- •§ 1. Поняття кримінального права, його предмет
- •§ 2. Метод кримінального права
- •§ 3. Завдання кримінального права
- •§ 4. Наука кримінального права
- •§ 5. Методи науки кримінального права
- •§ 6. Зв'язок кримінального права
- •§ 7. Система кримінального права
- •Глава II
- •Глава III
- •§ 1. Поняття та значення кримінального закону
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •§ 3. Імплементація норм міжнародного права
- •§ 4. Витоки та формування
- •§ 5. Структура кримінального закону
- •§ 6. Тлумачення кримінального закону
- •§ 7. Принципи чинності кримінального закону
- •§ 8. Чинність кримінального закону
- •§ 9. Чинність кримінального закону
- •§ 10. Чинність кримінального закону в часі
- •Глава IV
- •§ 1. Поняття та ознаки злочину
- •§ 2. Злочини та інші правопорушення
- •§ 3. Класифікація злочинів
- •Глава V
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Форми кримінальної відповідальності
- •§ 3. Підстави кримінальної відповідальності
- •Глава VI
- •§ 1. Проблеми визначення складу злочину
- •§ 2. Загальна характеристика
- •§ 3. Основні системно-структурні характеристики
- •5. Окремі елементи юридичного складу злочину та
- •§ 4. Види юридичних складів злочинів
- •§ 5. Юридичний склад злочину
- •1. Кваліфікація злочинів — різновид юридичної ква-
- •§ 3 Цієї глави),
- •3. Обов'язкове окреме посилання на статті (частини,
- •Глава VII
- •§ 1. Поняття та значення об'єкта злочину
- •§ 2. Класифікація об'єктів злочинів
- •§ 3. Предмет злочину
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •§ 1. Поняття суб'єкта злочину
- •§ 2. Вік кримінальної відповідальності.
- •§ 3. Осудність та неосудність
- •§ 4. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 5. Відповідальність за злочини,
- •Глава X
- •§ 1. Поняття суб'єктивної сторони складу злочину
- •§ 2. Поняття вини. Форми вини
- •§ 3. Вина у формі умислу
- •§ 4. Вина у формі необережності
- •§ 5. Подвійна форма вини
- •§ 6. Мотив вчинення злочину
- •§ 7. Мета вчинення злочину
- •§ 8. Помилка та її вплив
- •Глава XI
- •§ 1. Поняття та види обставин, що виключають
- •§ 2. Необхідна оборона
- •1. Умови правомірності необхідної оборони, що харак-
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Обставини, що виключають суспільну
- •Глава XII
- •§ 1. Поняття та види стадій вчинення злочину
- •§ 2. Готування до злочину
- •§ 3. Замах на злочин
- •§ 4. Закінчений злочин
- •§ 5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Глава XIII
- •§ 1. Поняття співучасті в злочині
- •§ 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті
- •§ 3. Форми співучасті у злочині
- •§ 4. Види співучасників злочину
- •§ 5. Причетність до злочину
- •Глава XIV
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика
- •§ 2. Проблеми систематизації
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •Глава XV
- •3. Покарання може бути передбачене лише за діяння,
- •4. Покарання за своїм змістом полягає у позбавленні
- •§ 2. Цілі покарання
- •Глава XVI
- •§ 1. Система покарань, її ознаки та значення
- •§ 2. Види покарань
- •Глава XVII
- •§ 1. Поняття, підстави та види звільнення
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 6. Спеціальні види звільнення
- •Глава XVIII
- •§ 1. Загальні начала призначення покарання
- •§ 2. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 3. Призначення покарання за кількома вироками
- •§ 4. Призначення більш м'якого покарання,
- •Глава XIX
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Умовне засудження
- •§ 3. Відстрочка виконання вироку та відстрочення
- •Глава XX
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Звільнення від покарання
- •§ 3. Звільнення від покарання при втраті особою
- •§ 4. Умовно-дострокове звільнення від покарання
- •§ 5. Відстрочка відбування покарання вагітним жінкам
- •§ 6. Звільнення від покарання за діяння,
- •§ 7. Звільнення від покарання за актами амністії
- •§ 8. Погашення та зняття судимості
- •Глава XXI
- •§ 1. Загальна характеристика кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •§ 3. Злочин і покарання за кримінальним правом
- •§ 63, Якщо хтось вчинив протиправне діяння в стані нео-
- •Глава 13 Кодексу має назву "Амністія. Помилування.
- •§ 65.05 Кк штату Нью-Йорк), а також безумовного
- •§ 4. Основні напрямки (школи)
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КРИМІНАЛЬНЕ
ПРАВО
УКРАЇНИ
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ПІДРУЧНИК
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНИХ ВУЗІВ І
ФАКУЛЬТЕТІВ
За редакцією професора П.С. Матишевського,
доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка
Допущено
Міністерством освіти України
КИЇВ
ЮРІНКОМ ІНТЕР
1997
2
ББК 67.9(4УКР)308я73
К82
КОЛЕКТИВ АВТОРІВ:
Андрусів Г.В., доцент — гл. XV (у співавторстві з Беньківським В.О.);
Андрушко П.Л., кандидат юридичних наук, доцент — глави IV, XI;
Беньківський В.О. — гл. XV (у співавторстві з Андрусівим Г.В.);
Кобзаренко П.В., кандидат юридичних наук, доцент — глави III
(у співавторстві з Матишевським П.С.), XII (§§ 1—3 у співавторстві
з Стрижевською А.А.), XIX, §§ 1—6 гл. XX;
Лихова С.Я., кандидат юридичних наук, доцент — § 3 гл. IX (у спів-
авторстві з Матишевським П.С.);
Матишевський П.С., доктор юридичних наук, професор — глави І, II,
III (у співавторстві з Кобзаренком П.В.), VII (у співавторстві з Фесен-
ком Є.В., IX (§ 3 у співавторстві з Лиховою С.Я.), X, ХIII;
Стрижевська А.А. — §§ 1–3 гл. ХII (у співавторстві з Кобзаренком П.В.);
Фесенко Є.В., кандидат юридичних наук, доцент — глави VII (у спів-
авторстві з Матишевським П.С.), VIII, §§ 3, 6 гл. XVII;
Шапченко С.Д., кандидат юридичних наук, доцент — глави V, VI,
XIV, ХVIII;
Яценко С.С., доктор юридичних наук, професор — гл. XVI, §§1, 2,
4, 5 гл. XVII, §§ 7, 8 гл. XX, гл. XXI.
Рецензенти:
Тихий В.П., член-кореспондент АПрН України,
доктор юридичних наук, професор
Тузов А.П., доктор юридичних наук, професор
Попіль B.L, кандидат юридичних наук, доцент
ЮРІНКОМ ІНТЕР
Головний редактор
Ковальський В.С., кандидат юридичних наук
© Колектив авторів, 1997
© Юрінком Інтер, 1997
3
ВСТУП
Становлення України як правової держави передбачає
якісно новий рівень підготовки спеціалістів з вищою юри-
дичною освітою. Важливий напрямок такої підготовки —
видання підручників з базових юридичних дисциплін.
Одним із таких є підручник із Загальної частини кримі-
нального права України, написаний викладачами кафедри
кримінального права та кримінології юридичного факульте-
ту Київського університету імені Тараса Шевченка на
основі кримінального законодавства України та практики
його застосування станом на 1 вересня 1997 року.
У підручнику наведено основні положення Конституції
України, враховано зміни та доповнення Кримінального
кодексу, які мали місце останнім часом. У ньому розкрито
зміст норм Загальної частини кримінального права
України, дано теоретичне висвітлення окремих інститутів
щодо злочину та відповідальності за його вчинення, роз-
глянуто основні питання Загальної частини кримінального
права деяких іноземних держав, дано загальну характе-
ристику основних напрямків (шкіл) зарубіжної криміналь-
но-правової теорії.
Із сучасних позицій розглядається питання про джерела
кримінального права України, розкривається співвідношен-
ня положень національного кримінального законодавства та
норм міжнародного кримінального права. Виходячи з кон-
цепції пріоритету загальнолюдських цінностей, у підруч-
нику по-новому викладені положення щодо об'єкта злочи-
ну. Нетрадиційно розглянуті також питання про підстави
кримінальної відповідальності, склад злочину, обставини»
що виключають суспільну небезпечність чи протиправність
діяння.
У сучасній науці кримінального права багато питань
залишаються спірними. Певні розходження позицій авторів
з окремих питань кримінального права мають місце у цій
праці.
4
Підручник написано відповідно до програми з кримі-
нального права України для студентів юридичного факуль-
тету Київського університету імені Тараса Шевченка. Він
розрахований на студентів і викладачів юридичних вузів і
факультетів, стане в пригоді працівникам правоохоронних
органів, суду та адвокатури.
Автори з вдячністю врахують зауваження читачів у
своїй подальшій роботі.
Вживані у підручнику скорочення:
Бюлетень... — Постанови Пленуму Верховного Суду
України в кримінальних та цивільних справах //
Бюлетень законодавства і юридичної практики
України. — 1995. — № 1.
ВТК — Виправно-трудовий кодекс України
ВТУ — Виправно-трудові установи
КАП — Кодекс України про адміністративні правопору-
шення
КК — Кримінальний кодекс України
Коментар... — Науково-практичний коментар Криміналь-
ного кодексу України. — К., Юрінком. — 1997,
КПК — Кримінально-процесуальний кодекс України
Правовісник — Постанови Пленуму Верховного Суду
України (січень 1995 p. — червень 1996 p. // Пра-
вовісник: Додаток до журн. Право України. — 1996.
— № 1.
Практика... — Практика судів України // Бюлетень зако-
нодавства і юридичної практики України. — 1993. —
№ 4.
Практика (1993—1995)... — Практика судів України у
кримінальних справах (1993—1995) // Бюлетень
законодавства і юридичної практики України. —
1996. — № 3.
ЦК — Цивільний кодекс України
ЦПК — Цивільний процесуальний кодекс України
5
Глава І
ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ. МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ
КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА.
НАУКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
Кримінальне право є однією з галузей права в цілому,
яка охоплює дві основні інституції: злочин і покарання.
Назва цієї галузі права походить від однієї з цих інсти-
туцій. Відповідно до інституції "злочин" (лат. crimen) ця
галузь права має назву: в Україні — "кримінальне право",
в Англії — "criminal law". Відповідно до інституції "пока-
рання" (лат. роеna) у народів Болгарії, Словаччини і Чехії
цю галузь права названо "наказательно право", в Поль-
щі — "prawo karne". Щодо російського терміна "уголовное
право" є припущення, що ця назва якимось чином пов'я-
зана з головою людини, котрою за стародавнім руським
правом винна особа часто розплачувалася за свої непра-
ведні вчинки.
§ 1. Поняття кримінального права, його предмет
Поняття "кримінальне право" прийнято розглядати у
двох його значеннях: 1) позитивне (об'єктивне) кримі-
нальне право як галузь законодавства, що знаходить свій
вияв у цілісному і єдиному законодавчому акті — Кри-
мінальному кодексі України; 2) кримінальне право як га-
лузь юридичної науки про вітчизняний чинний криміналь-
ний закон і судову практику його застосування, про його
історію і теорію, про кримінальні закони інших держав.
Позитивне кримінальне право України має такі харак-
терні ознаки: 1) його норми встановлюються лише вищим
органом законодавчої влади — Верховною Радою України;
2) воно знаходить свій вияв у законах; 3) метод реалізації
кримінального закону є специфічним, притаманним лише
цьому закону — це покарання особи за порушення нею
кримінально-правової заборони.
Позитивне (об’єктивне) кримінальне право України —
це сукупність юридичних норм (правил поведінки),
що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочин-
ними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх
вчинили.
Кримінальне право України поділяється на дві части-
ни — Загальну та Особливу.
6
Загальна частина Кримінального кодексу України міс-
тить визначальні норми загального значення; їх дія поши-
рюється на всі приписи Особливої частини Кодексу. Ці
норми визначають: завдання Кримінального кодексу; під-
стави кримінальної відповідальності; чинність Криміналь-
ного кодексу щодо діянь, вчинених на території України та
за її межами; чинність кримінального закону у часі; понят-
тя злочину; форми вини; обставини, що виключають су-
спільну небезпечність чи протиправність діяння; стадії вчи-
нення злочину; співучасть у злочині; види покарань, за-
гальні начала призначення покарання; погашення та знят-
тя судимості тощо. Суть і призначення норм Загальної
частини Кодексу виявляються лише в органічній єдності з
положеннями його Особливої частини.
Особлива частина Кримінального кодексу містить кон-
кретні норми, які забороняють вчиняти те або інше діяння.
Порушення такої заборони передбачає відповідне покаран-
ня. При цьому майже всі диспозиції статей Особливої
частини Кодексу визначають діяння з боку однієї особи —
виконавця злочину. Умови кримінальної відповідальності
за навмисне вчинення одного і того самого злочину спіль-
ними діями кількох осіб описані в Загальній частині Кри-
мінального кодексу — в ст. 19 про співучасть.
Загальна та Особлива частини Кодексу нерозривно
пов'язані між собою. Вони складають єдину галузь пра-
ва — кримінальне право. Застосування норм Особливої ча-
стини можливе лише на основі положень, що містяться у
нормах Загальної частини Кодексу. Наприклад, вирішення
питання про кримінальну відповідальність за готування до
злочину або замах на його вчинення дається у ст. 17. У
ній міститься загальне положення, відповідно до якого по-
карання за такі дії призначається за законом, що передба-
чає відповідальність за вчинення закінченого злочину. Це
означає, що у випадку замаху особи на крадіжку приват-
ного майна дії такої особи повинні кваліфікуватися за
ст. 17 і ч. 1 ст. 140. У випадку вчинення злочину спів-
учасниками (організатором, підмовником, пособником)
склад злочину співучасників буде визначатися за ст. 19
Загальної частини і за статтею Особливої частини, в якій
передбачена відповідальність виконавця такого злочину.
Тобто співучасники крадіжки приватного майна, яку вчи-
нив виконавець, будуть відповідати за ст. 19 і ч. 1 ст. 140,
а виконавець такого злочину відповідатиме за ч. 1 ст. 140.
Кримінальне право вивчає не лише норми криміналь-
7
ного закону, а й застосування цих норм правоохоронними
органами та судом, тобто їх дію. У результаті дії кри-
мінально-правової норми виникають кримінально-правові
відносини між державою і особою, яка вчинила злочин.
Тобто з моменту вчинення злочину держава вступає в
кримінально-правові відносини з конкретною особою —
суб'єктом злочину. Отже, суб'єктами кримінально-право-
вих відносин є: з одного боку — держава, а з другого —
особа, яка вчинила злочин. Матеріальний зміст криміналь-
но-правових відносин складає сукупність прав і обов'язків
суб'єктів цих відносин. Це положення передбачає, з одного
боку, що до особи, яка вчинила злочин, повинні бути
вжиті заходи державного впливу і вона має бути покара-
ною, а з другого — що держава наділяється правом пе-
реслідувати злочинця в кримінальному порядку, доводити
його вину у скоєнні злочину і застосовувати до нього
кримінально-правову санкцію. При цьому кримінально-
правові відносини виникають та існують незалежно від
того, чи відома органам державної влади особа, яка вчини-
ла злочин, чи виявити її не вдалося. Такі відносини існу-
ватимуть доти, доки вони не будуть припинені або доки не
відпадуть підстави, що їх спричинили. Із моменту вчинен-
ня злочину (початок кримінально-правових відносин)
виникає кримінальна відповідальність особи, яка вчинила
суспільно небезпечне і кримінальне карне діяння.
Отже, предметом кримінального права є відносини, які
виникають у результаті вчинення злочину і застосування
відповідного покарання за його вчинення.