
- •§ 1. Поняття кримінального права, його предмет
- •§ 2. Метод кримінального права
- •§ 3. Завдання кримінального права
- •§ 4. Наука кримінального права
- •§ 5. Методи науки кримінального права
- •§ 6. Зв'язок кримінального права
- •§ 7. Система кримінального права
- •Глава II
- •Глава III
- •§ 1. Поняття та значення кримінального закону
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •§ 3. Імплементація норм міжнародного права
- •§ 4. Витоки та формування
- •§ 5. Структура кримінального закону
- •§ 6. Тлумачення кримінального закону
- •§ 7. Принципи чинності кримінального закону
- •§ 8. Чинність кримінального закону
- •§ 9. Чинність кримінального закону
- •§ 10. Чинність кримінального закону в часі
- •Глава IV
- •§ 1. Поняття та ознаки злочину
- •§ 2. Злочини та інші правопорушення
- •§ 3. Класифікація злочинів
- •Глава V
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Форми кримінальної відповідальності
- •§ 3. Підстави кримінальної відповідальності
- •Глава VI
- •§ 1. Проблеми визначення складу злочину
- •§ 2. Загальна характеристика
- •§ 3. Основні системно-структурні характеристики
- •5. Окремі елементи юридичного складу злочину та
- •§ 4. Види юридичних складів злочинів
- •§ 5. Юридичний склад злочину
- •1. Кваліфікація злочинів — різновид юридичної ква-
- •§ 3 Цієї глави),
- •3. Обов'язкове окреме посилання на статті (частини,
- •Глава VII
- •§ 1. Поняття та значення об'єкта злочину
- •§ 2. Класифікація об'єктів злочинів
- •§ 3. Предмет злочину
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •§ 1. Поняття суб'єкта злочину
- •§ 2. Вік кримінальної відповідальності.
- •§ 3. Осудність та неосудність
- •§ 4. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 5. Відповідальність за злочини,
- •Глава X
- •§ 1. Поняття суб'єктивної сторони складу злочину
- •§ 2. Поняття вини. Форми вини
- •§ 3. Вина у формі умислу
- •§ 4. Вина у формі необережності
- •§ 5. Подвійна форма вини
- •§ 6. Мотив вчинення злочину
- •§ 7. Мета вчинення злочину
- •§ 8. Помилка та її вплив
- •Глава XI
- •§ 1. Поняття та види обставин, що виключають
- •§ 2. Необхідна оборона
- •1. Умови правомірності необхідної оборони, що харак-
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Обставини, що виключають суспільну
- •Глава XII
- •§ 1. Поняття та види стадій вчинення злочину
- •§ 2. Готування до злочину
- •§ 3. Замах на злочин
- •§ 4. Закінчений злочин
- •§ 5. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •Глава XIII
- •§ 1. Поняття співучасті в злочині
- •§ 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті
- •§ 3. Форми співучасті у злочині
- •§ 4. Види співучасників злочину
- •§ 5. Причетність до злочину
- •Глава XIV
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика
- •§ 2. Проблеми систематизації
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •Глава XV
- •3. Покарання може бути передбачене лише за діяння,
- •4. Покарання за своїм змістом полягає у позбавленні
- •§ 2. Цілі покарання
- •Глава XVI
- •§ 1. Система покарань, її ознаки та значення
- •§ 2. Види покарань
- •Глава XVII
- •§ 1. Поняття, підстави та види звільнення
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 6. Спеціальні види звільнення
- •Глава XVIII
- •§ 1. Загальні начала призначення покарання
- •§ 2. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 3. Призначення покарання за кількома вироками
- •§ 4. Призначення більш м'якого покарання,
- •Глава XIX
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Умовне засудження
- •§ 3. Відстрочка виконання вироку та відстрочення
- •Глава XX
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Звільнення від покарання
- •§ 3. Звільнення від покарання при втраті особою
- •§ 4. Умовно-дострокове звільнення від покарання
- •§ 5. Відстрочка відбування покарання вагітним жінкам
- •§ 6. Звільнення від покарання за діяння,
- •§ 7. Звільнення від покарання за актами амністії
- •§ 8. Погашення та зняття судимості
- •Глава XXI
- •§ 1. Загальна характеристика кримінального права
- •§ 2. Джерела кримінального права
- •§ 3. Злочин і покарання за кримінальним правом
- •§ 63, Якщо хтось вчинив протиправне діяння в стані нео-
- •Глава 13 Кодексу має назву "Амністія. Помилування.
- •§ 65.05 Кк штату Нью-Йорк), а також безумовного
- •§ 4. Основні напрямки (школи)
§ 2. Звільнення від покарання
за давністю виконання обвинувального вироку
Стаття 49 КК передбачає звільнення від покарання осо-
би, засудженої до будь-якого виду покарання, в тому числі
і смертної кари (але щодо неї питання може вирішуватися
і альтернативно — смертна кара може замінюватися по-
збавленням волі), якщо з дня набуття вироком законної
сили призначене покарання не було виконано у вказані в
ст. 49 КК строки: від одного до десяти років, а в разі
ухилення засудженого від відбування покарання — не
більше п'ятнадцяти років.
Ці терміни закон визначає як строки давності виконан-
ня обвинувального вироку.
Під давністю виконання обвинувального вироку розу-
міють закінчення передбачених законом строків з дня на-
брання обвинувальним вироком законної сили.
Звільнення від призначеного покарання за давністю
грунтується на втраті особою винного колишнього ступеня
суспільної небезпечності, яка виявилася у вчиненому ним
злочині. У більшості випадків передбачені ст. 49 строки
давності за своїм обсягом перевищують максимальний тер-
мін позбавлення волі, визначений у вироку суду. Отже,
вони перевищують і ті строки, протягом яких процес ви-
правлення і перевиховання засудженого примусово де-
термінувався б виконанням покарання.
У цьому випадку мета кримінального покарання виправ-
лення і перевиховання засудженого досягається шляхом
лише стимульованої законом моральної самодетермінації
поведінки засудженого. Він сам досягає стандартів поведін-
417
ки, які задовольняють законодавця, — не вчиняє нових
злочинів, або хоч і вчиняє, але "малозначні" злочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 такими злочинами є будь-які
злочини, за які судом призначено покарання у вигляді
позбавлення волі на строк менше одного року або більш
м'яке покарання.
Положення ч. 2 ст. 49 про те, що вчинення нового
"малозначного" злочину в цілому не впливає на успішне
виправлення засудженого, свідчить про певну неузгодже-
ність ст. 49 з передбаченими ст. 22 КК стандартами ви-
правлення і перевиховання засудженого. (Така неузгодже-
ність до 1981—1983 p.p. була притаманна також інститутам
умовного незастосування призначеного покарання або по-
дальшої зміни його обсягів — статті 45, 25', 52, 522, 53 КК).
Стаття 49 визначає чотири строки давності — один рік,
три роки, п'ять років, десять років — які зорієнтовані на
визначену вироком суду тяжкість покарання. Крім них
закон передбачає ще один строк давності — п'ятнадцять
років, але він зорієнтований не на тяжкість призначеного
вироком суду покарання, а на ухилення засудженого від
відбуття призначеного покарання.
Отже, для звільнення від покарання на підставі перебігу
давності необхідна сукупність таких умов: а) закінчення
передбачених ст. 49 строків давності; б) неухилення засуд-
женого від відбування покарання (а в разі ухилення — по
закінченні п'ятнадцятирічного строку давності); в) невчи-
нення упродовж передбачених у ст. 49 строків нового зло-
чину, за який судом призначене покарання у вигляді по-
збавлення волі на строк не менше одного року.
Перебіг строку давності згідно з ч. 1 ст. 49 починається
з дня набрання вироком законної сили.
Перебіг давності може перериватися вчиненням до закін-
чення вказаних вище строків нового злочину, але не будь-
якого, а такого, за який судом призначено покарання у
вигляді позбавлення води на строк не менше одного року, а
також може перериватися і ухиленням засудженого вед
відбування покарання. У першому із зазначених випадків
той строк давності, який минув на момент вчинення нового
злочину, анулюється і з цього моменту одночасно почи-
нається новий перебіг строку давності за кожен із цих
злочинів окремо.
При ухиленні від відбування покарання новий перебіг
строку давності розпочинається з моменту прибуття для
відбування покарання або з моменту затримання засудже-
418
ного, що переховувався. Якщо з моменту винесення вироку
мине п'ятнадцять років, і давність не буде перервана вчи-
ненням нового злочину, то обвинувальний вирок не може
бути виконаний.
Положення ст. 49 не стосується осіб, засуджених за
злочини проти миру і людяності та воєнні злочини, на які
строки давності не поширюються, незалежно від того, яке
засудженим було призначено покарання, в тому числі і
смертна кара.
Щодо осіб, засуджених до смертної кари за інші злочи-
ни, вона не може застосовуватися, якщо минув максималь-
ний, 10-річний, строк давності і давність не була перерва-
на вчиненням нового злочину, або минув 15-річний строк
давності, коли особа хоч і ухилялася від відбування пока-
рання, але злочину, який перервав би перебіг давності, не
вчинила (частини 2, 3 ст. 49 КК). При цьому можливий
один із двох правових наслідків: а) суд визнає за можливе
застосування давності — і повністю звільняє засудженого
від покарання, якщо він суттєво втратив ступінь суспільної
небезпечності; б) суд не знаходить підстав для застосуван-
ня давності, оскільки засуджений суттєво не втратив сту-
пеня суспільної небезпечності, і звертає вирок до виконан-
ня, обов'язково замінивши призначену раніше смертну ка-
ру позбавленням волі.
Звільнення від покарання за перебігом давності відбу-
вається автоматично, крім випадку, передбаченого ч. 3
ст. 49 КК щодо засуджених до смертної кари. Від моменту
перебігу відповідних строків давності засуджені особи, крім
названих вище, визнаються несудимими.