Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Педагогіка л-3.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
21.11.2018
Размер:
128.51 Кб
Скачать

5. П’ятий метод - метод_практичних робіт.

Метод практичних робіт - в процесі практики закріпляє, розвиває і удосконалює знання, навички і вміння навчаємих.

Практична робота виступає в якості метода навчання тоді, коли крім службової, планується досягнення дидактичної мети і створюються необхідні умови.

Дидактичними умовами проведення практичних робіт є:

- чітка розробка плану, формування навчальної мети, організація матеріально-технічного забезпечення;

- інструктаж підлеглих перед початком робіт,

- постановка конкретних задач, роз’яснення порядка їх виконання

- дотримання правил техніки безпеки;

- визначення часу початку і закінчення робіт;

- підведення підсумків, оцінка дій кожного воїна і підрозділу в цілому, заохочення відмітившихся;

- організація змагання по скороченню строків виконання і підвищення якості практичних робіт;

- ідеологічне забезпечення ходу виконання поставлених задач, пропаганда передового досвіду.

6. Шостий метод - метод самостійної роботи.

Самостійна робота - направлена на свідоме поглиблення знань, закріплення і удосконалення навичок і вмінь, розвитку активності, самостійності мислення, організованості і цілеспрямованості в навчанні.

Засвоєння теоретичних знань зводиться головним чином до роботи з книгою, з першоджерелами. Навчальний матеріал на заняттях, як правило, викладається не повному обсязі. В процесі самостійної роботи навчаємий повторює вивчений матеріал і одноразово набирає нові знання.

Види самостійної роботи:

- самостійна робота з друкованими джерелами;

- самостійні тренування;

- самостійне вивчення зброї і бойової техніки;

- самостійний перегляд кінофільмів;

- самостійне прослуховування звукозаписів /лінгофонні класи/.

Для правильної організації самостійної роботи необхідно:

- визначити об’єм завдання для самопідготовки;

- дати необхідні методичні вказівки;

- кожна група навчаємих повинна мати навчальне місце, необхідну кількість літератури наочних посібників, чи зразків зброї і бойової техніки;

- розбити навчаємих на групи, так щоб кожній групі були сильні і слабкі навчаємі для більш успішного вивчення матеріалу.

Велика роль в підвищенні якості самостійної роботи належить контролю за її якістю.

За характером пізнавальної діяльності.

  1. Пояснювально-ілюстративний метод.

Сутність цього методу полягає в тому, що викладач, використовуючи різні засоби, повідомляє учням готову інформацію, а учні сприймають її, осмислюють і фіксують у пам’яті.

Викладач використовує різноманітні словесні методи (розповідь, бесіда, пояснення) і наочні засоби (книги таблиці, картинки, кінофільми, телебачення, комп’ютери і т.д.).

  1. Репродуктивний метод.

Полягає у відтворенні учням показаних учителем способів діяльності за заздалегідь визначеним алгоритмом. Учитель пояснює і демонструє зразок виконання дії, учні його відтворюють.

  1. Проблемний виклад навчального матеріалу.

Використовуючи цей метод, вчитель ставить перед учнями проблему і сам показує шлях її розв’язання як зразок наукового пошуку.

  1. Частковий-пошуковий (евристичний) метод.

Його сутність полягає в тому, що вчитель розчленовує проблемне завдання на під проблеми, які розв’язуються учнями. При вирішенні проблеми учні не визначають самостійно етапи дослідження. Це робить вчитель.

  1. Дослідницький метод.

Цей метод забезпечує розвиток у учнів творчих здібностей, уміння використовувати знання на практиці.

Етапи виконання учнями дослідницького завдання:

  • спостереження і вивчення фактів, предметів дослідження;

  • побудова плану дослідження;

  • аналіз і математизація отриманих результатів.

Ефективність методів навчання, активізація пізнавальної діяльності учнів значною мірою залежить від засобів навчання.

Засоби навчання – це пристрої, предмети, які використовуються учителем та учнями у навчальному процесі.

До них належать:

  1. Технічні засоби навчання (ТЗН)

  • екранні (розраховані на зорове сприйняття);

  • звукові (грамзаписи);

  • екранно-звукові (кінофільми, відеозаписи).

  • Натуральні предмети.

  • Репродукції – наочні посібники, що використовуються у навчанні замість натуральних предметів (моделі, картини).

    Символічні навчальні посібники – це група навчальних посібників призначена для зображення певних символів (географічні карти, ноти, схеми, діаграми, що символічно зображують кількість розміри).

    Висновок: Таким чином, ми бачимо який великий арсенал є основних і специфічних методів навчання. Вибір любого методу навчання обумовлений:

    - характером і змістом конкретної дисципліни;

    - життєвим досвідом і соціальною практикою навчаємих, їх прагненням і запитами;

    - індивідуально-психологічними особливостями навчаємих, аудиторії ;

    - метою конкретної теми і вирішуємими в ході її вивчення,

    навчально-виховними задачами;

    - навчально-матеріальною базою і оснащенням.

    Велику роль відіграє елемент творчості, здібність і вміння критично відноситись до свого досвіду, відкинути застарілі прийоми і використовувати все нове, передове в методиці навчання.

    Переходимо до другого питання нашої лекції.

    2 питання: „Форми навчання воїнів, їх характеристика та ефективність застосування на заняттях. Взаємозв'язок і взаємообумовленість форм і методів навчання”

    Якість навчання в багатьох випадках залежить від організації навчального процесу, форм проведення бойоної і гуманітарної підготовки особового складу. Як і весь військово-педагогічний процес, форми навчання постійно удосконалюються. Це обумовлено певною зміною задач навчання, рівнем розвитку підготовки особового складу, штатною організацією, специфікою бойової діяльності різних родів військ і видів Збройних Сил України. Форми діалектично пов’язані з методами навчання.

    Форми навчання - це організаційна строна процесу навчання,

    яка передбачає склад і угрупування навчавмих, структуру занять, місце їх проведення, роль і специфіку діяльності навчаемих і керівників занять.

    В кожному роді і виді Збройних Сил застосовуються свої специфічні форми навчання.

    Загальні форми навчання особового складу можна розподілити на три групи;

    1. Навчально-планові /теоретичні, практичні, тренувальні заняття, бойові стрільби і запуски ракет, навчення/;

    2. Службово-планові /паркові дні, дні регламентних робіт/.

    З.Позапланові /позакласні/ - технічні кружки, військово-спортивні секції, конкурси, вікторини.

    Які ж особливості загальних форм навчання?

    І. Перша група форм:

    Навчально-планові форми

    Різновидами теоретичних занять є лекції , семінари, групові заняття, бесіди, лабораторні роботи. Самопідготовка, консультації. Вони забезпечують передусім теоретичну підготовку особового складу, засвоєння навчаемими знань, теоретичних основ сучасного боя, фізичних основ і принципів роботи бойової практики.

    Практичні заняття включають такі форми, як тактико-стройові і тактичні заняття, заняття на стартових і вогневих позиціях, полігонах, танкодромах, в парках, на бойових постах, на плацу, в спорт-містечках.

    Основною метою практичних занять є удосконалення польової майстерності воїнів, формування у них навичок влагодження відділень, взводів, роти.

    Тренувальні заняття - включають в себе всі комплексні і спеціальні /предметні/ тренування: фізичні, стройові, штабні, радіотренування, танко-стрілецькі, тренування по захисту від зброї масового ураження, по сигналам бойової готовності. Вони проводяться у відповідності з спеціальним графіком в полі, на бойових поетах, на полігоні, вогневих і стартових позиціях, в спеціально-обладнаних класах.

    Бойові стрільби і запуски ракет. Мета їх проведення: з однієї сторони, перевірка рівня попередньої підготовки, а с другої - подальше удосконалення навичок і вмінь вести вогонь із бойової зброї. Разом з ним їм нележить велика роль в злагодженлі підрозділів і в психологічній підготовці особового складу в сучасному бою.

    Підготовка військових колективів до дій складних умовах сучасної війни проводиться на навчаннях, як найвищій формі навчання і виховання воїнів. Вони включають в себе тактичні, тактико- спеціальні, командні і командно-штабні вчення, а також тактичні вчення з бойовою стрільбою.

    Навчання проводяться на реальній місцевості, в любий час року і суток, зі штатною зброєю і бойовою технікою.

    Навчання розвивають у воїнів активність, рішучість, стрімкість, тверді навички і вміння діяти в умовах максимального наближення до бойових.

    2. Друга група форм –

    Службово-планові /парково-господарські дні і дні регламентних робіт/. Проводяться з метою підтримки зброї і бойової техніки в постійній бойовій готовності. В той же час вони є ефективними формами технічного навчання особового складу.

    3. Третя група форм: Позапланові /позакласні/.

    В ході цих форм підвищується військова майстерність, та швидко оволодївається складна зброя та бойова техніка.

    Програмоване навчання

    Серед перспективних форм навчання відоме місце зайнае програмоване навчання, яке дає можливість ефективно управляти діяльністю навчаемих за допомогою програмування навчального матеріалу і спеціальних навчаючих засобів. Процес навчання можна представляти як систему управління. Навчаючий в ньому - орган управління; навчаємий - управляємий об’єкт.

    Однією з основних особливостей програмованого навчання є те, що тут застосовуються засоби, методи і прийоми, які дають можливість контролювати не тільки результати всього навчання, але й кожний крок, кокну операцію по оволодінню знаннями, навичками і вміннями.

    Позитивним моментом програмованого навчання є також те, що воно має оборотний зв’язок, тобто забезпечує надходження інформації від навчавшогося до викладача про виконання команд, які поступили по каналу прямого зв’язку.

    Ця форма навчання на відміну від традиційної дай змогу контролювати успішність та засвоєння навчального матеріалу навчаємими зразу. А при традиційному навчанні про глибоке засвоєння навчаємими матеріалу ми взнаємо на заліку, іспиті, перевірці.

    Суттєвими рисами програмованого навчання є:

    1. Навчання проводиться за спеціальною програмою - однозначним

    послідовності дій, які приводять до рішення навчальних задач.

    2. Самостійність і висока індивідуальність навчання: пристосування

    динаміки оволодіння знаннями до здібностей і особливостей кожного навчаємого.

    Весь курс поділяється на дози навчальної інформації, які закінчуються контрольними питаннями.

    В теперішній час в програмованому навчанні проявляються три напрямки: лінійне, розгалуджене і комбіноване програмування.

    Лінійне програмування - це коли вивчаємий матеріал поділяється на невеликі частини /дози, кадри, кроки/, які доступні для засвоєння, закінчуються контрольними питаннями. Кожна порція вихідної інформації повинна привести навчаємого до безпомилкової відповіді.

    Розгалужене програмування - на відміну від лінійного має певні відмінності. По-перше, порції вихідної інформації значмо більші, а завдання складніші; по-друге, правильна відповідь не виводиться логічно навчаємим на основі даних питань, а вибирається із системи готових, серед яких тільки один правильний, а інші неправильні. В третіх, при правильній відповіді навчаємий отримує дозвіл рухатися далі по основному напрямку програми. А якщо відповідь помилкова, то він отримує вказівки спуститися на одну ступінь нижче щоб взнати роз'яснення і получити необхідну інформацію.

    Комбіноване програмування - включає в себе елементи лінійності і розгалуженості як в наданні інформації , так і в постановці контрольних питань і їх оцінка.

    Центральною ланкою у здійсненні програмованого навчання є розробка методичних алгоритмів, на основі яких можна здійснювати розробку засобів програмованого навчання /навчальних посібників і технічних засобів/ які получили назву "навчаюча машина".

    Інакше говорячи, коли мова йде про розробку методичних алгоритмів, то вони служать свого роду інструментом, з допомогою якого навчальний матеріал набуває форму, найбільш зручну для засвоєння.

    Також існує система загальних методичних правил яка фіксує ті основні кроки, які застосовуються при вивченні кожної дози навчального матеріалу з даного предмету.

    До числа загальних методичних правил відносяться наступні:

    - починати викладання нового матеріалу необхідно з постановки

    перед навчаємими пізнавальної задачі, створення проблемної ситуації ;

    - подавати навчальний матеріал найбільш доцільно в формі міркування так, щоб навчаємі одержали знання не в готовому вигляді, а приходили до них, здолавши ряд труднощів;

    - подаючи фактичний матеріал, важливо супроводжувати його інструкціями» в яких давати вказівки, що і як треба робити, які виконувати операції ;

    - ширше використовувати різного роду ілюстрований матеріал /схеми, малюнки/, добиваючись при цьому, щоб навчаємі активно працювали над ним.

    Ш. Заключна частина - 5 хвилин

    Підведення підсумків заняття:

    1. Перевіряю методом опитування ступінь засвоєння студентами

    вивчаємого матеріалу.

    2. Даю відповідь на питання, роблю акцент на найбільш складні.

    3. Оцінюю увагу і активність студентів на занятті.

    4. Даю завдання на самостійну підготовку.

    5. Повідомляю про наступне заняття.