§ 63, Якщо хтось вчинив протиправне діяння в стані нео-

судності або зменшеної осудності, суд призначає йому

поміщення в психіатричну лікарню, якщо із загальної

оцінки особи та її діяння випливає, що від неї, внаслідок її

стану, можна чекати вчинення значних протиправних дій,

і тому вона небезпечна для суспільства.

Строк перебування в установі для алкоголіків і нарко-

манів не повинен перевищувати 2 роки, при превентивно-

му ув'язненні (мова йде про рецидивістів, "злочинців за

схильністю") — 10 років, строк керівного нагляду — від 2

до 5 років, строк заборони займатися певною професійною

діяльністю — від 1 до 5 років або назавжди, "якщо треба

чекати, що максимальний строк, встановлений законом,

виявиться недостатнім для відвернення небезпеки, яка йде

від особи". Можливе призначення кількох заходів виправ-

лення і безпеки.

У КК Російської Федерації питанням покарання в За-

гальній частині присвячено розділ III "Покарання", який

включає глави: 9. "Поняття і цілі покарання. Види пока-

рань" і 10. "Призначення покарання". Покарання є захо-

дом державного примусу, що призначається за вироком

суду. Воно застосовується з метою відновлення соціальної

справедливості, а також з метою виправлення засудженого

і запобігання вчиненню нових злочинів (ст. 43).

Система покарань у Кодексі сформульована від менш

суворого до більш суворого. Видами покарання є:

485

а) штраф; б) позбавлення права займати певні посади або

займатися певною діяльністю; в) позбавлення спеціального,

військового або почесного звання, класного чину і держав-

них нагород; г) обов'язкові роботи; д) виправні роботи;

є) обмеження по військовій службі; ж) конфіскація майна;

з) обмеження волі; і) арешт; к) тримання в дисциплінарній

військовій частиш; л) позбавлення волі на певний строк;

м) довічне позбавлення волі; н) смертна кара. Покарання

поділяються на основні і додаткові. Позбавлення звання,

чину, нагород, а також конфіскація майна застосовуються

лише як додаткові покарання, штраф і позбавлення права

займати певні посади або займатися певною діяльністю —

як основні або як додаткові покарання, решта покарань

призначаються лише як основні.

Штраф встановлюється в розмірі від 25 до 1000 міні-

мальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної

плати чи іншого доходу засудженого за період від 2 тижнів

до 1 року, у випадку злісного ухилення від сплати штрафу

він замінюється обов'язковими роботами, виправними ро-

ботами або арештом.

Позбавлення права займати певні посади або займатися

певною діяльністю встановлюється на строк від 1 року до 5

років як основне покарання, від 6 місяців до 3 років як

додаткове покарання, обов'язкові роботи — від 60 до 240

годин, і відбуваються не більше чотирьох годин на день

безоплатно у вільний від основної роботи або навчання

час, виправні роботи — на строк від 2 місяців до 2 років,

і відбуваються за місцем роботи засудженого, із заробітку

якого утримується від 5 до 20% в дохід держави, обмежен-

ня по військовій службі — від 3 місяців до 2 років із

здійсненням відрахувань із грошового утримання не більше

20%, обмеження волі, тобто тримання в умовах здійснення

нагляду, — на строк від 1 року до 3 років за умисні

злочини та від 1 року до 5 років за необережні злочини,

арешт, тобто тримання засудженого в умовах суворої ізо-

ляції від суспільства, — на строк до б місяців, тримання в

дисциплінарній військовій частині — на строк від 3 місяців

до 2 років.

Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від

суспільства шляхом направлення його в колонію-поселення

або поміщення у виправну колонію загального, суворого чи

особливого режиму або в тюрму, а неповнолітніх — у

виховні колонії загального або посиленого режиму. Позбав-

лення волі встановлюється на строк від 6 місяців до 20

486

років. У випадку часткового або повного складання строків

позбавлення волі при призначенні покарань за сукупністю

злочинів максимальний строк цієї міри покарання не може

перевищувати 25 років, а за сукупністю вироків — переви-

щувати 30 років (ст. 56).

Довічне позбавлення волі встановлюється лише як аль-

тернатива смертній карі за вчинення особливо тяжких зло-

чинів, які посягають на життя, і може призначатися у

випадках, коли суд буде вважати за можливе не застосову-

вати смертну кару. Цей вид покарання не призначається

жінкам, а також особам, які вчинили злочини у віці до

вісімнадцяти років, і чоловікам, які досягли на момент

винесення судом вироку шістдесятип'ятирічного віку

(ст. 57).

Смертна кара як виняткова міра покарання може бути

призначена лише за особливо тяжкі злочини, що посягають

на життя. Вона не призначається жінкам, особам, які вчи-

нили злочини у віці до вісімнадцяти років, а також чо-

ловікам, які на момент винесення судом вироку досягли

шістдесятип'ятирічного віку. Смертна кара в порядку по-

милування може бути замінена довічним позбавленням

волі або позбавленням волі на строк до 25 років (ст. 59).

Стосовно загальних начал призначення покарання за КК

Російської Федерації варто виділити положення, що більш

суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений

злочин призначається лише у випадках, якщо менш суво-

рий вид покарання не може забезпечити досягнення цілей

покарання (ч. 1 ст. 60). У Кодексі міститься докладний,

але не вичерпний перелік обставин, що пом'якшують пока-

рання, та вичерпний перелік обставин, які його обтяжу-

ють. Заслуговує на увагу положення ст. 62 — за наявності

таких пом'якшуючих обставин, як явка з повинною, ак-

тивне сприяння розкриттю злочину, викриттю інших

співучасників злочину і розшуку майна, добутого в резуль-

таті злочину, а також надання медичної та іншої допомоги

потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, доб-

ровільне відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

спричиненої в результаті злочину, інші дії, спрямовані на

загладжування шкоди, спричиненої потерпілому, і за

відсутності при цьому обтяжуючих обставин строк або

розмір покарання не можуть перевищувати трьох чвертей

максимального строку або розміру найбільш суворого виду

покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої

частини.

487

Кримінальний кодекс Російської Федерації містить поло-

ження про призначення за наявності виняткових обставин

більш м'якого покарання, ніж передбачено за даний зло-

чин (ст. 64), про призначення покарання при вердикті

присяжних засідателів про милість, коли, зокрема, строк

або розмір покарання не може перевищувати двох третин

максимального строку або розміру найбільш суворого виду

покарання, а при вердикті про особливу милість — засто-

совуються положення про призначення більш м'якого по-

карання, ніж передбачено законом за даний злочин; якщо

відповідна стаття Кодексу передбачає смертну кару або

довічне позбавлення волі, то при вердикті про милість ці

види покарань не застосовуються (ст. 65), про призначення

покарання за незакінчений злочин — строк або розмір

покарання не може перевищувати половини максимально-

го, а за замах — трьох чвертей максимального строку або

розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого

відповідною статтею Особливої частини; смертна кара і

довічне ув'язнення за готування до злочину і замах на

злочин не призначаються (ст. 66), про призначення пока-

рання при рецидиві злочинів: строк покарання при реци-

диві не може бути нижче половини, при небезпечному

рецидиві — двох третин, а при особливо небезпечному

рецидиві злочинів — трьох чвертей максимального строку

найбільш суворого виду покарання, передбаченого за вчи-

нений злочин (ст. 68).

Щодо цілей покарання в доктрині англійського

кримінального права йдеться про відплату, торжество спра-

ведливості, страхання, виправлення злочинця та захист

суспільства.

Англійська каральна система має свої особливості порів-

няно з правом континентальних країн. Так, англійське

кримінальне право не знає поділу на покарання у вузько-

му значенні слова, заходи виховні та виправні, а також

заходи безпеки. Суд має дуже широкі дискреційні повнова-

ження (за незначними винятками, коли статут вказує на

абсолютно визначену санкцію, наприклад, довічне ув'яз-

нення за тяжке вбивство) стосовно вибору карального за-

ходу та його міри. У випадку статутних злочинів норма,

як правило, містить лише вказівку на максимум строку

позбавлення волі та величину штрафу, однак суд вправі

застосувати інший каральний захід, наприклад, пробацію;

у випадку злочину загального права верхня межа покаран-

ня інколи взагалі не передбачається. Існують особливості,

488

зокрема, щодо строку і розміру покарання при розгляді

справи магістратським судом (вони лімітовані) порівняно із

Судом Корони. Повноваження судів при обранні міри

покарання неповнолітнім до 17 років (з подальшою віко-

вою градацією) та молоді віком від 17 до 21 року є

лімітованими.

За англійським кримінальним правом до видів кримі-

нальних заходів належать: смертна кара, ув'язнення

(довічне, на невизначений строк — доки її Величності буде

завгодно, строкове, з "подовженим" строком), умовна від-

строчка покарання у вигляді позбавлення волі з призна-

ченням нагляду або без нього, пробація, відкладене засуд-

ження до позбавлення волі, безоплатне надання послуг

суспільству, штраф, затримання в установі для молодих

злочинців, примусове лікування, направлення в центр від-

відувань, взяття зобов'язання про хорошу поведінку тощо.

Санкції можуть бути абсолютно визначеними (смертна

кара і довічне ув'язнення), відносно визначеними (до пев-

ного строку чи суми), невизначеними (наприклад, при

призначенні неповнолітньому замість смертної кари по-

збавлення волі; щодо штрафу за злочини загального пра-

ва — не повинні бути надмірними). Санкції, як правило,

мають альтернативний характер, тобто можуть взаємоза-

мінятися, хоча можуть застосовуватись і одночасно. Макси-

мальний розмір санкції використовується тоді, коли діяння

має характер "найгіршого випадку". При засудженні за

два або більше злочинів суди можуть призначати покаран-

ня, строки яких спливають одночасно або послідовно. В

останньому випадку строки ув'язнення можуть перевищу-

вати 14 років. Так, у 1961 p. шпигун Джордж Блейк був

засуджений на 42 роки тюремного ув'язнення.

Нині в Англії смертна кара зберігається за два злочини:

за зраду та морське піратство (коли під час його вчинення

або безпосередньо перед ним чи після цього пірат нападає

з наміром вчинити тяжке вбивство або наражає на небез-

пеку життя якоїсь особи на борту). Смертна кара не може

застосовуватися до осіб молодше 18 років та вагітних

жінок. Фактично, смертна кара в Англії не застосовується

після скасування її за тяжке вбивство в 1965 р. на п'ять

років, а в 1970 році — остаточно.

Позбавлення волі відбувається в тюрмі. Довічне ув'яз-

нення має бути призначене особам, які досягли 21 року,

при засудженні за тяжке вбивство. Воно є також макси-

мальним покаранням за ряд найбільш тяжких злочинів,

489

наприклад, зґвалтування, грабіж, просте вбивство. Довічне

ув'язнення є невизначеним у тому розумінні, що при за-

стосуванні цієї міри покарання не може мати місця про-

щення, пероул (звільнення під чесне слово). Водночас не

вимагається якогось мінімального періоду, коли можливе

звільнення судом через Державного секретаря за рекомен-

дацією Ради по пероулу і після консультації з лордом —

головним суддею. Особа, звільнена від довічного ув'язнен-

ня, залишається на дозволі залишок свого життя і може

бути знов повернута до в'язниці в будь-який час.

Особа, визнана винною у тяжкому вбивстві, вчиненому

у віці до 18 років, засуджується до затримання на волю Її

Величності. Особи віком до 17 років, засуджені за інші

злочини, ніж тяжке вбивство, за які для дорослих довічне

ув'язнення є максимальним покаранням, можуть бути за-

суджені до "затримання на життя".

Особи, що засуджуються за тяжке вбивство, якщо вони

досягли 18 років, але не досягли 21 року, засуджуються до

тримання під вартою, інакше — "опіки на життя". Ос-

таннє є також максимальним покаранням для осіб віком

від 17 до 21 року, засудженим за будь-який інший злочин,

за який дорослий відповідав би довічним ув'язненням.

Тюремне ув'язнення на максимальний строк, передбаче-

ний статутом, — це 14 років за берглері, 10 років за

крадіжку тощо. Якщо в статуті строк позбавлення волі не

вказаний, то він не може перевищувати 2 роки. При вчи-

ненні злочину загального права строк позбавлення волі

визначається на розсуд суду. Це стосується судів, уповно-

важених застосовувати максимальні строки, вказані в ста-

тутах. Водночас магістратський суд не може призначити

більш тривалий строк позбавлення волі, ніж 6 місяців або

коротший, ніж 5 днів, за будь-який злочин.

Акт про кримінальну юстицію 1988 p. спростив призна-

чення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, для

осіб, які не досягли 21 року. Вирок про затримання в

установі для молодих злочинців може мати місце щодо

хлопців віком 14 років і дівчат віком 15 років. Для

14-річних хлопців максимальна тривалість покарання — 4

місяці, мінімальна — 21 день. Для молодих злочинців до

17 років максимумом є 12 місяців (для хлопців) і 4 місяці

(для дівчат). По звільненні правопорушник наглядається

пробаційним чиновником протягом періоду від 3 до 12

місяців.

490

Актом про кримінальну юстицію 1967 p. було введено

подовжений строк позбавлення волі. Суть його полягає в

тому, що звичайним злочинцям-рецидивістам суд може

призначити строки позбавлення волі, які перевищують

строки, вказані для цього виду покарання за конкретний

злочин. При цьому покарання не повинно перевищувати

10 років, якщо максимальна межа, встановлена для даного

злочину, менше 10 років позбавлення волі, і 5 років —

коли максимальний строк менше 5 років.

Англійському кримінальному праву відомий інститут

відстрочки вироку. Суд Корони або магістратський суд зі

згоди злочинця може відстрочити на строк не більше 6

місяців призначення йому вироку, щоб мати час для ви-

значення міри покарання з урахуванням його поведінки

після пред'явлення обвинувачення і, за необхідності, з

урахуванням відшкодування заподіяної злочином шкоди

або змін особистого характеру. Існує також інститут від-

кладеного вироку або умовної відстрочки виконання пока-

рання у вигляді позбавлення волі, який призначається з

наказом про нагляд або без такого.

Англійське кримінальне право має інститут пробації, або

накази про нагляд. Злочинець, якому виповнилося 17 ро-

ків, за його згодою може одержати пробаційний наказ суду

при розгляді злочину, покарання за який не визначено

суворо в законі. Наказ застосовується на строк від б міся-

ців до 3 років, протягом якого засуджений перебуває під

наглядом чиновника пробації. У наказі про нагляд суд

визначає певні обов'язки стосовно місця проживання,

відвідування денного виховного центру тощо. Щодо моло-

дих наказ зветься наглядним, згода правопорушника не

вимагається, — нагляд здійснює пробаційний чиновник або

соціальний працівник місцевого органу влади. За порушен-

ня умов пробації до винного судом може бути застосовано

один із таких заходів, як штраф у розмірі до 50 фунтів

стерлінгів, видання наказу про надання послуг суспільству

або про відвідання певного центру виховання, призначення

такого покарання, яке могло бути призначене від самого

початку за вчинений злочин.

Злочинець віком понад 16 років, визнаний винним у

злочині, за який суд може ув'язнити дорослого, може бути

за його згодою залучений до виконання безоплатної ро-

боти на користь суспільства від 40 до 240 годин (для

16-річних — до 120 годин), які відбуваються протягом 12

місяців.

491

Суд Корони у передбачених статутом випадках може

призначити штраф взамін або на доповнення до будь-якого

іншого покарання, яке суд вправі призначити, з тими

обмеженнями в розмірі штрафу, що можуть бути встанов-

лені у законодавчому приписі. При цьому Суд Корони

повинен одразу видати наказ, що визначає строк позбав-

лення волі, який особа має відбути, якщо штраф не буде

виплачено, — в межах до 12 місяців. Магістратський суд

робить це лише після встановлення факту ухилення від

сплати штрафу. Зазначимо, що передбачено можливість

сплати штрафу почастково, подовження строку його спла-

ти, надсилання наказу про оплату безпосередньо до закла-

ду праці, а також часткового чи повного звільнення від

сплати штрафу з урахуванням змін у становищі засудже-

ного (наприклад, при втраті ним роботи).

Відповідно до загального права штраф призначається на

розсуд суду. Він "не повинен бути надмірним", при його

визначенні суди орієнтуються на попередні прецеденти. У

статутному праві розмір штрафу визначається конкретними

статутами — часто до 1000 фунтів стерлінгів, але може

бути й значно більшим. Відповідно до Акта про кримі-

нальну юстицію 1982 р. при засудженні за сумарні злочи-

ни (справи про них розглядаються магістратськими судами)

встановлена шкала максимальних розмірів штрафу п'яти

рівнів (1—50 фунтів стерлінгів, 2 — 100 фунтів стерлінгів,

З — 400 фунтів стерлінгів, 4 — 1000 фунтів стерлінгів,

5 — 2000 фунтів стерлінгів), однак. Державний секретар

має право змінювати максимальні розміри штрафів,

наскільки це виправдано зміною вартості грошей.

Відповідно до Акта про повноваження кримінальних

судів 1973 р. суд при розгляді справи особи, що обвинува-

чується у вчиненні злочину, на додаток до будь-якого

покарання може видати наказ про компенсацію, відповідно

до якого засуджений зобов'язаний виплатити компенсацію

особі, якій заподіяні тілесні ушкодження. Сума компенсації

за наказом магістратського суду не повинна перевищувати

1000 фунтів стерлінгів.

При винесенні вироку особі, яка не є підданим Великої

Британії, суд може рекомендувати її депортацію (вислання

з країни) замість або на додаток до будь-якого постановле-

ного ним вироку. Сам суд не має права виносити наказ

про депортацію — він тільки рекомендує міністру внут-

рішніх справ видати такий наказ. Якщо депортація поєд-

492

нується з ув'язненням, то вона застосовується після

відбуття строку ув'язнення.

Своєрідним інститутом англійського кримінального права

є зобов'язання до хорошої поведінки, що є проявом пре-

вентивного правосуддя. Мова йде, зокрема, про право суду

вимагати від особи явки і дачі зобов'язання, з поручитель-

ством іншої особи чи без такого, дотримуватися миру і

поводити себе належним чином. На цю своєрідну угоду

між судом і підсудним вимагається згода останнього. У

випадку невиконання взятого на себе зобов'язання особа

або її поручитель зобов'язані внести в дохід держави суму

грошей, під яку було одержано поручительство щодо хоро-

шої поведінки.

Зобов'язання до хорошої поведінки може бути взяте не

лише в особи, яка вже вчинила злочин (як доповнення до

застосованого покарання), але й в особи, яка ще не вчиня-

ла злочину, зокрема, у випадку зробленої кимось під при-

сягою заяви, що дана особа може заподіяти їй або членам

її сім'ї "фізичну шкоду". Строк дії зобов'язання визна-

чається судом у межах до 1 року. Зобов'язання, взяте у

особи, засудженої за вчинення злочину, може бути

поєднане з умовною відстрочкою покарання.

При засудженні до ув'язнення алкоголіків воно може

бути замінене триманням у спеціальному закладі для алко-

голіків строком до 3 років. Це може мати місце, якщо

особа вчинила злочин, що переслідується за обвинуваль-

ним актом, коли суд визнає, що злочин вчинено під впли-

вом сп'яніння, а сам злочинець або присяжні вважають,

що він — "звичний п'яниця".

Кримінальна відповідальність злочинців із психічними

відхиленнями регулюється приписами Акта про психічне

здоров'я 1959 р. До них можливе застосування пробації,

пов'язаної з обов'язком піддання спеціальному лікуванню

строком до 1 року, віддання під нагляд органу соціальної

опіки чи визначеної ним особи, а також поміщення в

закритий лікувальний заклад.

У федеральному кримінальному законодавстві США та

окремих штатів цілі покарання не визначається. У докт-

рині частіш за все йдеться про кару або відплату, пре-

венцію або страхання і виправлення, різновидом якого є

реабілітація особи. Виправний вплив пов'язаний із кон-

цепцією "поводження" і системою невизначених вироків,

які є характерними для законодавства більшості штатів.

493

Основними покараннями, спільними для федерації та

окремих штатів, є смертна кара, позбавлення волі, штраф.

Юридичні особи піддаються штрафу. До фізичних і юри-

дичних осіб може застосовуватися також пробація.

Смертна кара відповідно до положень так званого Феде-

рального кримінального кодексу передбачена в 15 випадках

(за тяжке вбивство першого ступеня, шпигунство тощо).

Позбавлення волі, яке частіш за все виявляється в тю-

ремному ув'язненні, може бути довічним або строковим.

Відповідно до положень КК штату Нью-Йорк строк по-

збавлення волі за порушення не може бути більшим 15

днів, за місдімінори — 1 року. Вироки у цих випадках е

визначеними.

За фелонії вирок, як правило, повинен бути невизначе-

ним. Максимальний строк ув'язнення за вчинення фелонії

класу А — довічний, класу В — визначається судом, але

має бути не більше 25 років, класу С — 15 років, класу

Д — 7 років, класу Е — 4 роки, але не менше 3 років.

Мінімальний строк тюремного ув'язнення за невизначеним

вироком повинен бути, принаймні, 1 рік, встановлюватись

судом і бути в межах: у випадку вчинення фелонії класу

А-І — від 15 до 25 років, фелонії класу А-ІІ — від 3 років

до 8 років 4 місяців.

При постановленні невизначеного строку за повторну

насильницьку чи багаторазову насильницьку фелонію мак-

симальні строки позбавлення волі змінюються в несприят-

ливий для засудженої особи бік. Так, при засудженні за

повторне вчинення насильницької фелонії класу В вони

мають бути в межах від 12 до 25 років, фелонії класу С —

від 8 до 15 років.

Поширеною мірою покарання є штраф. Він може бути

як основною, так і додатковою мірою покарання. Так,

відповідно до § 1955 Федерального кримінального кодексу,

незаконне заняття гральним бізнесом карається штрафом

не більше 20000 доларів, або тюремним ув'язненням на

строк не більше 5 років, або обома покараннями. Макси-

мальна сума штрафу для юридичної особи за фелонію, а

також за місдімінор, який супроводжувався смертю, —

500 000 доларів (§ 3571).

Для юридичних осіб, відповідно до КК штату Нью-Йорк,

сума штрафу збільшена: наприклад, за фелонію —

не більше 10000 доларів, не більше 5000 доларів за

місдімінор класу А, не більше 2000 доларів за місдімінор

494

класу В, не більше 500 доларів за порушення, а також не

більше двократної вигоди від злочину.

Кримінальний кодекс Франції містить положення, які

передбачають можливість звільнення від покарання. Так,

відповідно до ст. 132-58 по справах про проступки і пору-

шення суд після того, як він визнав підсудного винним і

виніс рішення про конфіскацію (якщо вона має місце)

небезпечних або шкідливих предметів, може звільнити під-

судного від будь-якого іншого покарання. Звільнення від

покарання може здійснюватися в тому випадку, коли уяв-

ляється, що виправлення винного досягнуто, заподіяна

шкода відшкодована і порушення, що стало наслідком

діяння, припинилось (абз. 1 ст. 132-59). Суд, який оголо-

шує про звільнення від покарання, може постановити, що

його рішення не буде внесено в досьє криміналістичного

обліку.

У розділі третьому книги першої КК Франції глава тре-

тя має назву "Про припинення покарання і ліквідацію

правових наслідків засудження" (статті 133-1—133-17).

Смерть засудженого або ліквідація юридичної особи, за

винятком випадків, коли ліквідація призначена судом по

кримінальних справах, помилування та амністія перешкод-

жають виконанню або припиняють виконання покарання.

Однак може здійснюватися стягнення штрафу, а також

виконання конфіскації після смерті засудженого або після

ліквідації юридичної особи.

Покарання, призначені за злочин, втрачають силу у

зв'язку із закінченням строку давності за спливом 20 років

(це не поширюється на злочини проти людства), за про-

ступок — 5 років, за порушення — 2 роки.

Помилування тягне звільнення від виконання покаран-

ня, але не є перешкодою для реалізації права потерпілого

одержати відшкодування шкоди, заподіяної злочинним

діянням (статті 133-7—133-8).

Амністія ліквідовує правові наслідки обвинувальних ви-

років. Вона тягне звільнення від всіх покарань без будь-якої

можливості перегляду справи (ст. 193-9).

Реабілітація, що виявляється в погашенні судимості, лік-

відовує всі обмеження правоздатності і позбавлення прав,

які є результатом засудження. Будь-яка особа (фізична або

юридична), засуджена за злочин, проступок або порушен-

ня, може користатися правом або на реабілітацію за зако-

ном в умовах, передбачених статтями 133-12—133-17 —

зокрема, стосовно осіб, які протягом передбачених дифе-

495

ренційованих строків не були засуджені ні до якого нового

покарання за злочин або проступок, або на реабілітацію,

яка надається в умовах, передбачених Кримінально-проце-

суальним кодексом Франції.

Кримінальний кодекс ФРН містить положення про від-

мову від призначення покарання (§ 60). У п'ятому розділі

КК ФРН — "Давність" — ідеться про давність кримі-

нального переслідування (§ 78-78с) і давність виконання

вироку (§ 79-79в). Параграф 78 передбачає диференційова-

ні строки давності кримінального переслідування — від З

до 30 років. Водночас виконання вироку про покарання за

геноцид і покарання у вигляді довічного позбавлення волі

давністю не погашається.

Перебіг давності зупиняється на час: 1) поки за законом

не може бути почато або продовжено виконання вироку;

2) поки засудженому: а) дано право на відстрочку або

перерву виконання вироку, б) призначено умовне покаран-

ня в порядку судового рішення або помилування, в) надані

пільги по сплаті штрафу, проведенню конфіскації майна

або конфіскації предметів злочину; 3) поки засуджений

перебуває в межах країни або за кордоном у лікувальному

або соціально-терапевтичному закладі, до якого він був

поміщений за офіційним розпорядженням влади. Суд може

один раз подовжити строк давності перед його закінченням

на половину строку, передбаченого законом, за клопотан-

ням органу, що виконує вирок, якщо засуджений перебу-

ває в місцевості, звідки його видача або доставлення не

можуть бути здійснені.

Кримінальний кодекс Російської Федерації у Загальній

частині містить розділ IV "Звільнення від кримінальної

відповідальності і від покарання", що включає три глави.

Перша з них — це глава 11 "Звільнення від кримінальної

відповідальності". Вона містить положення про можливість

звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка

вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, якщо вона

після вчинення злочину добровільно здійснила явку з по-

винною, сприяла розкриттю злочину, відшкодувала за-

подіяні збитки або іншим способом усунула шкоду, спри-

чинену в результаті злочину. При вчиненні інших кате-

горій злочинів за наявності зазначених умов особа може

бути звільнена від кримінальної відповідальності лише у

випадках, спеціально передбачених відповідними статтями

Особливої частини Кримінального кодексу.

496

Кримінальний кодекс Російської Федерації увів інститут

звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з

примиренням з потерпілим: "Особа, яка вперше вчинила

злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від

кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з

потерпілим і загладила заподіяну потерпілому шкоду"

(ст. 76).

У главі 12 "Звільнення від покарання" передбачені по-

ложення про умовно-дострокове звільнення від відбування

покарання, заміну невідбутої частини покарання більш

м'яким видом покарання, звільнення від покарання у

зв'язку з хворобою, відстрочку відбування покарання вагіт-

ним жінкам і жінкам, які мають малолітніх дітей, та

звільнення від відбування покарання у зв'язку зі спливом

строків давності обвинувального вироку суду.