Руського. /1362 – 1385 /. Це був час правління на руських землях князя Володимира Ольгердовича /1362-1392/ Історики стверджують,що від держави –завойовника залишилась тільки частина назви ,він проголошував себе “великим князем Литви і Русі“, карбував власну монету, протистояв Вільно і Москві,заснував митрополичу кафедру в 1375 р.,розширилась сфера впливу православя, використання руських законів, мови,традицій. Проте , литовці не стали варягами , вже з кінця 70-х рр. домінують тенденції централізму /правління із Вільно/, які особливо посилюються після Кревської унії з Польщею 1385 року.

Третій: Боротьба української та литовської опозиції за збереження своєї самостійності і автономії та їх втрата. /1385-1480/. Кревська унія була першою унією Литви з Польщею. Польщу до цього кроку спонукали наступні причини: тиск німців на заході і півночі, усвідомлення можливостей експансії на схід (на простори колишньої Русі). Для Литви ця унія була пошуком союзників у боротьбі литовського володаря Ягайла за престол. У 1385 р. Ягайло одружився з Ядвігою і прийняв Кревську унію. За нею він зобов’язувався (обіцяв) навернути на католицизм усю Литву, самому стати католиком, прилучити литовські й руські землі до Польської корони. Невдовзі стало зрозуміло, що Кревська унія поклала початок ліквідації Литви як окремої держави. Ця унія надала боярам-католикам особливі привілеї, українці поступово втрачали свою незалежність. Однак значна частина литовської знаті не бажала цього союзу і розпочала проти нього боротьбу, ї очолив князь Вітовт /1392-1430/. З 1430 року опозицію очолив Свидригайло ,який залишався волинським князем до 1452 року. Великим князем литовським з 1440 року став Казимир Ягайлович,який виступав за єдину Польщу. Останнім удільним руським князівством залишалося –Київське, яке з 1440 рку належало синові Володимира Ольгердовича Олександрові /Олелькові/ до 1455 року,а потім його синові Семену до 1470 року,який і став останнім удільним руським князем на провінції Литви.

Четвертий:Посилення польської, московської,

татарської агресії і боротьби за руські землі /1480-1569/.

Кінець ХV- початок ХVI ст.- посилилась боротьба чужинців за українські землі , які тихо і малопомітно підкорились слабій Литві, сильній Польщі і міцніючій Москві ,жодна з цих держав не хотіла бачити Україну самостійною.