§ 2. Джерела кримінального права

Кримінальне право України у період суверенності і неза-

лежності характеризується множинністю джерел. Це систе-

ма внутрішніх національних кримінальних законів та між-

народно-правових актів, що містять норми кримінального

права.

Концептуальним джерелом, яке містить норми прямої

дії, є Конституція України. Вона має вищу юридичну

силу. Тому всі кримінально-правові норми повинні відпо-

відати Конституції. Якщо прийнята кримінально-правова

норма суперечить положенням Конституції, то така норма

втрачає юридичну силу автоматично або ж не може її

набути. Тоді, згідно зі ст. 8 Конституції, має застосовува-

тися норма Конституції як норма прямої дії.

На підставі ст. 8 Конституції має застосовуватися кон-

ституційна норма і тоді, коли певне положення кримі-

нально-правового характеру не врегульоване кримінальним

законом, але передбачене Конституцією України. Це,

зокрема, стосується відмови виконання явно злочинного

наказу чи розпорядження, що у КК ще не передбачене у

колі інститутів, які виключають злочинність діяння.

Згідно зі ст. 61 Конституції, яка виключає повторну

юридичну відповідальність одного виду за одне й те саме

правопорушення, юридичну силу втратила ч. 3 ст. 5 КК,

що передбачає повторну кримінальну відповідальність за

злочин, вчинений за кордоном, якщо винна особа за цей

злочин вже понесла покарання за межами України, але з

тексту КК формально ще не вилучена.

Для неухильного дотримання положень Конституції

Пленум Верховного Суду України у постанові "Про засто-

сування Конституції України при здійсненні правосуддя"

від 1 листопада 1996 р. № 9 зобов'язує суди при розгляді

конкретних справ оцінювати зміст будь-якого закону чи

26

іншого нормативно-правового акта з точки зору відповід-

ності його Конституції і за необхідності застосовувати від-

повідну норму Конституції як норму прямої дії (п. 2)1.

Основним національним джерелом кримінального зако-

нодавства є Кримінальний кодекс України, де сукупність

кримінально-правових норм об'єднана у відповідні глави та

систематизована у певній послідовності. Чинним, як за-

значалось, є КК 1960 p. із численними доповненнями і

змінами.

Джерелом кримінального законодавства є й окремі неко-

дифіковані кримінальні закони (згаданий Указ Президії

Верховної Ради України "Про відповідальність за виготов-

лення з метою збуту та збут підроблених купонів багатора-

зового використання" від 21 січня 1992 p. Цей Указ діє

паралельно з Кримінальним кодексом України).

Із прийняттям Закону України "Про дію міжнародних

договорів на території України" від 10 грудня 1991 p.

статусу джерела кримінального права України набули ук-

ладені і належним чином ратифіковані Україною міжна-

родні договори. Вони становлять невід'ємну частину націо-

нального законодавства України і застосовуються у поряд-

ку, передбаченому для норм національного законодавства.

Міжнародні кримінально-правові норми, що стосуються

Загальної частини кримінального права, як норми-принци-

пи безпосередньо, не зазнаючи ніяких змін, імплемен-

туються у національне законодавство України. Такими є

норми чотирьох Європейських конвенцій, ратифікованих

Україною 22 вересня 1995 p., які для України набули

чинності з 1 січня 1996 p., а також норми Конвенції країн

СНД "Про правову допомогу і правові відносини у ци-

вільних, сімейних і кримінальних відносинах" 1993 p.

(Мінськ)2, яка для України набула чинності 14 квітня

1995 p.

Джерелами кримінального права, згідно зі ст, 152 Кон-

ституції, можуть бути і рішення Конституційного Суду

України про неконституційність кримінальних законів чи

їх окремих положень.

Такі закони чи їхні окремі положення втрачають

чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення

про їх неконституційність.

1 Юридичний вісник України. 1996. — № 48.

2 Далі — Мінська конвенція.

27