Глава XXI

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ

КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

§ 1. Загальна характеристика кримінального права

іноземних держав

Правова карта світу досить різноманітна. Кожна країна

має власну систему права. Інколи на терені однієї країни

діють різні правові системи. Так, шотландське право

суттєво відрізняється від англійського, хоча обидві правові

системи діють у межах однієї країни — Великої Британії.

Країни можуть належати до різних соціально-економічних

формацій, у них можуть існувати різні форми державного

устрою, різні політичні режими, що не може не відби-

ватися на нормах права, формуванні правових систем. На

них справляють вплив традиції, рівень культури, спові-

дувані населенням релігії тощо.

Статут ЮНЕСКО (ст. 3) передбачає зміцнення взаємо-

розуміння між народами шляхом розвитку у всесвітньому

масштабі вивчення іноземного права і використання порів-

няльного методу. Ознайомлення з положеннями криміналь-

ного права зарубіжних країн доцільне для пізнання його

суті, а не лише для оцінки під критичним кутом зору.

Відомо, що пізнаючи право інших країн, ми краще ро-

зуміємо своє національне. Порівняння дає можливість ви-

значити спільне та відмінне, бачити як недоліки, так і

кращі зразки вирішення певних питань.

Французький компаративіст Рене Давид, розглядаючи

право різних країн, виділяє три основні групи правових

систем: романо-германську правову сім'ю, сім'ю загального

права і сім'ю соціалістичного права1.

Романо-германська правова сім'я (інакше — континен-

тальна) включає право країн, в яких чільне місце

посідають правові норми як такі, що відповідають вимогам

справедливості і моралі. Загальна норма застосовується до

конкретного випадку.

Сім'я загального права (common law) включає право

Англії і тих країн, які наслідували зразок англійського

права. Це право було створено суддями. Його норми менш

1 Див.: Давид Р. Основные правовые системы современности. — М.,

1988. — С. 40.

441

абстрактні й спрямовані на вирішення конкретної пробле-

ми, а не на формулювання загального правила поведінки

на майбутнє.

Репрезентантами романо-германської правової сім'ї є право

Франції, ФРН, Австрії, Італії, Швейцарії, Норвегії, Швеції,

Фінляндії, репрезентантами сім'ї загального права — право

Англії, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії.

Для оцінки положень правових систем, що належать до

згаданих двох сімей права, достатньо розглянути право

кількох країн. Перш за все, це право Франції, ФРН (рома-

но-германська правова сім'я), Англії та США (сім'я за-

гального права).

Що ж собою являє кримінальне право як галузь права в

розумінні різних зарубіжних авторів?

На думку французького вченого Жана Ларгуйє, кри-

мінальне право є галуззю позитивного права, яке визначає

кримінальне карані діяння і санкції за їх вчинення1.

Англійські вчені Сміт і Хоган пишуть ще коротше, а саме:

кримінальне право — те, яке визначає, є діяння злочином

чи ні2. На думку північноамериканських авторів Ляфейва

та Скотта, матеріальне кримінальне право є тим правом,

що з метою запобігання спричинення шкоди суспільству

оголошує, яка поведінка є злочинною, і вказує покарання,

яке може бути призначене за таку поведінку3. Англійський

автор Курзон пише, що кримінальне право є галуззю

публічного права, тобто такого права, яке стосується від-

носин членів суспільства і держави. По суті, воно сто-

сується встановлення, судового розгляду і покарання тієї

дії або бездіяльності, котрі відомі як злочини4.

Що ж є завданням кримінального права? Які його цілі?

Показовим щодо цих питань є положення § 1.05

Кримінального кодексу штату Нью-Йорк 1965 р. У ньому

зазначається:

"загальні цілі положень Кодексу:

1) заборонити поведінку, яка невиправдано і невибачно

спричиняє або загрожує спричинити суттєву шкоду інди-

відуальним або публічним інтересам;

1 Див.: Larguier J. Le Droit Penal. — Paris, 1978. — P.6.

2 Див.: Smith J.C., Hogan В. Criminal Law. — London, Edinburg,

1978. — P. 3.

3 Див.: La Fave W.R., Scott A.W. Criminal Law. — St. Paul, 1986. —

P. 6.

4 Див.: Curzon L.B. Criminal Law. — London, 1988. — P.S.

442

2) дати ясне попередження про характер забороненої по-

ведінки і про покарання, які накладаються при засудженні;

3) визначити дію або бездіяльність і психічний стан, що

їх супроводжує, які складають кожне посягання;

4) провести межу на розумних підставах між серйозни-

ми і малозначними посяганнями і передбачити за них

відповідні покарання;

5) забезпечити суспільну безпеку попередженням вчи-

нення посягань шляхом віднаджуючого (deferrent) впливу

покарань, які накладаються, соціального відновлення за-

суджених, а також їх ізоляції, якщо це необхідно в інте-

ресах суспільства"1.

У переважній більшості кримінальних кодексів капіта-

лістичних держав вказівка на цілі кримінального законо-

давства відсутня. Це стосується так званого Федерального

кримінального кодексу США, яким є частина І "Злочини"

розділу 18 "Злочини і кримінальний процес" Зводу законів

США, кримінальних кодексів Японії, Франції, ФРН, Італії,

Іспанії, Австрії, Швейцарії, Швеції, Данії, Фінляндії.

Водночас у кримінальних кодексах більшості соціаліс-

тичних та постсоціалістичних зарубіжних країн містяться

норми про цілі кримінального законодавства. Так, норми

про цілі кримінального кодексу містять кодекси СРВ

1985 р. (ст. 1)2, КНР 1979 р. (ст. I)3, Республіки Куба

1987 р. (ст. І)4. А от Кримінальний кодекс Польщі 1969 p.

такої норми не містить.