1. Словесний метод.

Метод усного викладання навчального матеріалу застосовується в різних видах; розповідь, пояснення, лекція, інструктування.

Розповідь - представляє собою образне, живе, емоційне і послідовне викладання фактичного матеріалу в описовій чи оповідній формі.

Пояснення - ставить акцент на розкритті суті явищ процесів, дій, їх причинно - слідчих зв’язків і відношень.

Інструктування - це короткі, чіткі вказівки /рекомендації/ про норми і правила виконання тієї чи іншої дії. або навчальної/службової/ задачі в цілому.

Лекція - це найбільш складна різновидність метода усного викладання навчального матеріалу. Вона передбачає собою розгорнуте викладання теоретичних і практичних проблем. В ній тісно поєднуються елементи описання і оповідання, доказу і пояснення, проводиться аналіз фактів і прикладів, робляться узагальнення і висновки.

Навчальний матеріал викладається з широким використанням технічних засобів навчання і наочних посібників; застосовуються різні прийоми, які активізують пізнавальну діяльність навчаємих.

Існують також найбільш складні проблемні лекції. Їх особливість полягає в тому, що лектор ставить перед аудиторією проблемні питання, міркує вголос; проводить докази і контрдокази, збуджує воїнів включатися в пошук рішення виникаючих проблем, розкриває перед ними методологію теоретичного аналізу.

Лекція читається непоспішливо, простою, ясною, доступною мовою. Читання ведеться суцільно, без зупинок для відповідей на питання. Питання потрібно задавати в кінці лекції. Деякі методисти рекомендують

ставити питання слухачам в ході лекції і вислуховувати їх відповіді.

Це потрібно робити лише у випадках крайньої втомленості слухачів, невеликої їх чисельності і невпевненості викладача в тому, що його розуміють. Якщо ж лектор повністю оволодів увагою слухачів, якщо йому видно, що його розуміють, то задавати питання нема ніякої необхідності.

Успіх викладання навчального матеріалу досягається за рахунок глибокого знання його викладачем, вміння викладати послідовно і логічно, правильно користуватися аргументами, фактами, прикладами. Кількість прикладів при проведенні лекції вважається нормальним, якщо за одне заняття буде проведено три, максимум чотири приклади..

Мова повинна бути літературно грамотною, емоційно насиченою, з чі ким будуванням речень, чутною для всіх, але без зайвої напруги голосу.

При викладенні навчального матеріалу не рекомендується безцільно пересуватися по аудиторії. Допускаються лише самі необхідні переходи, які обумовлені логікою і змістом проводимих занять.

2. Метод обговорення навчального матеріалу.

Він проводиться у вигляді бесіди, семінару, групових занять.

Має мету - допомогти навчаємим в непримушеній обстановці всебічно розібратися в суті основних питань теми, навчитися користуватися теорією при вирішенні практичних задач професіонально-педагогічної діяльності.

Бесіда - представляє собою діалогічний або питально-відповідний шлях викладання і закріплення навчального матеріалу. Вона сприяє не тільки систематизації і поглибленню раніш вивчаємих знань, але й формуванню нових понять і суджень.

Види бесіди:

1. Евристична бесіда - /від грецького слова "еврика" - відкрив, знайшов/. Викладач через систему добре продуманих питань підводить студентів до особистих висновків понять. Студент, якби то відкриває для себе нові знання.

2. Повідомляючи бесіда - в її ході викладач повідомляє нові відомості і виносить їх на обговорення.

3. Контрольно-перевірочна бесіда - застосовується для вияснення ступеня засвоєння навчального матеріалу перед податком занять, а також на заліках і іспитах.

Проведення бесіди вимагає глибокої і всебічної підготовки. Викладач передчасно розробляє систему питань, на основі них бесіда буде проводитися.

Щоб всі навчаємі готувалися до відповіді, питання як правило ставиться перед всією групою, потім робиться невелика пауза і надається слово, по бажанню, що дає змогу розвитку ініціативи навчаємих. Після кожного виступу важливу роль відіграє розбір виступів навчаємих в ході бесіди. Розбір повинен чітко і ясно показати навчаємому, що в його відповіді було правильним, а що помилковим і чому. Інколи у навчаємих виникають питання, на які навчаючий не може правильно відповісти. "Не бойтесь, если на какой-нибудь вопрос не сможете ответить, - говорил М.И.Калинин - Прямо скажите: "Не знаю, поищу ответ в книгах: если найду, скажу вам".

Кожна бесіда передбачає підведення підсумків обговорення. При цьому від керівника вимагається вміння не тільки дати об'єктивну оцінку відповідям, але й проаналізувати основні помилки, поставити чітко і ясно задачі по підготовці до слідуючого заняття.

Групове заняття - багато в чому нагадує бесіду. Однак теоретичні і практичні питання тут обговорюються більш конкретно. Навчаємі на занятті, як правило, не просто відповідають на відповіді, а й аналізують факти і явища; виявляють їх причинно-слідчий зв’язок і відношення.

Семінарське заняття - науковий аналіз теоретичної і практичної проблеми, колективний пошук шляхів її ефективного, рішення.

В період підготовки до семінарського заняття викладач проводить колективні консультації з метою краще організувати самостійну роботу навчаємих. Особлива увага направляється на визначення необхідної літератури та виділення основних проблем, в яких треба глибоко розібратися.

Якщо в ході семінару передбачено обговорення доповіді ( реферата ), то в період підготовки до заняття викладач надав допомогу доповідачу.

Найбільш відповідальна і складна задача викладача - це організувати на семінар творчий колективний пошук поставленої проблеми. Способів тут є багато. Все залежить від методичної майстерності викладача.

Але найбільш характерними способами вирішення проблеми є: постановка питань, які визивають найбільший інтерес обміну думками і застосування літучок і контрольних задач; призначення із навчаємих опонентів по доповідях, рефератах і проведення навчаємими досліджень по темі. На деякі семінари доцільно запрошувати ветеранів війни, спеціалістів по вивчаємих проблемах.

Відповідальною частиною семінара є заключне слово викладача,

де він підводить підсумки заняття, аналізує і оцінює виступи навчаємих, дає оцінку заняттю в цілому.